Рішення № 80509312, 04.03.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2939/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик-Плюс", м. Київ, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфуд", м. Київ, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000", м. Київ, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн", м. Київ; - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Луганськ про стягнення коштів в розмірі 40470,09 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_4, дов. № 59 від 28.01.2019; ОСОБА_5, дов. № 59 від 28.01.2019;

третіх осіб - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 40470,09 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2018 відкрито провадження та призначено справу № 922/2939/18 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26.11.2018 об 11:15 год. Залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик-Плюс" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 23-А); Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" (03580, м. Київ, вул. Радищева, 10/14, корпус Б, офіс 700); Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" (03580, м. Київ, вул. Радищева, 10/14); Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" (01023, м. Київ, Спортивна площа, 1-А); Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3).

Ухвалою господарського суду від 26.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 01 лютого 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2939/18 до судового розгляду по суті на 04.02.2019 о 10:45 год.

04.02.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 3026), в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, зокрема посилається на наступне.

Так, ФОП ОСОБА_2, у відповідності до приписів Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363 та договору-заявки на перевезення вантажів №1/01 від 13.07.2017, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та TOB «Логістик-Плюс» виконала всі дії для забезпечення схоронності та цілісності вантажу, а саме: надала розпорядження водію перевізника ОСОБА_7 перед відправкою, під час зупинок та перед здачею вантажу перевіряти наявність пломб на вантажному автомобілі, цілісність замку на дверях багажного відділення, стан колес автомобіля, справність технічного стану автомобіля в цілому, періодично йому телефонувала з метою контролю місцезнаходження вантажу і т. д. На думку відповідача, це означає, що ФОП ОСОБА_2 не порушувала умов зобов'язання з перевезення вантажу та виконала його належним чином, а, отже, у заподіянні шкоди ФОП ОСОБА_2 не є винною особою, до якої у позивача з'явилось право зворотної вимоги (регресу), у відповідності до ч. І ст. 1191 ЦК України. Також зазначає, що у страховому акті № ДЦКВ - 14311 зазначено, що особа винна у настанні страхового випадку - ФОП ОСОБА_3 За таких обставин вважає, що позов подано до неналежного відповідача. Крім того, відповідач вважає, що для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи необхідно мати результати завершення розгляду кримінального провадження за номером 12017220060001758, що є підставою для застосування приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Окрім цього, зауважує, що в договорі № 1/01 від 15.07.2017, укладеному між ФОП ОСОБА_2 та TOB «Логістик-Плюс», відсутні деякі умови перевезення, а саме порядок виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а, отже, не можна посилатись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, які не відображені в умовах договору і не є обов'язковими за законом. Також відповідач наголосила, що дана позовна заява ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надіслана до господарського суду Харківської області 25.10.2018, тобто через 1 рік 2 місяці та 9 днів, з настання моменту втрати частини вантажу. Всі ці обставини, на думку відповідача, є підставою для відмови в задоволенні заявлених ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» позовних вимог.

25.02.2019 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив на позов (вх. № 4967), в якій позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, зазначив про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог та вважає, що в даному випадку, відсутні підстави для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Протокольними ухвалами від 04.02.2019, 25.02.2019 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судове засідання 04.03.2019 представник позивача не з'явився, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. №237).

Представники відповідача у судовому засіданні 04.03.2019 проти позову заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні.

Представники третіх сторін у судове засідання 04.03.2019 не з'явились. Представником ТОВ "Обрій-2000" надано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, в якому підтримав позовні вимоги позивача (вх. № 32480). Представником ТОВ "Логістик-Плюс" надано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також підтримав позовні вимоги позивача (вх. № 32479). Представником ТОВ "Юніфуд" надано до суду письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі (вх. № 32484) та просив розглядати справу за відсутності його представника (вх. № 32483). Також надані додаткові докази в обґрунтування своєї правової позиції по справі (вх. № 32583). Представником ТОВ "Бакарді-Мартіні Юкрейн" надані до суду письмові пояснення та додаткові докази в обґрунтування своєї правової позиції по справі (вх. № 32572).

У господарського суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі до завершення розгляду кримінального провадження за номером 12017220060001758, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Натомість, в матеріалах даної справи відсутні відомості, що матеріали кримінального провадження № 12017220060001758 знаходяться на завершальної стадії кримінального процесу, тобто, кримінальну справу передано в суд для проведення кримінального судочинства.

За таких обставин вбачається, що порушення органами досудового розслідування кримінального провадження № 12017220060001758 не є підставою для застосування судом положень п. 5. Ч. 1 ст. 227 ГПК України, щодо обов'язку суду зупинити провадження у справі.

В ході розгляду даної справи, господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника позивача та представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.03.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

07 березня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик - Плюс" (страхувальник, третя особа) укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 241 - 0101 - 17 - 00001. Предметом даного договору - є страхування майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з відшкодуванням шкоди заподіяної страхувальником або іншою особою, життю, здоров'ю, працездатності, майну третіх осіб, включаючи власників вантажу та багажу (вантажобагажу), під час експлуатації будь - якого виду транспортного засобу та здійснення перевезень чи транспортного експедирування вантажу.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик - Плюс", уклало договори про надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування з іншими суб'єктами господарювання, а саме:

01 червня 2017 року між TOB "Логістик - Плюс" (експедитор) та TOB "Юніфуд" (замовник, третя особа) укладений договір про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування № TP-01/06/17, за умовами якого, експедитор зобов'язався надати замовнику послуги з транспортно-експедиторського обслуговування та організувати перевезення вантажу у внутрішньодержавному сполученні.

02 січня 2014 року між TOB "Логістик - Плюс" (виконавець) та TOB "Обрій -2000" (замовник, третя особа) укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 00201/14 1 ТР, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з доставки вантажів по території України.

01 вересня 2014 року між TOB "Логістик - Плюс" (LP) та TOB "Бакарді - Мартіні Юкрейн" (BACARDI)(третя особа) укладено договір про надання послуг по зберіганню та логістиці б/н, за умовам якого, TOB "Логістик - Плюс" зобов'язався надати TOB "Бакарді - Мартіні Юкрейн" послуги зі зберігання, перевезення, експедирування, логістики продукції TOB "Бакарді - Мартіні Юкрейн".

З метою організації перевезень за вищенаведеними договорами, 15 липні 2017 року, TOB "Логістик - Плюс" (замовник), уклало з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (виконавець, відповідач) договір-заявку на перевезення вантажів № 1/01, згідно якої виконавець надає замовнику послуги за перевезення вантажів, забезпечує водіїв необхідним для перевезення документами, забезпечує своєчасне подання придатного для перевезенні автотранспорту та забезпечує збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу.

В свою чергу, ФОП ОСОБА_2 (експедитор), уклала 01 серпня 2016 року з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (перевізник, третя особа) договір про перевезення вантажів № 01082016, відповідно до якого експедитор здійснює послугу пошуку вантажів для вантажного автомобільного транспорту перевізника, а перевізник зобов'язується власним авто надати послуги з перевезення автомобільним транспортом, зобов'язується доставити ввірений йому експедитором вантаж в пункт призначення згідно товарно-транспортною накладною (ТТН), CMR або за зазначеним адресом у заявці, в узгоджений сторонами строк і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).

Для здійснення перевезення, замовленого TOB "Логістик - Плюс" (за договором заявкою № 1/01 від 15.07.2018), ФОП ОСОБА_2 направила до перевізника - ФОП ОСОБА_3 заявку № 15/018 від 13.08.2017 (до договору перевезення вантажів № 01082016 від 01.08.2016).

Згідно узгодженої заявки, перевізник прийняв зобов'язання доставити автомобілем "ТАТА" державний номерний знак НОМЕР_2, вантаж за маршрутом: с. Стоянка - м. Харків, в період з 15.08.2017 по 16.08.2017.

15 серпня 2017 року, згідно товарно-транспортної накладної № 778 в транспортний засіб "ТАТА" державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_7), вантажовідправником TOB "Логістик - Плюс" (власник TOB "Юніфуд") було завантажено вантаж - господарчі товари/побутова хімія/косметичні засоби у кількості 3058 шт., загальною вартістю 104952,94 грн. (супровідні документи на вантаж накладна № 45857 від 15.08.2017), вантажоотримувач TOB "Інтеграл Групи", пункт завантаження Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, пункт розвантаження: м. Харків, вул. Морозова 13 А.

15 серпня 2017 року, згідно товарно-транспортної накладної № 779 в транспортний засіб "ТАТА" державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_7), вантажовідправником TOB "Логістик - Плюс" (власник TOB "Обрій - 2000") було завантажено вантаж - засоби по догляду за тілом у кількості 2001 шт., загальною вартістю 87479,97 грн. (супровідні документи на вантаж видаткові накладні № 41923 від 15.08.2017, № 41924 від 15.08.2017, № 41815 від 15.08.2017), вантажоотримувач TOB "Інтеграл Групп", пункт завантаження Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, пункт розвантаження: м. Харків, вул. Морозова 13 А.

15 серпня 2017 року, згідно товарно-транспортної накладної № ЛП - 077916 в транспортний засіб "ТАТА" державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_7), вантажовідправником TOB "Логістик - Плюс" (власник TOB "Бакарді - Мартіні Юкрейн"), було завантажено вантаж - алкогольні напої у кількості 2004 шт., загальною вартістю 275081,76 грн. (супровідні документи на вантаж: товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв від 15.08.2017, видаткова накладна № 3945 від 15.08.2017), вантажоодержувач: TOB "АТБ - Маркет", пункт завантаження Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, пункт розвантаження Харківська обл, смт. Рогань, вул, Об'їзна буд. № 1 кв. 1.

Як зазначає позивач, в ході здійснення перевезення, частина вантажу була втрачена, в результаті вчинення невідомою особою крадіжки майна з автомобілю "ТАТА", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за адресою м. Харків, вул. Сорочинська, буд. 20.

За даною подією, слідчим Основ'янського ВП ГУНП в Харківської області Бездітко С.А., 16.08.2017 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060001758 (правова кваліфікація ст. 185 ч. 1 КК України).

Представниками вантажовідправників, вантажоотримувачів та перевізника, було проведено інвентаризацію вантажу в автомобілі "ТАТА", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно акту приймання товару від 16.08.2017, комісія у складі представників TOB "Інтеграл Груш" (вантажоотримувача) та водія ОСОБА_7 (перевізника), виявила нестачу вантажу по видатковій накладній № 45857 від 15.08.2017, вартість збитку завданого власнику вантажу TOB "Юніфуд", складає 42655,93 грн.

Згідно акту приймання товару від 16.08.2017, комісія у складі представників TOB "Інтеграл Групп" (вантажоотримувача) та водія ОСОБА_7 (перевізника), виявила нестачу вантажу по видатковій накладній № 41923 від 15.08.2017, вартість збитку завданого власнику вантажу TOB "Обрій - 2000", складає 177,84 грн.

Згідно акту приймання товару від 16.08.2017, комісія у складі представників TOB "АТБ - Маркет" (вантажоотримувача) та водія ОСОБА_7 (перевізника), виявила нестачу вантажу по видатковій накладній № 3945 від 15.08.2017, вартість збитку завданого власнику вантажу TOB "Бакарді - Мартіні Юкрейн", складає 7636,32 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність TOB "Логістик - Плюс" була застрахована договором № 241 - 01 Т - 17 - 00001, останнє звернулося до ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова груп" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Вказана заява була розглянута страховиком, подія визнана страховим випадком, у зв'язку з чим, ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", на підставі розрахунку остаточної суми страхового відшкодування ДКЦЗ - 14311 від 19.03.2018, страхового акту № ДКЦВ - 14311 від 19.03.2018, розпорядження про виплату страхового відшкодування від 20.03.2018, згідно платіжного доручення № 5364 від 20.03.2018 сплатило на користь власника вантажу - TOB "Юніфуд", суму страхового відшкодування в розмірі 40470,09 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, після виплати страхового відшкодування третій особі, у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідачем не було дотримано умов щодо забезпечення схоронності та цілісності вантажу, що перевозився. З матеріалів страхової справи слідує, що викрадення вантажу відбулося в період часу, коли автомобіль ще не був зареєстрований на складі під розвантаження, а обов'язок забезпечити збереження вантажу покладався на виконавця.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначає, що шкода майну страхувальника була завдана неправомірними діями відповідача - ФОП ОСОБА_2, який всупереч чинного законодавства України, що регулює відносини у сфері траснпортно-експедиторської діяльності та перевезень та договірних зобов'язань, взятих на себе, не виконав свої обов'язки щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення та передачі у належній кількості вантажоодержувачу. А, отже просить суд стягнути на свою користь суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 40470,09 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з пунктом три частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Дана норма узгоджується зі статтею 988 ЦК України, якою також визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до приписів статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Так, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією: за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Як вже було встановлено судом, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність експедитора TOB "Логістик - Плюс" була застрахована договором № 241 - 01 Т - 17 - 00001, останнє звернулося до ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова груп" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Вказана заява була розглянута страховиком, подія визнана страховим випадком, у зв'язку з чим, ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", на підставі розрахунку остаточної суми страхового відшкодування ДКЦЗ - 14311 від 19.03.2018, страхового акту № ДКЦВ - 14311 від 19.03.2018, розпорядження про виплату страхового відшкодування від 20.03.2018, згідно платіжного доручення № 5364 від 20.03.2018 сплатило на користь власника вантажу - TOB "Юніфуд", суму страхового відшкодування в розмірі 40470,09 грн.

З системного аналізу Закону України "Про страхування", можна дійти висновку, що обов'язок страховика за договором добровільного страхування виплатити страхове відшкодування страхувальнику виникає у разі настання страхового випадку та за відсутності підстав визначених законом або договором для відмови у такої виплаті.

А після виплати третій особі страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Таким чином, ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за твердженням позивача саме ФОП ОСОБА_2, як перевізник, є відповідальною за збереження вантажу особою, а отже має відшкодувати заподіяні в межах фактичних витрат збитки.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).

Дана норма кореспондується зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно із ч. 1 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2ст. 16 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, згідно умов договору-заявки на перевезення вантажів № 1/01 від 15.07.2017, укладеному між TOB "Логістик - Плюс" (замовник), та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (виконавець, відповідач), виконавець надає замовнику послуги за перевезення вантажів, забезпечує водіїв необхідним для перевезення документами, забезпечує своєчасне подання придатного для перевезенні автотранспорту та забезпечує збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до пункту 2 Статуту автомобільного транспорту Української РСР (затв. постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1996 року №401), автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в примірниках товарно-транспортної накладної.

Як встановлено судом, під час судового розгляду, 15 серпня 2017 року, згідно товарно-транспортної накладної № 778 в транспортний засіб "ТАТА" державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_7), вантажовідправником TOB "Логістик - Плюс" (власник TOB "Юніфуд") було завантажено вантаж - господарчі товари/побутова хімія/косметичні засоби у кількості 3058 шт., загальною вартістю 104952,94 грн. (супровідні документи на вантаж накладна № 45857 від 15.08.2017 року), вантажоотримувач TOB "Інтеграл Групи", пункт завантаження Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, пункт розвантаження: м. Харків, вул. Морозова 13 А.

15 серпня 2017 року, згідно товарно-транспортної накладної № 779 в транспортний засіб "ТАТА" державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_7), вантажовідправником TOB "Логістик - Плюс" (власник TOB "Обрій - 2000") було завантажено вантаж - засоби по догляду за тілом у кількості 2001 шт., загальною вартістю 87479,97 грн. (супровідні документи на вантаж видаткові накладні № 41923 від 15.08.2017, № 41924 від 15.08.2017, № 41815 від 15.08.2017), вантажоотримувач TOB "Інтеграл Групп", пункт завантаження Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, пункт розвантаження: м. Харків, вул. Морозова 13 А.

15 серпня 2017 року, згідно товарно-транспортної накладної № ЛП - 077916 в транспортний засіб "ТАТА" державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_7), вантажовідправником TOB "Логістик - Плюс" (власник TOB "Бакарді - Мартіні Юкрейн"), було завантажено вантаж - алкогольні напої у кількості 2004 шт., загальною вартістю 275081,76 грн. (супровідні документи на вантаж: товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв від 15.08.2017, видаткова накладна № 3945 від 15.08.2017), вантажоодержувач: TOB "АТБ - Маркет", пункт завантаження Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, пункт розвантаження Харківська обл, смт. Рогань, вул, Об'їзна буд. № 1 кв. 1.

В ході здійснення перевезення, частина вантажу була втрачена, в результаті вчинення невідомою особою крадіжки майна з автомобілю "ТАТА", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за адресою м. Харків, вул. Сорочинська, буд. 20.

Представниками вантажовідправників, вантажоотримувачів та перевізника, було проведено інвентаризацію вантажу в автомобілі "ТАТА", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно акту приймання товару від 16.08.2017, комісія у складі представників TOB "Інтеграл Груш" (вантажоотримувача) та водія ОСОБА_7 (перевізника), виявила нестачу вантажу по видатковій накладній № 45857 від 15.08.2017, вартість збитку завданого власнику вантажу TOB "Юніфуд", складає 42655,93 грн.

Згідно акту приймання товару від 16.08.2017, комісія у складі представників TOB "Інтеграл Групп" (вантажоотримувача) та водія ОСОБА_7 (перевізника), виявила нестачу вантажу по видатковій накладній № 41923 від 15.08.2017, вартість збитку завданого власнику вантажу TOB "Обрій - 2000", складає 177,84 грн.

Згідно акту приймання товару від 16.08.2017, комісія у складі представників TOB "АТБ - Маркет" (вантажоотримувача) та водія ОСОБА_7 (перевізника), виявила нестачу вантажу по видатковій накладній № 3945 від 15.08.2017, вартість збитку завданого власнику вантажу TOB "Бакарді - Мартіні Юкрейн", складає 7636,32 грн.

Судом встановлено, що за даною подією, слідчим Основ'янського ВП ГУНП в Харківської області Бездітко С.А., 16.08.2017 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060001758 (правова кваліфікація ст. 185 ч. 1 КК України).

Відповідно до статті 924 цього Кодексу, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.

Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Переважному застосуванню підлягають саме норми статі 924 ЦК України, в частині обов'язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Згідно з висновками Верховного Суду України у постанові від 23 березня 2016 року, прийнятій у справі №6-2086цс15: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе , що це сталося не з його вини.

Законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ст.924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Матеріалами справи не підтверджено того, що часткова втрата вантажу сталася не з вини відповідача або внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 314 ГК України, ст. ст. 617, 924 ЦК України, передбачені підстави звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов'язання, однак відповідачем не доведено наявності жодної із зазначених у цих статтях підстав звільнення відповідача від відповідальності за спричинення позивачу збитків внаслідок часткової втрати вантажу.

З врахуванням вищевикладеного та того, що виконавець не виконав своїх зобов'язань згідно спірного договору та заявки, а саме, не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом, суд приходить до висновку, що мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем.

Суд відхиляє посилання відповідача на невідповідність укладеного між ТОВ "Логістик-Плюс" та ФОП ОСОБА_2 договору вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. В даному випадку позовні вимоги пред'явлені відповідачу, як особі яка належним чином не виконала а обов'язків експедитора. При цьому правовідносини які виникають між замовником (клієнтом) та експедитором регулюються ЗУ «Про транспортно-експедиційну діяльність», а тому застосування будь-яких положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, є недоречним.

Посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_2 виконала всі дії для забезпечення схоронності та цілісності вантажу, а саме: надала розпорядження водію перевізника ОСОБА_7 перед відправкою, під час зупинок та перед здачею вантажу перевіряти наявність пломб на вантажному автомобілі, цілісність замку на дверях багажного відділення, стан коліс автомобіля, справність технічного стану автомобіля в цілому, періодично йому телефонувала з метою контролю місцезнаходження вантажу і т. д., що, на думку відповідача, свідчить про належне виконання взятих на неї обов'язків, встановлених умовами договору № 1/01 від 15.07.2017, у зв'язку з чим, у заподіянні шкоди ФОП ОСОБА_2 не є винною особою до якої у позивача з'явилось право зворотної вимоги, судом відхиляються, оскільки вони спростовуються умовами п. 2.3 договору №1/01 від 15.07.2017, нормами діючого законодавства, відповідно до яких:

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч.1, 2 ст.924 ЦК України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.308 ГК України).

Отже, понесення ТОВ "Логістик-Плюс" збитків, спричинених частковою втратою вантажу, підтверджено матеріалами справи, а саме, крадіжка товару визнана страховиком: ПАТ "СК "Українська страхова група" страховим випадком, у зв'язку з чим, ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", на підставі розрахунку остаточної суми страхового відшкодування ДКЦЗ - 14311 від 19.03.2018, страхового акту № ДКЦВ - 14311 від 19.03.2018, розпорядження про виплату страхового відшкодування від 20.03.2018, згідно платіжного доручення № 5364 від 20.03.2018 сплатило на користь власника вантажу - TOB "Юніфуд", суму страхового відшкодування в розмірі 40470,09 грн.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Водночас, обставину, що перевезення здійснював ФОП ОСОБА_3, не звільняє відповідача від відповідальності за втрату вантажу, оскільки договірні відносини з перевезення вантажу існували між ТОВ "Логістик-Плюс" і відповідачем.

Крім того, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено можливість захисту матеріальних інтересів відповідача у разі встановлення особи, яка здійснила крадіжку (ст. 61 КПК України - цивільний позивач у кримінальному провадженні).

Суд наголошує, що відповідно до ст.228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та умови договору № 1/01 від 15.07.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик-Плюс" та ФОП ОСОБА_2, згідно якого виконавець надає замовнику послуги за перевезення вантажів, забезпечує водіїв необхідним для перевезення документами, забезпечує своєчасне подання придатного для перевезенні автотранспорту та забезпечує збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, суд зазначає, що обставини щодо втрати вантажу, які сталися з вини виконавця під час виконання ним своїх зобов'язань суд вважає доведеними та таким, що підтверджуються поданими до суду документами. Зокрема, факт виявлення нестачі вантажу документально підтверджений шляхом складення відповідних актів, представниками вантажовідправників, вантажоотримувачів та перевізника, що відображають обсяг заподіяної шкоди.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних доказів дотримання ним умов щодо забезпечення схоронності та цілісності вантажу, що перевозився, а з матеріалів страхової справи слідує, що викрадення вантажу відбулося в період часу, коли автомобіль ще не був зареєстрований на складі під розвантаження та обов'язок забезпечити збереження вантажу покладався на виконавця.

А, отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, з якими законодавець пов'язує звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу.

Оскільки цивільно-правова відповідальність експедитора TOB "Логістик - Плюс" була застрахована договором № 241 - 01 Т - 17 - 00001, виплата позивачем страхового відшкодування від 20.03.2018, згідно платіжного доручення № 5364 від на користь власника вантажу - TOB "Юніфуд" в розмірі 40470,09 грн., є достатнім доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування.

При цьому, судом враховано те, що статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Так, для суброгації, відповідно до статті 993 ЦК України, встановлений особливий правовий режим, а вказані норми права врегульовують питання щодо права особи, яка відшкодувала збитки, звернення саме до відповідальної за завдані збитки особи, а не до винної особи, яка завдала такі збитки (як передбачено статтею 1191 ЦК України у регресі).

У даній справі Страхова компанія, відповідно до вимог закону та умов Договору страхування, набула права звернення саме до відповідальної за завдані збитки особи. Водночас, статтею 924 ЦК, статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено відповідальність експедитора за збереження вантажу.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у порушенні своїх зобов'язань щодо збереження вантажу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача; самої шкоди та вини, оскільки відповідачем не доведено, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, за приписами статті 614 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 40470,09 грн. є обгрунтованими, доведеними матеріалами справи, тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 922/408/18.

У наданому до господарського суду відзиві на позов, відповідачем зазначено про застосування наслідків спливу строків позовної давності, у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся з позовної заявою до відповідача в порядку статті 1191 ЦК України, тобто в порядку регресу. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права, зокрема статтею 1191 ЦК України, а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно ч. І ст. 259 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу ( п. 6 ч.2 ст. 259 ЦК України )

Частиною 6 ст. 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виплатив страхове відшкодуванню страхувальнику в розмірі 40470,09 грн. 20.03.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 5364.

Як свідчать матеріали справи, позовна заява направлена Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "Українська страхова група» до суду поштовою кореспонденцією 17.10.2018, тобто в межах строку передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 259 ЦК України.

Крім того, слід зазначити, що в даному випадку правовідносини сторін полягають в організації перевезення та наданні послуг, пов'язаних з перевезенням, на відміну від правовідносин самого перевезення.

Відповідно, на правовідносини, які виникли між сторонами за договором транспортного експедирування поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Слід зазначити, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. З ст. 909 ЦК України).

Натомість, договір - заявка № 1/01 від 15.07.2017, за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у даній справі відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом строків позовної давності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку щодо задоволення заявлених Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 227, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3, відомості про дату народження відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А, адреса для листування: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 9, офіс 301, код ЄДРПОУ 30859524) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 40470,09 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.03.2019.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2939/18