Рішення № 80506096, 15.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2019 р. Справа№200/1450/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2)

до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169496, 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17)

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення від 8 листопада 2018 року № 8391, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 8 листопада 2018 року № 8391, визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо неврахування стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за час роботи з 15 вересня 1981 року по 11 грудня 1981 року, з 9 січня 1985 року по 30 червня 1989 року, з 1 липня 1989 року по 31 грудня 1998 року, зобов'язання відповідача зарахувати до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 15 вересня 1981 року по 11 грудня 1981 року, з 9 січня 1985 року по 30 червня 1989 року, з 1 липня 1989 року по 31 грудня 1998 року, призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, а саме з 30 жовтня 2018 року.

Ухвалою від 30 січня 2019 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

6 лютого 2019 року (вх. суду 13 лютого 2019 року) позивач виконав вимоги ухвали суду від 30 січня 2019 року, чим усунув її недоліки.

Ухвалою суду від 15 лютого 2019 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1450/19-а. Також суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що працював на посадах, що з урахуванням переліку професій за списом № 2 відносяться до таких, що дають йому право на отримання пільгової пенсії, що стало підставою для його звернення до відповідача по досягненню 55-річного віку із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Факт роботи на таких посадах підтверджується записами трудової книжки. Окрім того, зазначені професії атестовані на підприємстві, що підтверджується відповідними документами, що були надані відповідачем. Позивач також зауважив, що при зверненні до пенсійного органу ним було надано й інші документи на підтвердження пільгового характеру роботи у спірні періоди та додаткові документи усно чи письмового відповідачем у нього не вимагались. Тому, позивач вважає відмову пенсійного органу протиправною, а відповідне рішення - таким, що підлягає скасуванню.

В установлений судом строк відповідачем на адресу суду надано відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивача з підстав, аналогічних в оскаржуваному рішенні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Докучаєвським МВ УМВС України в Донецькій області 1 листопада 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що 30 жовтня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, яка прийнята відповідачем та зареєстрована за № 8391. Згідно розписки-повідомлення судом встановлено, що одночасно із заявою про призначення пенсії позивачем до управління надані такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрації) особи, паспорт, трудова книжка, військовий квиток, диплом про навчання. При цьому, переліку недостатніх документів відповідачем визначено не було.

Рішенням відповідача від 8 листопада 2018 року № 8391 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було відсутність необхідного стажу через не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу позивача періодів його роботи в ПАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» з 15 вересня 1981 року по 11 грудня 1981 року, з 9 січня 1985 року 30 червня 1989 року та з 1 липня 1989 року по 31 грудня 1998 року. також, судом встановлено, що означені періоди роботи позивача не були зараховані до пільгового стажу через неможливість здійснення відповідачем перевірки первинних документів, оскільки підприємство перебуває на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 вбачається, що у спірні періоди позивач працював:

15 вересня 1981 року - прийнято на час практики на Центральний кар'єр бурильником свердловин 4 розряду;

11 грудня 1981 року - звільнено по закінченню практики;

9 січня 1985 року позивача прийнято на Доломитний кар'єр бурильником свердловин 4 розряду;

1 серпня 1986 року - присвоєно 5 розряд;

1 липня 1989 року - переведено машиністом бурильного обладнання 6 розряду Доломитного кар'єру.

Згідно довідки ПАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» від 15 березня 2017 року № 146/03 про підтвердження особливого характеру роботи та умов праці робота позивача проводилась повний робочий день та в умовах кар'єру по бурінню свердловин для вибухових робіт.

Також, матеріали справи містять копії наказів про атестацію робочих місць від 1 грудня 1994 року, 6 грудня 1999 року, 8 грудня 2004 року, 5 грудня 2009 року, 25 грудня 2014 року.

Таким чином, спірним питанням у справі є підстави не зарахування періодів роботи до пільгового стажу через неможливість проведення перевірки первинних документів, які залишились на тимчасово непідконтрольній території.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону: 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах..

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у відповідному Списку, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Щодо правомірності не зарахування періодів роботи позивача через не прийняття пільгової довідки, суд вважає за необхідне зазначити, що виконання позивачем роботи під землею (в шахті) підтверджується записами трудової книжки. Також, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Суд зауважує, що відповідач всупереч зазначеному у 3-місячний строк не витребував додаткових документів та не вчинив інших дій спрямованих на підтвердження стажу роботи для зарахування періодів роботи до страхового та пільгового стажу, а прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у спірні періоди на вищезазначених підприємствах. Записи про ці періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію задоволенню не підлягають. При цьому, враховуючи, що робота позивача на посадах, що дають право на пільгове призначення пенсії підтверджена наявними матеріалами справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу спірні періоди роботи.

Крім того, надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зауважує, що належним способом захисту прав позивача є не визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування окремих періодів його роботи до пільгового стажу, визнання протиправним та скасування відповідного рішення відповідача, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наявних матеріалів справи позивачем при зверненні до адміністративного суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Отже, судовий збір у розмірі 700 грн., пропорційно частині задоволених вимог, підлягає сплаті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169496, 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення від 8 листопада 2018 року № 8391, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 8 листопада 2018 року № 8391 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169496) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) від 30 жовтня 2018 року № 8391, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи позивача з 15 вересня 1981 року по 11 грудня 1981 року, з 9 січня 1985 року по 30 червня 1989 року та з 1 липня 1989 року по 31 грудня 1998 року.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169496, 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17) судовий збір у розмірі 700 (сімсот) гривень на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 15 березня 2019 року. Повне судове рішення складено 15 березня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.