Рішення № 80510554, 15.03.2019, Петрівський районний суд Кіровоградської області

Справа №: 400/1473/18

Провадження № 2/400/100/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петрове цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоксолюшен» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, мотивуючи це тим, що 22.05.2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнеральянс» укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0187, на підставі якого сторони зобов’язалися укласти в строк до 27.05.2018 року основний договір купівлі-продажу транспортного засобу марки МТЗ, модель 920, рік випуску 2013, ціна якого становить 300000 гривень. На виконання умов попереднього договору, 22.05.2018 року позивач сплатив на рахунок ТОВ "Партнеральянс" авансовий платіж у сумі 79000,00 гривень. В подальшому, не отримавши вказаний транспортний засіб, ОСОБА_1 направив відповідачу відповідну заяву про повернення авансу, однак коштів не отримав. Через деякий час позивач направив ТОВ "Партнеральянс" повторну пропозицію про повернення авансу та попередження про звернення до суду за поновленням своїх прав, однак поштове відправлення було повернуто позивачу з відміткою про закінчення встановленого терміну зберігання, а тому представник позивача просить суд визнати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0187, укладений 22.05.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Партнеральянс», яке в подальшому було перейменовано на ТОВ "Стоксолюшен" недійсним, стягнути авансовий внесок в сумі 79000,00 гривень, а також стягнути з відповідача на його користь компенсацію понесених ним судових витрат.

В судове засідання представник позивача не з’явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, поважності неявки не убачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши обставини справи та дослідивши письмові матеріали, суд приходить висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що 22.05.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнеральянс» укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0187, на підставі якого сторони зобов’язалися укласти в строк до 27.05.2018 року основний договір купівлі-продажу транспортного засобу (п. 1.5 попереднього договору) (а.с.7-8).

Відповідно до п. 1.2 попереднього договору, транспортний засіб (майно), який являтиметься предметом Основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: МТЗ, модель 920, рік випуску 2013, інші характеристики: Беларус МТ 4,75/ дизель, колір синій. Ціна його, відповідно до п. 1.6 попереднього договору складає 300000 гривень.

Згідно п.1.5 вищевказаного договору, якщо на зазначену дату транспортний засіб не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на п’ятий день після придбання продавцем транспортного засобу, про що останній зобов’язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019 року (п. 1.5 попереднього договору).

Пунктом 2.1 попереднього договору на позивача як покупця транспортного засобу покладено обов'язок сплатити до укладення основного договору авансовий платіж в сумі 79 000,00 (сімдесят дев’ять тисяч) гривень.

На виконання умов попереднього договору, 22.05.2018 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ "Партнеральянс" авансовий платіж у сумі 79 000,00 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанку №0.0.1043187059.1 від 22.05.2018 року (а.с.9).

Відповідно до п. 2.2 попереднього договору, зазначена сума розцінюється сторонами як аванс за основним договором.

Проте відповідач ухилився від виконання умов попереднього договору та не уклав з позивачем основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, не передав транспортний засіб у власність позивачу, та не повернув йому отриману суму сплаченого авансового платежу.

На підставі чого, ОСОБА_1 01.06.2018 року звернувся до ТОВ "Партнеральянс" із заявою про повернення авансу за попереднім договором купівлі - продажу транспортного засобу № 0187 від 22.05.2018 року (а.с.10-11).

Однак, відповідач своїм листом №59 від 13.06.2018 року, повідомив, що не може укласти основний договір через відсутність у нього транспортного засобу, що є предметом договору, чим підтвердив безпідставність своїх зобов’язань передбачених попереднім договором (а.с.12).

Таким чином відсутність у продавця транспортного засобу як предмета договору купівлі - продажу підтверджує факт введення в оману покупця як споживача, а також порушення його прав на свободу вибору продукції, свободу волевиявлення споживача, принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

06.07.2018 року ОСОБА_1 направив ТОВ "Партнеральянс" повторну пропозицію про повернення авансу та попередження про звернення до суду за поновленням своїх прав (а.с.13), однак поштове відправлення було повернуто ОСОБА_1 з відміткою про закінчення встановленого терміну зберігання (а.с.14).

При перевірці відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань було встановлено, що за кодом ЄДРПОУ належним ТОВ "Партнеральянс":41946163, значиться ТОВ "Стоксолюшен", що розташоване за адресою 04053, м. Київ вул Рейтарська, 35–А, таким чином сторона Продавця за попереднім договором - ТОВ "Партнеральянс" змінила свою назву та юридичну адресу, зокрема станом на 15.11.2018 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань отримано детальну інформацію про юридичну особу з кодом ЄДРПОУ: 41946163 та підтверджено, що відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоксолюшен", місцезнаходженням якого є м. Київ, вулиця Рейтарська, будинок 35 –А, поштовий індекс 04053 (а.с.17-18).

З метою досудового врегулювання спірних відносин що виникли між ОСОБА_1 та ТОВ "Партнеральянс" щодо повернення авансу, ОСОБА_1 06.09.2018 року направив директору ТОВ «Стоксолюшен» пропозицію про повернення авансу за попереднім договором купівлі – продажу транспортного засобу № 0187 від 22.05.2018 року (а.с.15). Однак поштове відправлення, направлене ТОВ «Стоксолюшен» за адресою м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, повернулося відправнику із відміткою про те, що зазначена на конверті організація не значиться (а.с.16).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст.230 ЦК України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Частиною 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець,виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Як випливає з ч.ч.5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Згідно з ч. 9 ст. 18 вищевказаного Закону, якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції, свобода волевиявлення споживача, принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А тому зважаючи на вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позову.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», а предявлені ним вимоги задоволено в повному обсязі, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1536,80 гривень (за одночасно пред’явлені вимоги немайнового характеру (визнання правочину недійсним) та вимогу майнового характеру (застосування наслідків недійсного правочину), а також стягнути з відповідача на користь позивача 5000 гривень в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат на правничу допомогу (а.с.19).

Керуючись ст.ст. 10,11,81,133,137,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 15, 215,216, 230, 626, 627,635 ЦК України, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу № 0187 від 22 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнеральянс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоксолюшен», код ЄДРПОУ: 41946163, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, кошти в сумі 79000 (сімдесят дев’ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоксолюшен», код ЄДРПОУ: 41946163, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, 5000 (п’ять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоксолюшен" на користь держави 1536 (одну тисячу п’ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 15 березня 2019 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом вірно

Суддя Петрівського районного суду С.Колесник