Рішення № 80507922, 11.03.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.2019 Справа № 920/25/19м. Суми

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720)

до відповідачів: Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Р. Корсакова, 2, код 05408289)

про стягнення 173 512 грн 88 коп,

Суддя Джепа Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю від 19.11.2018 № 14-215)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю від 05.04.2018 № 05.03/01-06/1578)

При секретарі судового засідання – Олтушевській І.О.

Суть спору: 03.01.2019 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовною заявою від 22.12.2018 № 14/4-1692, відповідно до якої просить суд стягнути з Сумського державного університету, як правонаступника Української академії банківської справи, на свою користь борг у загальній сумі 173 512 грн 16 коп, у тому числі: пеня – 87 415 грн 01 коп, 3% - 6 075 грн 46 коп, інфляційні нарахування – 80 021 грн 69 коп, а також судові витрати, а саме 2 602 грн 68 коп сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 08.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/25/19 в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить суд частково відмовити у задоволенні позовних вимог, а саме в сумі 114 296 грн 12 коп у звязку з неправильним розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат та, відповідно, щодо стягнення з Сумського державного університету в повному обсязі судових витрат. В обгрунтування заперечень посилається на те, що 06.01.2015 УАБС, правонаступником якого є СумДУ, було здійснено попередню оплату за природний газ за січень 2015 року в сумі 677 135 грн 74 коп. В установлений п. 6.1. Договором строк остаточний розрахунок на суму 297647 грн 04 коп здійснено не було. При цьому, 06.04.2015 за зверненням УАБС, в рахунок оплати за договором зараховано 8000 грн. 53 коп. Цією ж датою позивачеві було перераховану решту заборгованості у розмірі 289 646 грн 51 коп, однак в призначенні платежу була допущена помилка щодо реквізитів договору, тому після звернення відповідача 27.08.2015, відповідач почав обліковувати цей платіж за правильними реквізитами. Тому, оскільки оплата фактично здійснена 06.04.2015, коли кошти фактично надійшли у розпорядження позивача, нарахування пені, 3% та інфляційних втрат з цієї дати відповідач вважає неправомірним.

Позивачем подано до суду додаткові пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, а саме зазначено, що в реквізитах платежу на суму 289646 грн 51 коп 06.04.2015 відповідачем було здійснено не помилку, а зазначено інший чинний договір, який не є предметом даного розгляду: "№ 2801/15-КП(т)-29 від 03.04.2015 року". Предметом розгляду в даній справі є заборгованість за договором № 2788/14-КП(Т)-29 від 14.04.2014 року. Тому саме після звернення з листом відповідача з проханням перерахувати зазначені кошти саме на погашення заборгованості за договором № 2788/14-КП(Т)-29 від 14.04.2014, такий платіж став відповідно обліковуватись, а тому вважає правильним доданий до позову розрахунок пені, 3% та інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2019 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.03.2019 зазначила, що Сумський державний університет 06.04.2015 виконав зобов’язання та просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 114 296 грн 12 коп пені, 3% та інфляційних нарахувань, а також заявила усне клопотання про зменшення пені.

Оцінивши та дослідивши матеріали справи, докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Українською академією банківської справи укладено договір № 2788/14-КП (Т)-29 постачання природного газу - далі по тексту Договір (а.с. 18-23).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадської формувань, Сумський державний університет є правонаступником Української академії банківської справи

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 37-48)

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) – ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема п. 6.1 Договору (а.с. 20).

Факт прострочення платежів за отриманий природний газ підтверджується розрахунками позивача та не заперечується відповідачем.

Суд не покладає в основу висновків заперечення відповідача щодо сплати ним заборгованості саме 06.04.2015, виходячи з наступного.

Так, представником відповідача зазначено, що 06.01.2015 УАБС, правонаступником якого є СумДУ, було здійснено попередню оплату за природний газ за січень 2015 року в сумі 677 135 грн 74 коп. В установлений п. 6.1. Договором строк остаточний розрахунок на суму 297647 грн 04 коп здійснено не було. При цьому, 06.04.2015 за зверненням УАБС, в рахунок оплати за договором зараховано 8000 грн. 53 коп. Цією ж датою позивачеві було перераховану решту заборгованості у розмірі 289646 грн 51 коп, однак в призначенні платежу була допущена помилка щодо реквізитів договору, тому після звернення відповідача 27.08.2015, відповідач почав обліковувати цей платіж за правильними реквізитами. Тому, оскільки оплата фактично здійснена 06.04.2015, коли кошти фактично надійшли у розпорядження позивача, нарахування пені, 3% та інфляційних втрат з цієї дати відповідач вважає неправомірним.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що в реквізитах платежу на суму 289646 грн 51 коп 06.04.2015 відповідачем було здійснено не помилку, а зазначено інший чинний договір, який не є предметом даного розгляду: "№ 2801/15-КП(т)-29 від 03.04.2015 року" (а.с. 54). Предметом розгляду в даній справі є заборгованість за договором № 2788/14-КП(Т)-29 від 14.04.2014 року. Тому саме після звернення з листом відповідача з проханням перерахувати зазначені кошти саме на погашення заборгованості за договором № 2788/14-КП(Т)-29 від 14.04.2014, даний платіж почав обліковуватися за відповідним договором.

Відповідний лист від 27.08.2015 відповідача про зарахування заборгованості (а.с. 54) отримано позивачем за вхідним № 6797/21-15 31.08.2015 згідно штрих-коду на вказаному документі, а тому суд вважає, що наступного дня - з 01.09.2015 грошове зобов’язання відповідача припинено, а не 23.09.2015 як зазначено позивачем в розрахунку пені, 3% та інфляційних втрат (а.с. 16-18). На підтвердження останьої дати позивачем не надано належних та допустимих доказів.

Тому, при перевірці судом розрахунку позивачем сум пені, 3% та інфляційних втрат, суд вважає кінцевою датою періоду нарахування саме 01.09.2015, й відповідно, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

За визначенням частини третьої ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (а.с. 21).

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов’язання.

Пеня, зокрема, за зобов’язаннями січня 2015 року нарахована у період до 14.08.2015, тобто до 01.09.2015 - отримання листа про перенаправлення коштів на погашення зобовязань за договором № 2788/14-КП(Т)-29 від 14.04.2014.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування пені, суд констатує, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, її розмір складає 87 415 грн 01 коп.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено про зменшення розміру неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу наведеної норми законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.

Клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені представник відповідача не мотивувала належним чином, не надала доказів виключних обставин даного випадку, а тому суд відмовляє в ньому за недоведеністю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов’язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 6 075 грн 46 коп, згідно розрахунку позивача (а.с. 14-17), проте, з огляду на встановлений судом правильний період її нарахування, стягненню вони за розрахунком суду підлягають частково - в сумі 55 75 грн 52 коп.

Здійснивши перевірку нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд вважає їх такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим судом обставинам, включно періоди нарахування, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 80 021 грн 69 коп інфляційних втрат.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 173 012 грн 22 коп.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 173 012 грн 22 коп, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає часткове відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 595 грн 18 коп.

Керуючись ст. ст. 526, 525, 549, 551, 610-612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст. ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236– 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сумського державного університету (40007, м. Суми, Зарічний район, вул. Р. Корсакова, 2; код ЄДРПОУ 05408289) як правонаступника Української академії банківської справи на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6; код ЄДРПОУ 20077720) за договором постачання природного газу від 14.03.2014 № 2788/14-КП (Т)-29 пеню в розмірі 87 415 грн 01 коп, 5 575 грн 52 коп – 3% річних, 80 021 грн 69 коп – інфляційних нарахувань, а також 2 595 грн 18 коп відшкодування судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне судове рішення складено 18.03.2019.

Суддя ОСОБА_3