Рішення № 80509180, 14.03.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2019 Справа № 920/64/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу № 920/64/19

за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1; ід. код 21124686)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Горобина” (40021, м.Суми, вул. Петропавлівська, 121; ід. код 31162928)

про стягнення 523 893,31 грн.,

Представники учасників:

прокурор – Вортоломей М.Ф. (службове посвідчення від 02.02.2015 № 031915),

позивача – ОСОБА_2 (довіреність від 08.01.2019 № 05),

відповідача – не прибув

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області з позовом до ТОВ “Горобина” про стягнення заборгованості за договором оренди державного майна № 1236 від 31.12.2008 в сумі 523893,31 грн., в тому числі: 503709,60 грн. орендної плати, 20183,71 грн. пені.

06.02.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14.03.2019.

25.02.2019 відповідач надіслав відзив на позов від 22.02.2019 № 1-06/86, в якому зазначає, що на даний час, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період жовтень – листопад 2018 року сплачена у повному обсязі та підтверджується платіжними дорученнями № 4254 від 14.12.2018, № 629 від 17.12.2018, № 655 від 18.12.2018, № 696 від 09.01.2019, № 4409 від 25.01.2019, № 4419 від 28.01.2019, № 4467 від 01.02.2019, № 4506 від 14.02.2019.

На виконання вимог ухвали суду від 06.02.2019 заступник керівника Сумської місцевої прокуратури подав до суду заяву № 112-2589вих19 від 05.03.2019, в якій просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати, розглянути питання про повернення прокуратурі Сумської області суми судового збору 7555,65 грн. в частині закритого провадження, стягнути з відповідача заборгованість по пені за період з 24.09.2018 по 18.12.2018 у розмірі 20183,71 грн. та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 302,75 грн.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Прокурор позовні вимоги щодо стягнення пені підтримав та підтримав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Судом досліджено докази, подані прокурором.

Представник позивача у судовому засіданні позов прокурора підтримав та просив суд позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнити.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 14.03.2019 зазначили, що всі докази зібрані та вважають за можливе закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Суд, отримавши згоду учасників справи, керуючись ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами та прокурором на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників, оцінивши подані докази, суд встановив:

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать надходження від орендної плати за користування цілісними майновими комплексами та іншим державним майном.

Таким чином, невиконання ТОВ «Горобина» зобов’язань щодо систематичного та повного внесення орендної плати за користування державним майном призводить до ненадходження до державного бюджету коштів у значному розмірі.

Крім цього, порушення законності в бюджетній системі в свою чергу сприяє розвитку інфляційних процесів в країні, підриває довіру громадян та наносить їм вагомий матеріальний та моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах.

З огляду на викладене, порушенням інтересів держави є недодержання відповідачем вимог законодавства про оренду державного майна, невиконання ним зобов’язань за договором оренди, що призвело до ненадходження до державного бюджету коштів.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд Державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об’єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно із ч.І ст.6 вказаного Закону Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створені Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Ураховуючи зазначене, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об’єктами державної власності.

Проте, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області не вжило заходів щодо стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку, що свідчить про неналежне виконання вказаним органом своїх повноважень.

Листом від 21.11.2018 Регіональне відділення ФДМ України по Сумській області звернулося з листом до прокуратури щодо захисту інтересів держави, не можливість самостійно пред’явлення позову до ТОВ «Горобина». ’

Повторним листом до Сумської місцевої прокуратури від 10.01.2019 Регіональне відділення ФДМ України по Сумській області вказує на збільшення TOB «Горобина» заборгованості перед бюджетом і просить вжити заходи представницького характеру, в зв’язку з не можливості сплатити судовий збір через відсутність фінансування.

Правовідносини, пов’язані з надходженням до бюджету коштів, становлять суспільний інтерес.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Верховний Суд при розгляді справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц), визначено Верховним Судом, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб’єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Порушення інтересів держави полягає у несплаті відповідачем коштів за використання об’єктами нерухомості та позбавляє територіальну громаду міста отримання стабільного та своєчасного доходу у вигляді орендної плати (одного із основних джерел наповнення місцевого бюджету), що ослаблює фінансову основу місцевого самоврядування, позбавляє можливості своєчасно проводити виплату заробітної плати працівникам соціальної сфери, здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби регіону, що в свою чергу порушує економічні інтереси Держави, підриває її економічне благополуччя.

Таким чином у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

За вказаних обставин прокурор вважає за доцільне звернутись до суду для представництва та захисту інтересів держави.

Враховуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, зважаючи на дотримання прокурором вимог Закону України «Про прокуратуру», суд вважає правомірним звернення Сумської місцевої прокуратури з даним позовом до господарського суду.

25.12.1992 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець -позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірмою «Горобина» (орендар -відповідач) було укладено договір оренди № 28 (далі - Договір), з урахуванням внесених до нього додатковими угодами від 13.02.2002, 26.12.2003, 17.05.2006, 27.12.2006, 09.11.2011 змін, орендодавець передав орендарю в строкове платне користування державне майно, а саме цілісний комплекс колишнього Сумського лікеро-горілчаного заводу.

Відповідно до акта прийому-передачі від 25.12.1992 зазначене майно прийнято відповідачем.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2012 визнано укладеною додаткову угоду від 26.12.2011 до вищевказаного договору оренди державного майна, відповідно до якої продовжено строк користування державним майном до 25.12.2018.

У подальшому до договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 вносилися зміни, у тому числі щодо порядку та розмірів сплати орендної плати за користування державним майном.

Зокрема, рішенням господарського суду Сумської області від 15.04.2013 у справі №920/420/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 та ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2013, визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 25.12.1992 №28 між регіональним відділенням Фонду державного майна по Сумській області та ТОВ «Горобина».

Відповідно до п.1 вказаного договору п.1.1 та п.1.2 договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 викладено в такій редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Сумського лікеро- горілчаного заводу, вартість якого відповідно до акта оцінки станом на 31.10.2012 становить 8509006 грн.

Крім того, положення договору оренди державного майна, що стосуються порядку та розміру орендної плати, викладено у п.п.3.1, 3.2, 3.4 у новій редакції, а саме: п.3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2013 року 177093,69 грн. (сто сімдесят сім тисяч дев’яносто три гривні шістдесят дев’ять копійок). Орендна плата за перший місяць оренди після перегляду її розміру - березень 2013 року визначена з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числі місяця, наступного за звітним. Орендна плата в новому розмірі нараховується з 30.04.2013; п.3.2. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

З огляду на викладені зміни до договору оренди державного майна від 25.12.1992 №28 ТОВ «Горобина» має сплачувати щомісячно орендну плату у розмірі 177093,69 грн. з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», п. п. 3.1, 3.2 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Водночас встановлено, що відповідач вказаний обов’язок за договором оренди державного майна належним чином не виконував, у зв’язку із чим станом на 03.01.2019 обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за частину жовтня та листопад 2018 року у розмірі - 503709 грн. 60 коп.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 503709,60 грн. була заявлена правомірно.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 503709,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 4254 від 14.12.2018, № 629 від 17.12.2018, № 655 від 18.12.2018, № 696 від 09.01.2019, № 4409 від 25.01.2019, № 4419 від 28.01.2019, № 4467 від 01.02.2019, № 4506 від 14.02.2019 про сплату 503709,60 грн.

В даному випадку станом на час звернення позивача з позовом заборгованість у розмірі 503709,60 грн. існувала, однак після порушення провадження у справі відповідачем сплачено пред'явлену до стягнення суму основного боргу.

За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 503709,60 грн., провадження у справі в цій частині стягнення суми основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 20183,71 грн. пені за період з 24.09.2018 по 18.12.2018.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.4. договору передбачено сплату відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату її нарахування від суми заборгованості.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 24.09.2018 по 18.12.2018 в сумі 20183,71 грн. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати товару за договором, суд визнає зазначені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 20183 грн. 71 коп.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення 20183,71 грн. пені, в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 503709,60 грн. провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 231-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Горобина» (40021, м. Суми, вул.. Петропавлівська, 121, код ЄДРПОУ 31162928) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул.. Харківська, 30/1, код ЄДРПОУ 21124686) пеню за період з 24.09.2018 по 18.12.2018 у розмірі 20183 грн. 71 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Горобина» (40021, м. Суми, вул.. Петропавлівська, 121, код ЄДРПОУ 31162928) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул.. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1921 грн. 00 коп. судового збору.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 503709 грн. 60 коп. основного боргу зі сплати орендної плати за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18.03.2019.

Суддя ОСОБА_3