Рішення № 80509831, 26.02.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1575/18

Провадження № 2/369/402/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26.02.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Ріпка Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом мотивуючи його тим, що 17 серпня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 369551 від 18.08.2016 року помер його батько ОСОБА_4 після смерті якого на території Хотівської сільської ради, за адресою: С/Т «Лісний» Києво-Святошинського району Київської області відкрилась спадщина на нерухоме майно, належне померлому. Позивач, як спадкоємець, успадкував зазначене майно.

Спадщину позивач прийняв у встановлений законом термін, що підтверджується заведеною спадковою справою № 11\2016. Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження. Факт прийняття спадщини – отриманим свідоцтвом (серії НМА №306746 від 07.03.2017 року) про право на спадщину за заповітом (серії НВТ № 912469 від 02.08.2016), виданим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області – реєстровий № 758.

Проте, батько через стан здоров’я так і не встиг за життя отримати документи на садовий будинок з господарською будівлею в цілому, збудовані на приватизованій земельній ділянці площею 0,0472 га, кадастровий номер 3222487200:04:006:5017, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: С/Т «Лісний» Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та оформити в належному порядку право власності.

Коли позивач після смерті батька звернувся в нотаріальну контору для оформлення документів на спадкове майно, йому було видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,472 га, кадастровий номер 3222487200:04:006:5017, яким підтверджено «Угіддя – зайнятих поточним будівництвом», проте вказано, що оскільки за час свого життя померлий не встиг здійснити державну реєстрацію права власності на будинок, а видана на ім’я позивача довіреність серії НВТ №512455 від 27.07.2016 року втратила чинність у зв’язку зі смертю довірителя, позивачу потрібно звернутись до суду.

Тому позивач просив визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на садовий будинок з надмірною спорудою в цілому, розміщеного на земельній ділянці кадастровий номер 3222487200:04:006:5017 за адресою: С/Т «Лісний» Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.02.2018 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.05.2018 задоволено заяву позивача про витребування у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 належним чином завірену копію спадкової справи після померлого 17 серпня 2016 року, ОСОБА_4.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2018 року залучено до участі в даній цивільній справі в якості третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач направив до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Треті особи у судове засідання не з’явились, направили до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов’язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Судом встановлено, що 17 серпня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 369551 від 18.08.2016 року, помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на нерухоме майно, належне померлому.

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія ІV-УР №347853 вбачається, що померлий ОСОБА_4 був батьком для позивача.

З матеріалів спадкової справи №11/20169 до майна померлого 17.08.2016 року ОСОБА_4, заведеної приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5, вбачається, що 22.11.2016 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1

Факт прийняття спадщини підтверджується отриманим свідоцтвом (серії НМА №306746 від 07.03.2017 року) про право на спадщину за заповітом (серії НВТ № 912469 від 02.08.2016), виданим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області – реєстровий № 758.

Проте, ОСОБА_4 не встиг за життя отримати документи на садовий будинок з господарською будівлею в цілому, збудовані на приватизованій земельній ділянці площею 0,0472 га, кадастровий номер 3222487200:04:006:5017, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: С/Т «Лісний» Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та оформити в належному порядку право власності.

Коли позивач після смерті батька звернувся в нотаріальну контору для оформлення документів на спадкове майно, йому було видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0472 га, кадастровий номер 3222487200:04:006:5017, яким підтверджено «Угіддя – зайнятих поточним будівництвом».

Згідно технічного паспорта та звіту про оцінку майна №AS18-180205-001 про об’єкт нерухомості – садовий будинок, що розташований на території Хотівської сільської ради, у відповідному населеному пункті за адресою: С/Т «Лісний» Києво-Святошинського району Київської області, є придатним як для тимчасового, так і для постійного проживання, відповідає державним будівельним нормам, має загальну площу 63,6 кв.м., складається: І поверх – тамбур, комора, коридор, основна кімната; Мансардний поверх – коридор, основна кімната; Підвал.

Згідно висновку про вартість майна виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Незалежної експертної оцінки «Плюс» ринкова вартість 1/1 всього оцінюваного об’єкта нерухомості зазначеного вище становить 149885,95 грн.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 Цивільного кодексу України. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

До 1995 року державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18.02.2002 року за № 157/6445. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, в той же час, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, реєстрації підлягали будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, що належали місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності, яка передбачала обов'язкову реєстрацію права власності на будинки лише в містах і селищах. Обов'язку реєстрації будинків в сільській місцевості встановлено не було.

При цьому, пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, були відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно до статті 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно суду необхідно керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України доведено заявлені позовні вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, і тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. 55 Конституції України, ч. 6 ст. 11, ст. ст. 15, 16, 392, 1216, ст. 1218, 1261, 1268, 1297 Цивільного кодексу України, ст. ст. 77, 78, 79, 80, 81, 259, 264, 265, 268, 280, 281, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 3222487200:04:006:5017 за адресою: СТ «Лісний» Хотівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В. Дубас