Ухвала суду № 80511775, 18.03.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

18.03.2019 м ХарківСправа № 922/655/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши матеріали

позовної заяви Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, ідентифікаційний код 33689922) в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" (61034, м. Харків, вул. Переможців, 6-А, ідентифікаційний код 38746882) до 1) Приватного підприємства "СЕРЖ" (61003, м. Харків, вул. майдан Конституції, буд. 1, ідентифікаційний код 30236820) , 2) Приватного акціонерного товариства "ПРОМИСЛОВО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (61010, м. Харків, вул. Ак. Вернадського, 1, під. 8, ідентифікаційний код 24131636) про стягнення 138286,00 грн. та розірвання договору оренди ВСТАНОВИВ:

Концерн "Військторгсервіс" (позивач) в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду Харківської області до відповідачів: 1) Приватного підприємства "СЕРЖ", 2) Приватного акціонерного товариства "Промислово - страхова компанія", в якій позивач просить стягнути з 1-го відповідача, який є орендарем приміщення на користь філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" збитки спричинені пожежею у розмірі 138286,00 грн. (прямі збитки у розмірі 73000,00 грн. та у розмірі 65286,00 грн.), що відбулася 06.11.2018р., в приміщенні, що знаходиться на балансі позивача та знаходиться за адресою: м. Чугуїв, вул. Музейна, 24. Також, позивач просить розірвати договір оренди №6483-Н від 14.03.2018р., що укладений між Регіональним Відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Приватним підприємством "СЕРЖ" (орендар). Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.

Згідно п.4 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Проте судом встановлено, що позовна заява не містить позовних вимог щодо 2-го відповідача у справі: Приватного акціонерного товариства "Промислово - страхова компанія", що не відповідає вимогам п.4 ч.3 ст. 162 ГПК України, а тому позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом визначення позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно зі ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Відповідно особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

30 вересня 2016 року набрав чинності ОСОБА_1 України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (ОСОБА_1 N 1401-VIII), яким внесено зміни до Конституції України та доповнено ОСОБА_1 окремими статтями.

За статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону (ОСОБА_1 N 1401-VIII)) кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом підпункту "c" частини третьої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право, зокрема, захищати себе особисто чи використовувати допомогу захисника, обраного на власний розсуд.

Разом з тим у справі "Ейрі проти Ірландії" ("Airey v. Ireland") Європейський суд з прав людини вказав, що хоча підпункт "c" пункту 3 статті 6 Конвенції стосується тільки кримінального процесу, "однак незважаючи на відсутність подібного положення щодо провадження у цивільних справах, пункт 1 статті 6 може в деяких випадках зобов'язати державу надати адвокатську допомогу, якщо без такої допомоги неможливо забезпечити практичної реалізації права на судовий розгляд, якщо юридичне представництво надається в обов'язковому порядку, як це передбачено внутрішнім законодавством деяких Договірних Сторін стосовно різних видів судового спору, чи з огляду на складність процедури або справи" (пункт 26).

При цьому у справі "Загородній проти України" (Рішення) ("Zagorodniy v. Ukraine") Європейський суд з прав людини вказує, що: "певна юридична кваліфікація може вимагатись для забезпечення ефективного захисту особи… та безперешкодного функціонування системи правосуддя" (пункт 53 Рішення (Рішення)) і саме інтереси правосуддя можуть бути виправданням обмеження права на вибір захисника (пункт 54 цього ж Рішення (Рішення)).

За висновками Суду таке обмеження права на вільний вибір захисника само по собі не порушує питання за підпунктом "c" пункту 3 статті 6 Конвенції, оскільки певна юридична кваліфікація може вимагатись для забезпечення ефективного захисту особи (див. рішення від 20 січня 2005 року у справі "Майзіт проти Росії", заява N 63378/00, пункт 68) та безперешкодного функціонування системи правосуддя (див. рішення у справі "Мефтах та інші проти Франції", заяви N 32911/96, 35237/97 та 34595/97, пункт 45).

У рішенні від 30 травня 2013 року у справі "ОСОБА_2 проти України" (Рішення) Європейський суд з прав людини також зазначив, що "право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A N 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або у такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. там же; див. також серед багатьох інших джерел рішення у справі "Кордова проти Італії" (N 1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява N 40877/98, п. 54, ECHR 2003-I та повторення відповідних принципів у рішенні від 21 вересня 1994 року у справі "Фаєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A N 294-B).

Суд зазначає, що чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу.

Наведені положення не порушують суть права на доступ до суду, не позбавляють осіб їх права на самопредставництво, здійснюване для юридичних осіб їх органами, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством чи статутом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви її підписано представником юридичної особи - Концерну "Військторгсервіс" ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, виданої керівником Концерну "Військторгсервіс", а саме тимчасово виконуючим обов'язки Генерального директора ОСОБА_4 за вих. №40 від 23.01.2019р.

Отже, ОСОБА_3 виступає від імені Концерну "Військторгсервіс" не в порядку самопредставництва. До позовної заяви не надано доказів того, що вказана особа є адвокатом. Більш того, дана справа не є малозначною у розумінні положень ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів, що особа якою підписано позовну заяву - ОСОБА_3 є адвокатом.

Згідно п.3 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Проте позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, що заявлені позивачем до стягнення з 1-го відповідача, такого розрахунку не додано й до позову.

Відповідно до п.8 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У позовній заяві не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, також не вказано доказів які не можуть бути подані разом із позовною заявою, що не відповідає вимогам п.8 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до п.9 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

Проте, позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи, що не відповідає вимогам п.9 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовну заяву у відповідності до положень ст. 174 ГПК України слід залишити без руху, надати позивачу строк для усунення вище перелічених недоліків, шляхом подання господарському суду Харківської області у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали: визначення позовних вимог щодо кожного з відповідачів; докази на підтвердження того, що особа, яка підписала позовну заяву - ОСОБА_3 є адвокатом; обґрунтованого розрахунку сум, що заявлені до стягнення; зазначити про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

Суд звертає увагу позивача, що за умовами ч. 3, ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись статтями 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити позовну заяву Концерну "Військторгсервіс" (позивач) в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" без руху.

Встановити Концерну "Військторгсервіс" (позивач) в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали.

Концерну "Військторгсервіс" (позивач) в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали подати до господарського суду Харківської області:

- визначення позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- докази в підтвердження того, що особа, яка підписала позовну заяву (ОСОБА_3М.) є адвокатом;

- обґрунтований розрахунок сум, що заявлені позивачем до стягнення;

- зазначити про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

Роз’яснити позивачу, що якщо заявник усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.

Ухвала набирає законної сили 18.03.2019.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 18.03.2019р.

Суддя ОСОБА_5