Рішення № 80505959, 18.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року справа № 2340/4494/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Інвест" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-Інвест" (далі - ТОВ "Гал-Інвест", позивач) подало позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.08.2018 № 0008851410 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 94034,00 грн, з яких сума основного грошового зобов'язання 75226,00 грн, за штрафними санкціями - 18807,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки господарські операції з ТОВ "Транкор" та ТОВ "Комплект Стандарт сервіс" відбулися та оформлені відповідно до законодавства України належними первинними господарськими документами. Надані до перевірки документи повністю відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а зобов'язання сформовані у відповідності до ч. 1 ст. 9 та ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, зауваження до наявних документів та наявність у них дефектів, що зумовлювали б їх недійсність чи нікчемність - відсутні.

Також, позивач зазначив, що ТОВ "Гал-Інвест" отримало запити про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) по відносинах з ТОВ "Транкор" та ТОВ "Комплект Стандарт сервіс". В отриманих запитах вимагалося надати питання, що не віднесені до повноважень контролюючого органу, а тому позивач скористався своїм правом відповідно до ст.73 Податкового кодексу України на відмову у наданні відповіді, про що повідомив контролюючий орган. Вказане свідчить, що наказ ГУ ДФС у Черкаській області від 19.07.2018 № 1285 є протиправним, а тому не може породжувати належних правових наслідків, в наслідок чого результати перевірки підлягають визнанню протиправними, що породжує визнання протиправними податкові повідомлення-рішення.

19 листопада 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10 грудня 2018 року.

06 грудня 2018 року суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 03.08.2018 № 307/23-00-14-1007/32079511 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГАЛ-ІНВЕСТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Комлект Стандарт Сервіс" квітень-червень 2017 року, ТОВ "Транкор" у липні 2017року" (далі - Акт перевірки).

Так, перевіркою встановленні порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, п. 2.4 Наказу № 88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 75226 грн. Підставами для таких висновків стало те, що операції позивача з ТОВ "Комлект Стандарт Сервіс" та ТОВ "Транкор" оформлені лише документально, адже вказані товариства не могли надати послуги з ремонту приміщень магазинів, які належать позивачеві.

10 грудня 2018 року усною ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче провадження на 19.12.2018.

19 грудня 2018 року представник відповідача подав до суду супровідним листом квитанцію про направлення примірника відзиву стороні.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 17.12.2018.

27 грудня 21018 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду у ТОВ "Транкор" та ТОВ "Комплект стандарт Сервіс" витребувано додаткові докази у справі та продовжено строк підготовчого провадження у справі № 2340/4494/18 на тридцять днів, а усною Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.01.2019.

23 січня 2019 року представник позивача подав до суду заяву призначення справи до розгляду по суті, представник відповідача - супровідний лист про надання документів на виконання вимог усної ухвали суду від 27.12.2018.

23 січня 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 04.02.2019.

01 лютого 2019 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ "Гал-Інвест".

04 лютого 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2019.

13 лютого 2019 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ "Гал-Інвест".

14 лютого 2019 року представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління ДФС у Черкаській області.

14 лютого 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 03.08.2018 посадовими особами відповідача на підставі направлення від 20.07.2018 № 1179/23-00-14-10 згідно із пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Інвест" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" за квітень-червень 2017 року, ТОВ "Транкор" у липні 2017 року.

Перевіркою встановлені, зокрема, порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Наказу № 88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 75226 грн.

За результатами перевірки 03.08.2018 відповідачем складено акт № 307/23-00-14 1007/32079511 (далі - акт перевірки).

09 серпня 2018 року позивач, відповідно до п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України, подав до Головного управління ДФС у Черкаській області заперечення на вказаний акт перевірки.

20 серпня 2018 року Головне управління, розглянувши заперечення ТОВ "Гал-Інвест", надіслало відповідь № 35222/23-00-14-1014, відповідно до якого висновки акту перевірки від 03.08.2018 № 307/23-00-14-1007/32079511 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гал-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" квітень-червень 2017 року, ТОВ "Транкор" у липні 2017 року", залишено без змін та зроблені в межах діючого законодавства.

21 серпня 2018 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008851410, якими позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 94034,00 грн у тому числі за податковими зобов'язаннями - 75226,00 грн, за штрафними санкціями - 18807,00 грн.

У відповідності зі статтею 56 Податкового кодексу України позивач подав до Головного управління адміністративну скаргу на податкове повідомлення-рішення, зокрема, № 0008851410 від 21.08.2018 форми "Р".

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області № 34666/6/88-99-11-01-02-25 від 25.10.2018, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0008851410 від 21.08.2018 форми "Р" залишено без змін.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, а тому звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до підпункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (надалі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (надалі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У відповідності до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) матимуть силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Зазначена вимога кореспондується з нормами ПК України.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.165 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.

Статтею 180 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 14.1.26 п. 14.1 ст. ПК України під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

В свою чергу, п.п. 14.1.181 п.14.1. ст.14 ПК України, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, що передбачено п. 198.1 ст.198 ПК України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених положень ПК України свідчить, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як свідчать матеріали справи, при проведенні перевірки використано оригінали первинних документів, які були надані ТОВ "Гал-Інвест" з питань зазначених в наказі ГУ ДФС у Черкаській області від 19.07.2018 № 1285: наказ на призначення директора від 17.01.2002 року № 1; договори підряду від 09.02.2017 року № 63, від 27.02.2017 року № 69, від 01.02.2017 року № 2017/03, від 01.02.2017 року № 2017/02, від 01.02.2017 року № 2017/05, від 01.02.2017 року № 2017/04; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року 2 арк., липень 2017 року 2 арк.; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року; акт№ 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року (2 шт.); акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року (2 шт.), картка рахунку 84 за квітень-червень 2017 року, картка рахунку 84 за липень 2017 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 6312 квартал 2017 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 липень 2017, Платіжні доручення від 28,07.2017 року № 697, від 28.07.2017 року № 696, від 27,04.2017 року № 435, від 15.06.2017 року № 212; від 15.06.2017 року № 213; податкові накладні від 15.07.2017 № 80, від 15.07.2017 №81, від 03.04.2017 №41, від 16.05.2017 №210, від 15.06.2017 №80; копія ліцензії від 25.05.2016 року № 19-Л; реєстраційні документи.

Перевіркою встановлено задекларовані взаємовідносини ТОВ "Гал-Інвест" з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" за квітень-червень 2017 року, ТОВ "Транкор" у липні 2017 року на загальну суму 451356,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 75226,00 грн.

Відповідач зазначив, що аналізом наданих до перевірки первинних документів встановлено таке (щодо відносин з ТОВ "Транкор").

Податкова декларація з податку на додану вартість, Додаток № 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2017 року подані до фіскального органу та підписані ОСОБА_1, котрий дав свідчення, щодо непричетності до здійснення ним господарської діяльності, обов'язків директора та головного бухгалтера ТОВ "Транкор", підприємство зареєстровано без його відома, ніякі первинні документи та податкова звітність, у т.ч. в адресу ТОВ "Гал-Інвест" ним не складалися та не підписувалися.

У результаті аналізу бази даних АІС "Податковий блок", "Єдиний державний реєстр податкових накладних", податкової звітності постачальників ТОВ "Транкор", встановлено відсутність жодного виробничого обладнання, найманих працівників, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих.

Відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, виплати заробітної плати та інші витрати, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємств, характерні для реального сектору економіки.

Також ТОВ "Транкор" не було подано до податкового органу звіти 1-ДФ за II, III квартал 2017 року та звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за липень 2017, що свідчить про відсутність трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Як стверджує відповідач, згідно баз даних ЄРПН, ТОВ "Транкор" у липні 2017 року сформувало зобов'язання на наданих послугах, а саме: організації та ремонтом приміщень магазинів, проте відповідно податкової звітності податковий кредит формувало з придбання різноманітних товарів (арахіс, горіх грецький, ананас, апельсин, лохина, сигарети, комплект постільної білизни та інші), що свідчить про неможливість виконати будівельні роботи.

Таким чином, на переконання суду вищезазначена інформація свідчить про неможливість надання послуг по ремонту приміщень магазинів ТОВ "Транкор", а саме: відсутність у нього необхідних матеріально-технічних і трудових можливостей для постачання, а також наявність очевидних даних щодо непровадження ним реальної економічної діяльності та штучний характер послуги, що нібито надавалася.

Щодо відносин позивача з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", суд зазначає таке.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі № 201/4522/18 по кримінальному провадженню № 320118041660000013 ОСОБА_2 - засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (посібництво у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності).

Разом з тим, перевіркою встановлено, що надані ТОВ "Гал-Інвест" первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", а саме: договори підряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні підписані директором та головним бухгалтером ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" ОСОБА_2

ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" сформувало податкові зобов'язання на наданих послугах, а саме: організації та ремонтом приміщень магазинів, а податковий кредит - з придбання різноманітних товарів (сосиски філейні, нижня спинка кур.-бр., н/ф охолоджені, тушка кур.-бр., андріївський хліб, дніпровський хліб подовий, пиво garage hard lemon (у кількості 6118 шт.), газ скраплений 2711129700, бензин а-95, дизельне паливо та інші), що свідчить про неможливість виконати будівельні роботи.

Таким чином, вищезазначена інформація свідчить про неможливість надання послуг по ремонту приміщень магазинів ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", через відсутність у нього необхідних матеріально-технічних і трудових можливостей для постачання, а також наявність очевидних даних щодо непровадження ним реальної економічної діяльності та штучний характер послуги, що нібито надавалася.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналогічних висновків дійшов Верховного суду у своїй постанові від 16.10.2018 року у справі № 826/7786/17.

Стосовно посилання позивача на протиправність наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.07.2018 № 1285 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гал-Інвест", суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті Податкового Кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Як свідчать матеріали справи позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, за результатами якої було складено акт перевірки, у зв'язку з чим наказ Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.07.2018 № 1285 є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію фактом його виконання.

Таким чином, суд зазначає, що контролюючим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим посилання позивача на протиправність наказу не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ТОВ "Гал-Інвест" не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-Інвест" (18005, м. Черкаси, вул. Благовісна, 399, ідентифікаційний код 32079511);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 18.03.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк