Ухвала суду № 80517196, 18.03.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1522/16-к

Провадження № 1-кп/645/34/19

У Х В А Л А

іменем України

18 березня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Колегії суддів: головуючого – судді Шарка О.П.,

суддів: Горпинич О.В., Мартинова О.М.

за участю: секретаря судового засідання – Ятлової Ю.В.,

прокурора – Шалімової О.Н.,

захисника: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановила:

У провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.01.2016 року був обраний у відношенні ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалами суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 продовжувався строком до 16 лютого 2019 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що спливає строк тримання під вартою ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а судове провадження до теперішнього часу не завершене, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились.

Захисник та обвинувачений при вирішенні питання про задоволення клопотання посилалися на розсуд суду.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість криміних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, та наявність ризиків, які колегія суддів вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому. Із зазначених підстав суд приходить до висновку про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а саме: спробам переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, виходячи з усіх обставин провадження, враховуючи неможливість завершення судового розгляду кримінального провадження у строк до 2 квітня 2019 року, судова колегія вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м’який або домашній арешт, і приходить до висновку щодо необхідності продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.

Судова колегія вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись статтями 132, 177, 178, 183, 184, 196, 197, 199, 315 КПК України, колегія суддів,

ухвалив:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжити строком на шістдесят днів до 17 травня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає .

Головуючий суддя Шарко О.П.

Судді: Горпинич О.В.

ОСОБА_3