Рішення № 8050616, 16.12.2008, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа №2-2107/08

РІШЕННЯ

іменем України

16 грудня 2008 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є. В.,

при секретарі - Троїцькій Т.І.,

з участю

позивача- Зайцева О.С. .

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дзержинську цивільну справу за позовною заявою "ОСОБА 1" до Державного підприємства "Дзержинськвугілля" про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ:

В липні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду, завданою внаслідок отриманого професійного захворювання, мотивуючи це тим, що працюючи гірником на шахті "Дзержинського" ДП "Дзержинськвугілля"* 03.07.2007 року він отримав гострий тепловий удар у вигляді вегетосудинної дистонії за змішаним типом, енцефалопатії, органічного емоційонально - лабільного (астенічного) розладу. Висновком лікарсько-експертної комісії від 22.08.2007 року дане захворювання було визнане професійним. Висновком МСЕК від 25.10.2007 року йому була вперше встановлена втрата професійної працездатності 30% та він був визнаний інвалідом третьої групи. Позивач вважає, що внаслідок такого захворювання йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він став психічно неврівноваженою людиною, запальним, практично позбавився сну. У сім'ї стали виникати часті скандали, він не може виконувати хатню роботу, тому що починається задишка і судороги ніг і рук. У зв'язку з отриманим професійним захворюванням у нього порушені нормальні життєві зв'язки, для відновлення яких необхідні додаткові зусилля. Він постійно відчуває фізичні болі, у зв'язку з чим позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя і почуває себе неповноцінною людиною. Він став інвалідом, утратив роботу, тому не може нормально забезпечувати родину.

Позивач в судовому засіданні позовні вимги підтримав. Суду підтвердив, що через шкідливі умови праці він отримав на підприємстві професійне захворювання. Після нещасного випадку, він не зміг поновити своє здоров'я та став інвалідом. Отримане професійне захворювання спричиняє йому постійні фізичні болі, а тому і моральні страждання. Через розуміння того, що він вже не сможе вилікуватися, він постійно дратівливий. Він втратив високооплачувальну роботу, тому не може на належному рівні забезпечувати свою родину, адже у ньго на утриманні знаходиться дружина, яка є інвалідом з дитинства. Він вважає, що не порушив строк для звернення до суду з позовом, так як здійснював заходи щодо захисту свого порушеного права.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що позивачем не доведена вина відповідача у спричинені моральної шкоди. Крім того, вважає, що позивачем без поважних причин пропущений строк для звернення до суду.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 01.08.2005 року був переведений на посаду гірника З розряду з повним робочим днем на підземній роботі шахти ім. Ф.Е. Дзержинського Дії "Дзержинськвугілля" (а.с. 3-8). Під час виконання трудових обов'язків 03.07.2007 року позивач отримав тепловий удар внаслідок якого відбулося погіршення його стану здоров'я, він був супроводжений до поверхневого медпункту шахти, звідкіля був доставлений до ЦМЛ м. Дзержинська (а.с. 9-14), де з 03.07.2007 р. по 09.07.2007 року знаходився на лікуванні в терапевтичному відділенні з діагнозом вегетосудинна дистонія за смішаним типом (а.с. 23-25). Далі, позивач з 17.07.2007 року по 22.08.2008 року знаходився на стаціонарному лікуванні в обласній кліничній лікарні професійних захворювань з аналогічним діагнозом (а.с. 21-22). Висновком лікарняно - експертної комісії від 22.08.2007 року № 2932 позивачу був встановлений діагноз: вегетосудинна дистонія за змішаним типом, енцефалопатія, органічною емоційонально - лабільного (астенічного) розладу. Дане захворювання було визнане професійним (а.с. 16). Висновком МСЕК від 15.10.2007 року позивачу була встановлена третя група інвалідності та вперше 30 % втрати професійної працездатності від отриманого професійного захворювання (а.с. 15).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством .

Згідно частини 1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" (в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, а саме підпунктом "є" пункту 1 частини першої ст. 21, частиною 3 ст. 28 передбачався обов'язок Фонду у разі настанні страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я грошову суму за моральну шкоду.

Проте Законом України "Про внесення змін до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув чинності 20 березня 2007 року, з Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключені підпункт "є" пункту 1 частини першої ст. 21. частиною 3 ст. 28, які передбали обов'язок Фонду у разі настанні страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я грошову суму за моральну шкоду.

З часу внесення зазначених змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , тобто з 20 березня 2007 року, спеціальний закон щодо відшкодування працівнику моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я на виробництві відсутній, а тому до цих правовідносин повинен застосовуватися спеціальний закон, яким є ст. 237-1 КЗпП України.

Правомірність застосування судом цієї норми підтвердив Конституційний Суд в своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008, в якому зазначено, скасування права застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не порушило право цих громадян на відшкодування моральної шкоди, оскільки статтею 1167 Цивільного Кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 25.10.2007 року, а саме з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності, тобто вже після внесення відповідних змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а тому правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, регулюються саме ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що саме через шкідливі та небезпечні умови прації, а саме в умовах впливу пилу, в концентраціях значно перевищуючих ГДК, неблагоприємного мікроклімату на шахті ім. Ф.Е. Дзержинського позивач отримав професійне захворювання (а.с. 10, 17-20).

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров'я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці у останнього виникло професійне захворювання вегетосудинна дистонія за змішаним типом, енцефалопатія. органічного емоційонально - лабільного (астенічного) розладу. Позивач постійно знаходиться на лікуванні, йому встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності 30 % .

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 гр. суд визнає збільшеною. З врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 9000 гр. як відшкодування моральної шкоди.

Згідно до роз'яснень п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року на вимоги про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується строк позовної давності у три місяці ( ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.

У судовому засіданні встановлено, що позивач після встановлення йому втрати професійної працездатності здійснював заходи щодо захисту свого порушеного права в межах строків передбачених законом, однак через неправильне визначення характеру правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди в своєму позові, який був поданий 24.01.2008 року, позивач був вимушений просити суд залишити свій позов без розгляду для подачі нового позову. Враховуючи зазначене, а також невеликий проміжок часу, який минув після спливу строків, передбачених для подачі відповідного позову до суду, враховуючи, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач став інвалідом, що виключає можливість поліпшення стану здоров'я і для забезпечення гарантованого ст. 55 Конституції України права на захист своїх прав в суді, суд вважає можливим поновити позивачеві строк для звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної умови виробництва.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно - технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичній особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України, Рішенням Конституційного суду України по справі № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дзержинськвугілля" на користь "'ОСОБА 1" грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 9000 (дев'ять тисяч) гр.

Стягнути з Державного підприємства "Дзержинськвугілля" в доход держави судовий збір у сумі 8 (вісім) гр. 50 коп. (на розрахунковий рахунок 31418537700029, отримувач місцевий бюджет м. Дзержинська, код 22090100, ЄДРПОУ 34687216, банк ГУ ДКУ в Донецькій області. МФО 834016) та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 1(одна) гр. 50 коп. ( розрахунковий рахунок 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області код ЄДРПОУ 34686537, МФО банку 834016, отримувач УДК у м. Донецьк). Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на його апеляційне оскарження. На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.