Рішення № 80506860, 14.03.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/125/19

РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.

за участю:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. представника відповідача - Стеценка О.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А2502 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ПРЕДМЕТ, ПІДСТАВИ І ЗМІСТ ПОЗОВУ.

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А2502, в якому просить:

1) визнати протиправними дії військової частини А2502 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2016 року ;

2) зобов'язати військову частину А2502 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 25.09.2001 р. по 20.04.2016 р. проходив військову службу у військовій частині А 2502. Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил від 03.02.2016 р. №43 був призначений та переміщений для подальшого породження військової служби до військової частини А 0409 у м. Новоград - Волинський.

12 вересня 2017 року №134 наказом командувача військ оперативного командування "Північ" позивача звільнено у запас відповідно до підпункту "а" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

26 вересня 2017 року наказом командира військової частини А 0409 № 81 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення та проведено розрахунок грошового забезпечення.

Ознайомившись з пенсійною справою, позивач звернув увагу на довідку про види грошового забезпечення, яка подана військовою частиною А 2502 та виявив, що з серпня 2015 року по 20 квітня 2016 року у довідці відсутні відомості про виплату індексації.

26 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся із запитом до військової частини А 2502 про надання інформації щодо нарахованої та фактично виплаченої індексації грошового забезпечення з 2013 року по день виключення зі списків особового складу військової частини А 2502, інформацію про розмір не нарахованої та не виплаченої останньому індексації грошового забезпечення по день звільнення з військової служби, а також надати пояснення щодо причин не проведення індексації.

Листом від 08.10.2018 року за № 350/485/60/1640 відповідач повідомив, що документи, які підлягають тривалому зберіганню передані по 2016 рік включно до Львівського територіального архівного відділу Галузевого архіву Міністерства оборони України. Зважаючи на відсутність у військовій частині відомостей щодо нарахування грошового забезпечення надати інформацію по складових нарахованого грошового забезпечення та інших виплат по 2016 рік включно немає можливості. Однак, з довідки від 11.06.2018 року за №1142 позивач дізнався про те, що за період з січня по квітень 2016 року індексація грошового забезпечення йому не проводилась.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ І СТОРІН.

Ухвалою від 22 січня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 19.02.2019 року.

06 лютого 2019 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Посилається на те, що у 2016-2017 роках бюджетних призначень на виплату індексації грошового забезпечення не виділялось, порядком №1078 не встановлено першочерговості чи пріоритетності виплати індексації перед іншими соціальними виплатами, від розпорядника коштів інформації (роз'яснення) про виплату індексації не надходило.

08 лютого 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення є протиправною, просить позовні вимоги задовольнити.

19 лютого 2019 року в судовому засіданні відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів. В судовому засіданні оголошено перерву до 14 березня 2019 року.

В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на доводи, викладені у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає про те, що у 2016 році військовою частиною вживались заходи з метою отримання фінансування індексації військовослужбовцям, однак кошти отримані не були.

Зважаючи на це, вважає, що у діях відповідача відсутні ознаки протиправності.

З будь-якими іншими заявами та клопотаннями сторони до суду не звертались.

Розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 25 вересня 2001 року по 20 квітня 2016 року проходив військову службу у військовій частині А 2502 (військова частина польова пошта В2806).

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил № 43 від 03 лютого 2016 року ОСОБА_2 призначений та переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини А0409 (військова частина польова пошта В2731) м. Новоград-Волинський.

Наказом командувача військ оперативного командування «Північ» від 12 вересня 2017 року №134 позивача звільнено у запас за підпунктом «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

26 вересня 2017 року наказом командира військової частини А 0409 № 81 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення та проведено розрахунок.

Після ознайомлення з пенсійною справою позивачу стало відомо, що у довідці військової частини А 2502 про види грошового забезпечення відсутні відомості про виплату індексації за період з січня 2016 року по квітень 2016 року.

Позивач 26.09.2018 звернувся із запитом до військової частини А 2502, в якому просив надати інформацію щодо нарахованої та фактично виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період з 2013 року по 26 вересня 2017 року.

Листом № 350/485/60/1640 від 08.10.2018 року військова частина А2502 повідомила позивача про відсутність відомостей про нарахування грошового забезпечення у зв'язку з передачею документів до Львівського територіального архівного відділу Галузевого архіву міністерства оборони України. Також надав довідку від 11.06.2018 року №1142, з якої вбачається, що за період з січня по квітень 2016 року індексація грошового забезпечення позивачу не проводилась та не виплачувалась.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду документи на підтвердження того, що військова частина А 2502 (військова частина польова пошта В2806) вчиняла дії та зробила усе можливе для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям.

Однак, у зв'язку із тим, що військова частина А2502 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня проводить видатки виключно у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах, а бюджетних призначень на виплату індексації грошового забезпечення не було, відповідач не міг провести індексацію грошового забезпечення.

Судом встановлено, що відповідач дійсно направляв листи №350/485/139/52 від 19 березня 2016 року, № 350/485/139/40 від 30 березня 2016 року, №350/485/139/52 від 19 квітня 2016 року, копії яких є у справі, до відділу внутрішнього контролю Генерального штабу ЗСУ про наявність у військової частини А 2502 заборгованості по виплаті індексації за грудень 2015 року та надання роз'яснень щодо порядку виплати індексації у 2016 році.

Крім того, командир військової частини А2502 (військова частина польова пошта В2806) звертався до військової частини А 0302 (вищестоящий орган) про потребу в коштах на виплату грошового забезпечення та індексації, заявками на фінансування (потребу в коштах) для військової частини на січень-червень 2016 року, що підтверджується листами №485/139/6 від 11 січня 2016 року, №485/139/9 від 20 січня 2016 року, №485/139/22 від 19 лютого 2016 року, №350/485/139/46 від 05 квітня 2016 року, №350/485/139/60 від 05 травня 2016 року, №350/485/139/80 від 06 червня 2016 року, копії яких у матеріалах справи.

Разом з тим, фінансування на виплату індексації за спірний період не було отримане.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ЗАКОНОДАВСТВО І ОЦІНКА СУДУ.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Нормами ст.43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців. Відносини щодо проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

У той же час, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовані спірні відносини, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який регулює відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади та порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Визначення індексації наведене у ч.1 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік ( норма застосовується з 01.12.2015).

Отже, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Суд бере до уваги надані відповідачем вищезазначені докази вчинення ним дій з метою отримання додаткового фінансування, зокрема в частині виділення коштів на виплату індексації у 2016 році.

Однак, з аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що нарахування та виплата індексації не пов'язана з наявністю окремого коду бюджетної класифікації або відповідної статті у кошторисі відповідача, а здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів і за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Тому відсутність бюджетного фінансування або бюджетних призначень на виплату індексації не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» сум індексації.

У той же час судом встановлено, що у справі відсутні докази, які свідчать про те, що відповідач будь - яким своїм рішенням прямо відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» сум індексації.

Натомість, невиконання вищими органами влади та управління зобов'язань держави перед її громадянами та працівниками через ті чи інші особливості державної політики в сфері фінансування, не свідчить про безпосередню протиправність дій розпорядників коштів нижчого рівня, які часто позбавлені можливості виплатити відповідні кошти.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на отримання додаткового фінансування для виплати індексації військовослужбовцям є добросовісною поведінкою суб'єкта владних повноважень, однак не звільняє від подальшого обов'язку нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено, що невиплата індексації відбулась через незалежні від нього обставини, хоча ним вживались необхідні заходи, спрямовані на дотримання вимог Закону.

У той же час це не звільняє його від обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2016 року. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у справі не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Зобов'язати Військову частину А2502 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2016 року.

У задоволенні решти вимог адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 березня 2019 року

Позивач:ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 Відповідач:Військова частина А2502 (вул. Миру, 2, штаб в/ч А-2502,Старокостянтинів,Хмельницька область,31100 08497649)

Головуючий суддя І.С. Козачок