Рішення № 80514137, 13.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7080/17

Провадження № 2/638/2207/19

РІШЕННЯ

іменем України

13.03.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді: Штих Т.В.,

при секретарі: Тарасовій О.П., Вакула І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк» треті особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Дзержинський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, ТОВ « Українське Фінансове Агенство « Верус» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовною заявою, в якій просить (із врахуванням уточнених позовних вимог) визнати виконавчий напис № 5017 про звернення стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 264362,41 грн., що виникла по кредитному договору від 20 листопада 2007 року, вчинений 18 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 20 листопада 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов’язаний видати позичальникові кредитні кошти в розмірі 82594 грн. 00 коп., зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0.80 % на місяць на суму залишку заборгованості.

18.09.2015 року Приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 здійснено нотаріальний акт – виконавчий напис № 5017 про звернення стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 264362,41 грн., що виникла по кредитному договору від 20 листопада 2007 року.

Вказана сума боргу у відповідності до виконавчого напису складається з:

-Залишок заборгованості за кредитом – 59598,70 грн.

-Заборгованість за відсотками – 835,48 грн.

-Комісія – 15273,14 грн.

-Пеня – 188655,00 грн.

Додатково ПН ДМНО ОСОБА_2 нараховано витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн.

Позивач зазначає, що стягнута за виконавчим написом сума заборгованості не є безспірною, повідомлення – письмову вимогу про усунення порушень він, як боржник не отримував, у зв’язку з чим порушена процедура вчинення виконавчого напису. ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до заяви від 16.09.2015 року просить вчинити виконавчий напис не на оригіналі Кредитного договору, а на копії Кредитного договору. Кредитний договір укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, проте заяву на вчинення виконавчого напису та відповідно виконавчий напис вчинений на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», при цьому будь-яких документів нотаріусу на підтвердження факту правонаступництва (реорганізації), так само, як і ОСОБА_1 надано не було.

Наявна в матеріалах справи за підписом представника відповідача письмова вимога про усунення порушень датована 10.09.2015 року, копія чеку УДППЗ «Укрпошта» датований 10.09.2015 роком, на копії опису вкладення до цінного листа відсутня дата його складання та підписання, а наявний відбиток штампу є нечитабельним, що виключає можливість встановити дату та установу його належності, при цьому заява про вчинення виконавчого напису отримана нотаріусом 18.09.2015 року. Виконавчий напис № 5017 здійснений Приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 18.09.2015 року.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень.

Також позивачем зазначається, що документи, надані ПН ДМНО ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2017 року, та матеріали цивільної справи не містять виписки з рахунку боржника, при цьому кредитний договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку та договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано нотаріусу первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не надано виписки по рахунку, а також документів, які б підтверджували безспірність заборгованості.

Позивачем зазначається про те, що відповідно до виконавчого напису, кредитного договору та розрахунку ПАТ КБ «ПриватБанк», строк, за який проводиться стягнення, становить сім років дев’ять місяців тридцять днів, а саме з 20.11.2007 року по 02.09.2015 рік, прострочення за процентами та за тілом кредиту виникла вже в 2008 році, при цьому загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» однією з умов вчинення виконавчого напису є те, що подані документи повинні підтверджувати не лише безспірність заборгованості, але й з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років.

Позивач також зазначає про те, що згідно з розрахунком відповідача, який наданий нотаріусом на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2017 року банком нараховуються проценти за користування кредитом на рівні 9,60 % в період з 22.11.2007 по 27.01.2009, а починаючи з 01.02.2009 по 02.09.2015 банком нараховуються проценти за користування кредитом на рівні 21,00 %, тобто проценти за користування кредитом збільшились в 2,2 рази. При цьому, відповідно до п.п. 3.1., 7.1. Кредитного договору банк зобов’язаний видати позичальникові кредитні кошти зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0.80 % на місяць на суму залишку заборгованості. Відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору банк вправі в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долару США до гривні більше ніж на 10% в порівнянні з курсом долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань в страховий резервний фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у силу зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у зазначеному порядку можливо в рамках кількості пунктів, на які збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань в страховий фонд, середньозважена ставка по кредитам або пропорційно збільшенню курсу долара США. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повинен бути повідомлений кредитором письмово. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Позивач також зазначає про те, що відповідно до розрахунку заборгованості, пеня розраховується за період з 15.09.2008 року по 02.09.2015 рік, в той час як позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно відповіді ПАТ «Страхова компанія «ІНГОСТРАХ» 03.09.2010 року мало місце страхове відшкодування в розмірі 2673,20 грн. відповідно до платіжного доручення № 9727 на користь вигодонабувача, яким є відповідач, при цьому розрахунок заборгованості не містить факту зарахування страхового відшкодування.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю та просив суд розглядати справу без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надавав.

Представник третьої особи Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання, в якому просив суд розглядати справу без його участі та ухвалити рішення на розсуд суду.

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала до суду пояснення, в яких просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, розглядати справу за її відсутності.

Представник третьої особи ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус», в особі філії ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Дзержинському районі м. Харкова в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надавав.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 11, 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 49 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

20 листопада 2007 року між ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81AR03110118, відповідно до умов якого банк зобов’язується видати позичальникові кредитні кошти на строк з 20.11.2007 по 19.11.2014 включно у вигляді непоновлюваної лінії в розмірі 82594 грн. 00 коп., зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0.80 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля.

Кредитний договір № DN81AR03110118 (том 1 а.с. 168-173) підписаний від імені банку на підставі довіреності № 7425 від 06.07.2007. керівником відділу взаємодії з кредитним організаціями ГО ОСОБА_3 з проставлення відбитку печатки з написом ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», а також від імені ОСОБА_1, як позичальника.

18.09.2015 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 здійснено нотаріальний акт – виконавчий напис (том 1 а.с. 160), зареєстрований в реєстрі за № 5017, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 266062,41 грн., що виникла по кредитному договору № DN81AR03110118 від 20 листопада 2007 року.

Вказана сума боргу у відповідності до виконавчого напису складається з:

-Залишок заборгованості за кредитом – 59598,70 грн.

-Заборгованість за відсотками – 835,48 грн.

-Комісія – 15273,14 грн.

-Пеня – 188655,00 грн.,

що всього становить 264362,41 грн.

-Витрати пов’язані із вчиненням виконавчого напису – 1700,00 грн.

Всього, з урахуванням витрат пов’язаних із вчиненням виконавчого напису, 266062,41 грн.

Строк, за яким провадиться стягнення, - сім років дев’ять місяців тринадцять днів, а саме з 20.11.2007 року по 02.09.2015 року.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду, право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, права та інтереси якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Згідно з п. 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року (далі – Порядок), Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 4 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 22 лютого 2012 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що Виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до підпункту 3.2 глави 16 Порядку заборгованість підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Підпунктом 3.5. глави 16 Порядку встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, діючими нормативними актами встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису перевіряє наявність документів з урахуванням положень вказаного Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Виконавчий напис – це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Зокрема, на переконання суду, надані відповідачем нотаріусу документи не підтверджують безспірності заборгованості боржника перед стягувачем.

Як вбачається з заяви від 16.09.2015 року (том 1 а.с. 161), отриманої нотаріусом 18.09.2015 року, стягувач просив вчинити виконавчий напис на копії кредитного договору про стягнення заборгованості боржника в розмірі 264362,41 грн., нарахованої за період з 20.11.2007 року по 02.09.2015 року.

При цьому судом встановлено, що, відповідач не надав нотаріусу доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що позбавило останнього права заперечити проти вчинення виконавчого напису та подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень.

Матеріали справи містять копію письмової вимоги про усунення порушень від 10.09.2015 року (том 1 а.с. 165) за кредитним договором № DN81AR03110118 від 20.11.2007 року, копію чеку УДППЗ «Укрпошта» (том 1 а.с. 166) про здійснення 10.09.2015 року поштового відправлення, копію опису вкладення до цінного листа (том 1 а.с. 167).

Доказів отримання письмової вимоги про усунення порушень від 10.09.2015 року позивачем матеріали справи не містять. Відбиток штампу на копії опису вкладення до цінного листа (том 1 а.с. 167) є нечитабельним, що не надає можливість встановити дату відправлення листа.

Письмова вимоги про усунення порушень від 10.09.2015 року (том 1 а.с. 165), а виконавчий напис вчинено 18.09.2015 року (том 1 а.с. 160). Виходячи з принципу розумності, суд вважає, що позивач не мав змоги скористатися своїм правом заперечити проти вчинення виконавчого напису та подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень.

Згідно з пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 (далі за текстом – Перелік) документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.98 (яке діяло на час вчинення виконавчого напису) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів (непаперовій формі) повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; суму операції (цифрами та прописом), сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України; номери рахунків; назву банку (отримувача та платника коштів); посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів можуть мати й інші додаткові реквізити.

Пунктом 2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.98 визначено, що первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними.

Пунктом 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.03 р. № 254 (яке діяло на час вчинення виконавчого напису) передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Форма особових рахунків передбачена пунктом 5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.03 р. № 254 (яке діяло на час вчинення виконавчого напису), згідно з яким особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з рахунку позивача із зазначеними реквізитами матеріали справи не містять.

Виписка з рахунку боржника (том 1 а.с. 174) у відповідності до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.98 є недійсною, оскільки не містить обов’язкових реквізитів. Пунктом 2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.98 визначено, що первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними.

Судом також встановлено, що відповідно до документу (том 1 а.с. 174), наданого нотаріусом, банком в період з 22.11.2007 по 27.01.2009 нараховуються проценти за користування кредитом на рівні 9,60 %, а в період з 01.02.2009 по 26.11.2013 банком нараховуються проценти за користування кредитом на рівні 21,00 %.

Відповідно до п.п. 3.1., 7.1. Кредитного договору (168-173) банк зобов’язаний видати позичальникові кредитні кошти зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0.80 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля.

Відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору (168-173) банк вправі в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долару США до гривні більше ніж на 10% в порівнянні з курсом долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань в страховий резервний фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у силу зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у зазначеному порядку можливо в рамках кількості пунктів, на які збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань в страховий фонд, середньозважена ставка по кредитам або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною 4 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повинен бути повідомлений кредитором письмово. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Матеріали справи доказів повідомлення позивача про зміну розміру процентної ставки по кредитному договору не містять.

Матеріали справи містять витяг курсу валют НБУ, долученого позивачем (том 1 а.с. 249), відповідно до якого станом на 22.11.2007 року 100 доларів США складають 505,00 грн, станом на 01.02.2009 рік 100 доларів США складають 770,00 грн. (том 1 а.с. 250), у зв’язку з чим різниця між курсами НБУ становить 52%.

Облікова ставка НБУ з 01.06.2007 року до 01.01.208 року складала 8,0% (том 2 а.с. 2), з 30 квітня 2008 року до 15 червня 2009 року – 12,0%. Облікова ставка НБУ збільшилась на 50%.

Середньозважена відсоткова ставка по кредитам (том 2 а.с. 3) станом на 21.11.2007 рік становила 7,5 %, а станом на 31.08.2009 рік становила 5,6%.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем збільшено розмір процентної ставки по кредиту не в рамках кількості пунктів, на які збільшилась ставка НБУ, середньозважена ставка по кредитам та не пропорційно збільшенню курсу долара США, а також без належного повідомлення позивача.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» боржник має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й встановити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Судом встановлено, що безспірність заборгованості зокрема, спростовує той факт, що стягувач нараховує проценти за користування кредитом за підвищеним розміром процентної ставки, без належного повідомлення позивача та понад строки позовної давності, встановлені Главою 19 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виконавчий напис № 5017, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 18.09.2015 року не підлягає виконанню.

Крім того, суд враховує, що відповідно до виконавчого напису нотаріуса, останній пропонує стягнути грошові кошти з позивача в сумі 266062,41 грн., яка складається з 264362,41 грн. – заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110118 від 20 листопада 2007 року та 1700,00 грн. – витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису.

У зв’язку з тим, що виконавчий напис № 5017 вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 18.09.2015 року не підлягає виконанню в цілому, витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису в розмірі 1700,00 грн. стягненню з позивача не підлягають.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено судовий збір в сумі 640,00 грн., що підтверджено документально (том 1 а.с. 23).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 88, 87 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ « ПриватБанк» треті особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Дзержинський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, ТОВ « Українське Фінансове Агенство « Верус» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 5017 про звернення стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ « ПриватБанк» суми боргу у розмірі 264362,41 гривни, що виникла по кредитному договору від 20 листопада 2007 року, вчиненому 18 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ПАТ КБ « ПриватБанк»( код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 640 ( шістсот сорок) гривен.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апелляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя : Штих Т.В.