Ухвала суду № 80512684, 19.02.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/500/14-ц

Провадження № 2/553/2/2019

У Х В А Л А

Іменем України

19.02.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді – Крючко Н.І.,

при секретарі - Камуз Я.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Полтаві у порядку загального позовного провадження клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в сфері земельних відносин - ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки ,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року позивач ОСОБА_3 заступник прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в сфері земельних відносин - ОСОБА_2 міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

05 грудня 2014 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 20.05.2014 року та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09 листопада 2017 року вказану цивільну справу прийнято до провадження суддею Крючко Н.І., в зв’язку з відстроненням судді Кононенка С.Д. від здійснення правосуддя.

Згідно ухвали суду від 12 лютого 2018 року прийнято до загального позовного провадження з стадії проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 10 травня 2018 року провадження у справі зупинено, в зв’язку з довготривалим відрядженням ОСОБА_1.

Згідно ухвали суду від 22 січня 2018 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні 19 лютого 2019 року замінено позивача Прокурора м. Полтави на належну сторону – позивача ОСОБА_2 місцеву прокуратуру.

Так, у підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 надав письмове клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позов надано неналежним позивачем у справі, посилаючись на те, що ОСОБА_2 міська рада не є дарежавим органом, оскільки не реалізує ніяких державних повноважень у сфері управління комунальною власністю, в тому числі земельними ділянками комунальної власності. При цьому, в клопотанні вказував про те, що прокурор у клопотанні жодним чином не зазначив в чому саме полягає порушення інтересів держави та ніяк не обґрунтував необхідність їхнього захисту .

В судовому засіданні відповідач звертав увагу суду та вказував про це в письмовому клопотанні про те, що прокурор при зверненні до суду з вказаним позовом порушив порядок звернення до суду, визначений ст.. 45 ЦПК України, а саме попередньо перед зверненням до суду з вказаним позовом не було повідомлено про це суб’єкт владних повноважень.

Заявником в обґрунтування вказаного клопотання вказувалось про те, що прокурором не доведено в позові, що ОСОБА_2 міська рада є суб’єктом владних повноважень та в її компетенції лежить виконання функцій з захисту спірних земельних ділянок. Тому, зважаючи на вказані обставини, просив позов залишити без розгляду.

В судовому засіданні позивач - представник ОСОБА_2 місцевої прокуратури заперечувала проти вказаного клопотання, оскільки органи прокуратури стоять на захисту інтересів держави, в разі наявності навіть ймовірної загрози порушення інтересів держави в особі суб’єктів органів державної влади, тому вказане клопотання є безпідставним.

Представник ОСОБА_2 міської ради в судовому засідання підтримав думку представника позивача.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з’явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча завчасно та належним чином були повідомлені про день та час слухання справи.

Суд вислухавши думку сторін по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до обґрунтованого висновку про безпідставність та невмотивованість клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду.

Судом встановлено, що у лютому 2014 року Прокурор м. Полтави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 щодо порушення останнім інтересів держави, оскільки останнім самовільно використовується земельна ділянка площею 28 кв.м., яка розташована поруч з земельною ділянкою по вул. Південна, 8 «а»Г у м. Полтава.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Таким чином, аналізуючи рішення , ЄСПЛ вбачається, що в своїй рішеннях Європейський суд уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Так, у Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_4 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

20 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/1237/17 (ЄДРСРУ № 76609979) було досліджено виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в рамках ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У відпопідності до положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, яка відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, аналізуючи вказані норми матераільноого права, які регулюють спірні правовідносини, вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Дану позицію визначено у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах».

«Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №822/238/15, адміністративне провадження №К/9901/53795/18 (ЄДРСРУ № 76701362) та від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Таким чином, у даному спорі прокурор виконує субсидіарну роль щодо захисиу є інтересів держави, де прокурор, у відповідності до делегованих повноважень вирішує обсяг інтересів держави та можливість їх порушення в даному випадку з боку відповідача ОСОБА_1.

При цьому, нормами процесуального права урегульовано порядок та обсяг права сторін на реалізацію подання доказів та в свою чергу судом було наведено в ухвалі суду від 12 лютого 2018 року про відкриття провадження у порядку загального позовного провадження, що вказує про безпідставність клопотання ОСОБА_5 про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 2, 45, 56, 257 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в сфері земельних відносин - ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки – відмовити за безпідставністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_6