Постанова № 80517789, 13.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/425/19Головуючий по 1 інстанції - Кирилюк Н.А. Категорія: 311010000 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-доповідач)

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

За участі секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач -ОСОБА_3;

відповідач - КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради»;

особа, яка подає апеляційну скаргу - КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради»;

розглянувши у судовому засіданні у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2019 року, постановлене під головуванням судді Кирилюк Н.А. у залі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 09.01. 2019 року о 17 год. 15 хв., повний текст виготовлений 16 січня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, - :

в с т а н о в и в :

06.09.2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

Позивач ОСОБА_3 позовні вимоги обгрунтовує тим, що він з 11 квітня 2005 року працював у Смілянській станції швидкої медичної допомоги КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» на посаді водія автотранспортних засобів (бригади екстреної допомоги).

9 серпня 2018 року ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. В цей же день йому було видано трудову книжку. Позивач вказує, що за весь період його роботи, він не мав жодного дисциплінарного стягнення, а тому зазначені в наказі підстави звільнення не відповідають дійсності. Установою не було належним чином зафіксовано факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання ним трудових обов'язків, що ці обов'язки випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку, є винними і носили систематичний характер. Вважає, що відповідачем також були порушені строки накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просив поновити його на займаній посаді водія автотранспортного засобу, стягнути на його користь 10000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу з 9 серпня 2018 року по день винесення рішення судом.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_3 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що ним було отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач на підтвердження систематичності порушення трудової дисципліни посилається на наказ № 10 від 5 січня 2018 року про оголошення догани ОСОБА_3. Підставою винесення даного наказу стала відсутність ОСОБА_3, на робочому місці 8 та 9 грудня 2017 року.

Позивач вказує, що в ці дні хворів, викликав швидку допомогу по місцю проживання, виклик та виїзд швидкої допомоги зафіксовано. Після вихідного дня він оформив лікарняний лист, тому вважає, що в ці дні він перебував на лікуванні, а тому наказ є незаконним та ОСОБА_3 просить його скасувати. В решті повністю підтримує позовні вимоги. (а.с.50-51).

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано Комунальну установу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» поновити ОСОБА_3 з 9 серпня 2018 року на посаді водія автотранспортних засобів (бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги та виїзних консультативних бригад) Смілянської СШМД - філії КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради».

Стягнуто з Комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_3 30731 грн. 10 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5000 грн. моральної шкоди та 320 грн. судових витрат у виді судового збору, всього 36051 грн. 10 коп. В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» судові витрати на користь держави 1409 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» оскаржило рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення винесено без урахування реальних обставин справи, з невірною оцінкою наданих доказів, вибірковим наведенням даних доказів в рішенні суду, таким чином з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що вчинення ОСОБА_3 08.08.2018 року дисциплінарного проступку у вигляді несанкціонованого самовільно злиття 2-х літрів бензину марки А-92 з службового автомобіля є доведеним, задокументованим і тягне за собою дисциплінарне стягнення. З урахуванням того, що ОСОБА_3 раніше на протязі року притягувався до дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а саме наказом № 10 від 05 січня 2018 року, то за систематичне порушення невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, він підлягав звільненню на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, про що адміністрацією установи і було видано наказ № 35 - кл від 09.08.2018 року. А виданню даного наказу передував наказ № 34-кл від 08.08.2018 року, в якому констатувалося вчинення саме водієм ОСОБА_3 факту грубого порушення дисципліни 08.08.2018 року під час роботи о 05 год. 50 хв. і в даному наказі ставиться питання про необхідність застосування до водія ОСОБА_3 мір дисциплінарного стягнення вже за систематичність порушень.

Представник КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» - М.С. Ліннік просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.09.2019 року про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю, покласти всі судові витрати на позивача.

05 березня 2019 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від позивача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, надуманою і спрямована на скасування законного рішення суду, а тому не може бути задоволена. У відзиві ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31.01.2019 року залишити без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та за участю сторін у судовому засіданні.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, представників позивача та відповідача, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, посилаючись, що відповідачем на підтвердження своїх заперечень не було надано суду ні Правил внутрішнього трудового розпорядку, ні посадової інструкції працівника, а відсутність вказаних документів позбавляє суд можливості встановити, чи були позивачем порушені правила, та які саме під час виконання своїх трудових обов'язків. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що факт вчинення крадіжки підтверджується вироком суду або постановою у справах про адміністративне правопорушення, але з наданих матеріалів Смілянським ВП ГУНП в Черкаській області вбачається, що позивач ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, суд першої інстанції визнав недоведеним факт вчинення крадіжки.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді водія, то відповідно і підлягають задоволенню вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку судом задоволено та стягнуто за 5 місяців за період з 09.08. 2018 року по 09.01. 2019 року - 30731грн. 10 коп.

Судом першої інстанції частково задоволено вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, та судом обґрунтовано розмір моральної шкоди тим, що незаконне звільнення з роботи призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків позивача, його моральних страждань та переживань, перебування на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні, необхідності у прикладенні додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вказав, що, враховуючи характер та тривалість порушення права працівника, приймаючи до уваги глибину та тривалість моральних страждань, те , що позивач працював у відповідача з 2005 року, суд з врахуванням вимог розумності та справедливості частково задовольнив вимоги позивача та визначив розмір моральної шкоди у сумі 5000 гривень.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про скасування наказу № 10 від 05.01. 2018 року, яким ОСОБА_3 було винесено догану за порушення трудової дисципліни. Підставою для прийняття даного наказу стала відсутність працівника на робочому місці у період з 8 годин до 20 годин 8 грудня 2017 року та з 20 години до 8 години 9 грудня 2017 року. Суд обґрунтував відмову необгрунтованістю вимог позивача, який відмовився від дачі пояснення на вимогу відповідача та відмовився від ознайомлення з наказом № 10 від 05.01. 2018 року, що підтверджується даними актів у матеріалах справи. Позивач не надав документально підтверджених доказів про відсутність на робочому місці 8 та 9 грудня 2017 року, оскільки лікарняний лист відкрито 11 грудня 2017 року.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки суду такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_3 працював водієм автотранспортних засобів Смілянської швидкої медичної допомоги з 11 квітня 2005 року.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом головного лікаря Смілянської станції швидкої медичної допомоги - філії КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» № 10 від 5 січня 2018 року ОСОБА_3 було винесено догану за порушення трудової дисципліни. Підставою накладення дисциплінарного стягнення стала відсутність працівника на робочому місця в період часу з 8 години по 20 годину 8 грудня 2017 року та з 20 години 9 грудня по 8 годину 10 грудня 2017 року (а.с. 30).

Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку КУ «ОЦЕМД та МК ЧОР» п.5.1. Розділу 5 встановлено наступний режим роботи, який зобов`язує виконувати працівників. Для підрозділу, що працюють в одну зміну: - початок роботи - 8.00 год.; закінчення роботи - 17 год. 15 хв., а у п`ятницю - 16.00 год.; перерва для відпочинку і харчування - з 13.00 год. до 14.00 год. для технічного підрозділу з 12.00 год. до 13.00 год.; вихідні дні - субота, неділя;

Для виїзних бригад, що працюють в 4 зміни: - з 8.00 год. до 20.00 год. або з 07.30 год. до 19.30 год. з відпочинком 24 години; - з 20.00 год. до 08.00 год. або 19.30 год. до 7.30 год. з відпочинком 48 год.(а.с. 165).

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно даних актів № 1 та № 2 від 8 та 11 грудня 2017 року ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці з 8 години по 20 годину 8 грудня 2017 року та з 20 години 9 грудня по 8 годину 10 грудня 2017 року (а.с.27-28). Позивач ОСОБА_3 визнав, що він працював позмінно і в ці дні та години мав працювати відповідно до графіку роботи за грудень 2017 року. Однак вважає, що був відсутній на робочому місці з поважних причин - через хворобу. На підтвердження цього надав картку виклику та виїзду швидкої медичної допомоги, згідно з якою о 4 годині 53 хвилині 8 грудня 2017 року він викликав швидку медичну допомогу у зв'язку із скаргами на перебої в роботі серця та незначний колючий біль. Лікарем була надана перша медична допомога, від госпіталізації він відмовився.

Як вбачається із даних записів лікаря приймального відділення 9 грудня 2017 року о 13 годині 40 хвилин позивач ОСОБА_3 звертався за допомогою зі скаргами на біль в області серця, від госпіталізації відмовився (а.с. 54-57,77-78).

На виконання вимог закону відповідачем було запропоновано надати відповідні письмові пояснення ОСОБА_3 щодо причин своєї відсутності, однак як вбачається з акту від 12 грудня 2017 року ОСОБА_3 відмовився надати ці пояснення, що засвідчили своїми підписами три особи.

Аналогічний акт складено і 5 січня 2018 року, згідно даних якого позивач ОСОБА_3 відмовився ставити свій підпис про те, що він ознайомлений з наказом про оголошення йому догани. (а.с.27-30).

Судом першої інстанції вірно вказано, що у відповідності до статті 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з частиною першою статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення (стаття 147 КЗпП України).

Догана є найменш суворим стягнення за порушення трудової дисципліни та заходом особистого немайнового характеру.

Відповідно до частин першої та третьої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення..

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відсутність пояснень від порушника трудової дисципліни не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник зможе довести те, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не надав.

Згідно з п. 1.1, 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом МОЗ України № 455 від 13.11.2001 року, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється.

З огляду на вищевикладені обставини, норми права, врахувавши той факт, що ОСОБА_3 був відсутній у робочий час, а саме: з 8 години по 20 годину 8 грудня 2017 року та з 20 години 9 грудня по 8 годину 10 грудня 2017 року, що підтверджується складеними актами, та беручи до уваги те, що ОСОБА_3 відмовився належним чином надати пояснення КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» щодо своєї відсутності, колегія суддів апеляційного суду, вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку стосовно того, що позовні вимоги щодо скасування наказу № 10 від 5 січня 2018 року, яким позивачу оголошено догану є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволення.

Апеляційний суд звертає увагу, що апеляційна скарга подана лише відповідачем, а позивачем ОСОБА_3 рішення суду в частині відмови у скасуванні наказу

№ 10 від 05 січня 2018 року не оскаржується.

Колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині поновлення на роботі ОСОБА_3, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди на його користь, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 8 серпня 2018 року на ім'я в.о. головного лікаря Смілянської станції швидкої медичної допомоги КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» було направлено доповідну записку механіка автоколони ОСОБА_6 про те, що в цей день близько 6 години було зафіксовано факт злиття водієм ОСОБА_3 бензину з автомобіля УАЗ 3962 в об'ємі 2 л.

Аналогічна доповідна записка була направлена ОСОБА_7 на ім'я в.о. директора КУ «ОЦЕМД та МК ЧОР».

На підставі наказу в.о. головного лікаря № 49 від 8 серпня 2018 року було створено комісію для проведення службового розслідування за даним фактом (а. с. 37).

В ході проведення службового розслідування були відібрані письмові пояснення у водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_9, згідно з яких вбачається, що вони знаходились у приміщенні підстанції швидкої медичної допомоги. До них в приміщення зайшов начальник експлуатаційного відділу ОСОБА_7, в руках якого була пляшка з рідиною. ОСОБА_7 сказав їм, що забрав пляшку у водія ОСОБА_3, коли той зливав бензин з автомобіля. Особисто вони не бачили як відбувались дані події (а.с.41-43).

Також були відібрані письмові пояснення у механіка автоколони ОСОБА_6, який пояснив, що водій ОСОБА_3 злив бензин із службового автомобіля.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, заміри бензину в автомобілі позивача не були зроблені, лише зазначено, скільки було бензину, та яку відстань у кілометрах позивач за зміну роботи проїздив.

ОСОБА_3 відмовився від дачі письмових пояснень, про що було складено відповідний акт (а.с. 39).

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за результатами службового розслідування, з урахуванням зазначених документів, 8 серпня 2018 року в.о. головного лікаря Смілянської станції швидкої медичної допомоги КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» виніс наказ № 34-кл, згідно до якого наказав застосувати до ОСОБА_3 за неодноразове грубе порушення трудової дисципліни та систематичне неналежне виконання правил внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції згідно ст. 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку). Підставою винесення цього наказу стало порушення позивачем 8 серпня 2018 року о 5 годині 50 хвилин п. 3.1 розділу 3, п. 7.1 розділу 7 Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також п. 2.2.4, 2.2.13 розділу 2, п. 7.2 розділу 7 посадової інструкції водія (а.с.36-45).

Згідно п. 7.1 розділу 7 Правил внутрішнього трудового розпорядку КЗ «Черкаський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради», порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тягне за собою вжиття заходів дисциплінарного стягнення або громадського впливу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За такими підставами працівник може бути звільнений лише за проступок по роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом № 35- кл від 9 серпня 2018 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку (а. с. 31-34).

Так, Пленум Верховного Суду України у п. 22 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що в справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені положеннями КзпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення тощо.

Як вбачаться із наявних матеріалів справи відповідачем була проведена службова перевірка щодо факту самовільного злиття 2 літрів бензину з баку службового автомобіля та складено акт про службове розслідування від 08.08. 2018 року, з якого вбачається, що комісія дійшла висновку про підтвердження вказаного факту, на що в апеляційній скарзі і посилається відповідач, вказуючи, що суд дійшов невірного висновку, посилаючись на відсутність доведення факту крадіжки та притягнення позивача до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд вертає увагу, що наказ про звільнення від 09.08. 2018 року вказаний за номером № 35 - кл, тоді як наказ № 49 від 08.08. 2018 року «Про проведення службового розслідування» дає підстави для висновку, що неможливо вважати правильним, щоб після звільнення 09.08. 2018 року, видавався наказ № 49 від 08 серпня 2018 року в такій послідовності номерів наказів та дати наказів.

Однак, апеляційний суд вважає, що вина позивача належними доказами не підтверджена, оскільки під час виявлення даного факту о 5 год. 50 хв. 08.08. 2018 року були присутні лише позивач ОСОБА_3, яким заперечується даний факт, та начальник автотранспортного цеху ОСОБА_7 Із наданих відповідачем доказів судом не встановлено, оскільки не підтверджено відповідними документами, які повинен був би скласти відповідач у складі комісії із кількох осіб ( не менше трьох), що саме мав місце факт зливу бензину із автомобіля, яким керував позивач. Відповідні заміри бензину в автомобілі ніким не проводились для встановлення обставин, чи дійсно кількість бензину зменшилась та на скільки, дану рідину у пластиковій пляшці не перевіряли і не встановлено, що саме це є бензин, чи інша рідина. Відмова позивача від ознайомлення з актами, складеними відповідачем після того, як пройшов певний проміжок часу після події, що сталась, за яку позивач притягується до відповідальності, та від підпису позивачем вказаних документів, не дає підстав вважати, що вина ОСОБА_3 за вказаних обставин є доведеною, як наполягає відповідач.

За таких обставин, посилання скаржника, що судом першої інстанції звернуто увагу на недоведеність факту крадіжки позивачем бензину, оскільки, сам факт вчинення крадіжки не підтверджується вироком суду або постановою у справах про адміністративне правопорушення, а тому суд помилково дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі, так як позивача звільнено не за крадіжку, а за порушення трудової дисципліни, яке виразилося у самовільному несанкціонованому злитті бензину з службового автомобіля , та саме цей факт є доведеним в ході службової перевірки і в суді, наполягає скаржник, є необґрунтованим та не доведеним скаржником, тому не дає підстав апеляційному суду для задоволення вимог скаржника та скасування рішення суду.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що наказ № 35 -кл від 09.08. 2018 року не містить посилання на систематичність невиконання позивачем ОСОБА_3 трудових обов'язків ( а. с. 33) . Із тексту наказу вбачається лише одна підстава звільнення у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України. Таке посилання вказано у наказі: згідно наказу без дати про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності , двух доповідних записок від 08.08. 2018 року та акту про відмову надати пояснення від 08.08. 2018 року. Ні наказ № 34 -кл від 08.08. 2018 року, ні наказ № 35 - кл від 09.08. 2018 року не містять посилань на інші накази, які б підтверджували систему невиконання працівником трудових обов'язків протягом року. А за таких обставин, даний наказ не відповідає вимогам трудового законодавства щодо звільнення працівника у разі систематичного невиконання трудових обов'язків, тому доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Відповідно до частини першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищевикладені норми права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку та правильного розрахунку щодо стягнення з КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 30731 грн. 10 коп.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо правильності розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а при наявності підстав для поновлення позивача на посаді водія , вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час прогулу по день ухвалення рішення суду підлягають задоволенню, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно стягнення моральної шкоди з Комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_3 у розмірі 5 000 грн.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Колегія суддів апеляційного суду, вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, оскільки судом першої інстанції враховано характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань внаслідок незаконного звільнення, вимушених внаслідок цього змін в житті позивача, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків ОСОБА_3, його моральних страждань, переживань (перебував на лікуванні на стаціонарному кардіологічному відділенні з 09.08.2018 по 17.08.2018 року (а.с.5), необхідності у прикладенні додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апеляційної скарги, наведені Комунальною установою «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» - не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради», оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, та особою, яка посилання в апеляційній скарзі не містять доказів, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції, за наявних доказів у справі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи надані сторонами докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення доводів апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Керуючись ст. ст. 141, 268, 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» - залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 18.03. 2019 року.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.