Рішення № 80505949, 15.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2019 р. Справа№200/11862/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.04.2018 року він звернувся до відповідача, із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою ним було надано усі документи необхідні для призначення пенсії. Рішенням управління від 26.04.2018 року йому було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, у зв'язку з не наданням довідок уточнюючих пільговий характер роботи та надані документи відповідач вважав не дійсними і такими, що не створюють правових наслідків. Крім того, відповідачем також не було включено до пільгового стажу період навчання та період проходження військової служби. Рішення відповідача від 26.04.2018 року позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що будь-який документ, виданий органами або особами, передбаченими ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними і не створюють правових наслідків, тому у випадку надання заявником довідок з підприємств, на яких останній працював, врахувати буде неможливо при визначенні права на пенсію.

Позивачем до суду надано відповідь на відзив у якому зазначено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, та зазначені записи містять всі необхідні відомості, що визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Наведеними в трудовій книжці записами підтверджено його зайнятість повний робочий день на підземних роботах, а тому позивач вважає, що ні яких інших уточнюючих довідок для підтвердження його пільгового стажу непотрібно.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії; розгляд справи ухвалено провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено справу 200/11862/18-а до судового засідання.

Згідно Розпорядження № 45 від 14.01.2019 року щодо повторного автоматичного розподілу, адміністративна справа № 200/11862/18-а була передана на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Стойці В.В.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено здійснювати спочатку, в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та призначити засідання на 07.02.2019 року.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_2, наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2018 року позивач звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 3731 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

25.07.2018 року рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах.

Рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.07.2018 року вмотивовано тим, що до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи: на шахті "Донецька Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" в період з 12.01.1990 року по 26.10.1990 року підземним машиністом електровозу третього розряду з повним робочим днем під землею; в ШУ Постніківське виробничого об'єднання "Шахтарськвугілля" в період з 09.12.1992 року по 31.08.1993 року, де був прийнятий учнем прохідника з повним робочим днем в шахті, а потім переведено прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті; на шахті "Донецька" Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит"в період з 07.02.1994 року по 10.07.1994 року та з 03.08.1994 року по 11.07.1995 року підземним машиністом електровозу 3 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці ШТ; в Шахтоуправлінні "Постніківське" Шахтарського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Шахтарськвугілля" в період з 27.10.1995 року по 15.10.1996 року, прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті; працю в державному відкритому акціонерному товаристві "Шахтоуправління "Донецьке" в період з 18.02.1997 року по 30.06.1997 року, де був прийнятий учнем підземного горнорабочого по ремонту гірничих виробіток 1 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці ВТБ, у зв'язку із тим, що надані документи в підтвердження пільгового стажу роботи є недійсними і не створюють правових наслідків, врахувати їх не можливо при визначені права на пенсію.

Крім того, в рішенні відповідача від 25.07.2018 року не був розглянутий період навчання позивача в СПТУ № 110 м. Тореза Донецької області в період з 01.09.1986 року по 05.01.1990 року та проходження строкової служби в армії в період з 09.11.1990 року по 17.11.1992 року.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону і в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до положень п. 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до ст. 1 цього Закону, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за нормами ч.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав відповідні документи.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз вищезазначених положень свідчить, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за даними трудової книжки необхідна наявність в трудовій книжці відомостей щодо стажу роботи не менше 25 років на роботах з повним робочим днем на підземних гірничих роботах.

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періодів роботи: на шахті "Донецька Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" в період з 12.01.1990 року по 26.10.1990 року; в ШУ Постніківське виробничого об'єднання "Шахтарськвугілля" в період з 09.12.1992 року по 31.08.1993 року; на шахті "Донецька" Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит"в період з 07.02.1994 року по 10.07.1994 року та з 03.08.1994 року по 11.07.1995 року; в Шахтоуправлінні "Постніківське" Шахтарського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Шахтарськвугілля" в період з 27.10.1995 року по 15.10.1996 року; працю в державному відкритому акціонерному товаристві "Шахтоуправління "Донецьке" в період з 18.02.1997 року по 30.06.1997 року, суд зазначає наступне.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи спірних періодів за рішенням відповідача є те, що заявником не було надано пільгових довідок та документів відповідного зразку на підтвердження трудової діяльності на цих підприємствах.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача серії БТ-ІІ № 5060963, в якій за спірні періоди є відомості про працю ОСОБА_1 в шахті "Донецька Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" в період з 12.01.1990 року по 26.10.1990 року підземним машиністом електровозу третього розряду з повним робочим днем під землею; в ШУ Постніківське виробничого об'єднання "Шахтарськвугілля" в період з 09.12.1992 року по 31.08.1993 року, де був прийнятий учнем прохідника з повним робочим днем в шахті, а потім переведено прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті; на шахті "Донецька" Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" в період з 07.02.1994 року по 10.07.1994 року та з 03.08.1994 року по 11.07.1995 року підземним машиністом електровозу 3 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці ШТ; в Шахтоуправлінні "Постніківське" Шахтарського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Шахтарськвугілля" в період з 27.10.1995 року по 15.10.1996 року, прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті; працю в державному відкритому акціонерному товаристві "Шахтоуправління "Донецьке" в період з 18.02.1997 року по 30.06.1997 року, де був прийнятий учнем підземного горнорабочого по ремонту гірничих виробіток 1 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці ВТБ.

Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день в шахті, тобто під землею. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними записами трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Крім того, в матеріалах справи наявна архівна довідка ДП «Торезантрацит» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, в якій зазначено, що ОСОБА_1 в період з 13.01.1990 року по 26.10.1990 року; з 07.02.1994 року по 10.07.1994 року; з 03.08.1994 по 11.07.1995 року; з 18.02.1997 по 22.04.1997 року працював на підприємстві "Торезантрацит" та займав відповідні посади, підприємство займалось видобутком вугілля підземним способом.

Як вже зазначалось судом, у відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, оскільки факт трудових відносин та зайнятості повний робочий день на підприємстві позивача підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці в шахті відповідачем не надано.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів". Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &да) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&й ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіка Молдова та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 & 142).

Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача в СПТУ № 110 м. Тореза Донецької області в період з 01.09.1986 року по 05.01.1990 року, суд зазначає наступне.

В трудовій книжці позивача серії БТ-ІІ № 5060963, за спірний період є наступні відомості:

№1 про навчання в СПТУ № 110 м. Тореза Донецької області в період з 01.09.1986 року по 05.01.1990 року;

№ 2 від 12.01.1990 року про прийняття на підприємство «Торезантрацит» підземним машиністом електровоза третього розряду з повним робочим днем під землею.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійної (професійно-технічної) освіти з метою: забезпечення громадянам України, у тому числі особам з особливими освітніми потребами, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках; сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійної (професійно-технічної) освіти та закладів професійної (професійно-технічної) освіти різних форм власності та підпорядкування.

Згідно з ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, з наведеного вбачається, що позивачем вимоги зазначеного Закону були виконані, тобто згідно запису № 2 трудової книжки позивача серії БТ-ІІ № 5060963, ОСОБА_1. був зарахований на роботу за набутою професією впродовж трьох місяців після закінчення навчання в СПТУ № 110 м. Торез Донецької області.

Отже, виходячи з даних трудової книжки та наданих до справи документів, суд приходить до висновку, що позивачем доведено його право на зарахування спірного періоду роботи до його спеціального стажу. Тому, неврахування вказаного періоду навчання позивача при винесенні рішення від 25.07.2018 року свідчить про те, що Пенсійний органи при прийнятті такого рішення діяв неправомірно.

Щодо не зарахування часу призову на строкову службу позивача в період з 09.11.1990 року по 17.11.1992 року, суд зазначає наступне.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як свідчать дані трудової книжки БТ-ІІ № 5060963, 26.10.1990 року позивач був звільнений з підприємства «Торезантрацит», у зв'язку з призивом в лави Радянської Армії, в якій прослужив в період з 09.11.1990 року по 17.11.1992 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто враховуючи, що позивач на момент призову на військову службу працював за професією машиністом електровоза третього розряду з повним робочим днем під землею та був звільнений саме з підстави призову на військову службу, період його служби в Радянській Армії також повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 25.07.2018 року про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

Водночас відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.07.2018 року про відмову в призначенні пенсії та зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3731 від 26.04.2018 року про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та з врахуванням до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 56 від 29.10.2018 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 704,80 грн. судового збору.

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: Донецька область, м.Мирноград, вул. Центральна, 13) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: Донецька область, м.Мирноград, вул. Центральна, 13) від 25.07.2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) пенсії.

Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: Донецька область, м.Мирноград, вул. Центральна, 13) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) № 3731 від 26.04.2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням до страхового та пільгового стажу наступних періодів:

- на шахті "Донецька Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" в період з 12.01.1990 року по 26.10.1990 року;

- в ШУ Постніківське виробничого об'єднання "Шахтарськвугілля" в період з 09.12.1992 року по 31.08.1993 року;

- на шахті "Донецька" Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит"в період з 07.02.1994 року по 10.07.1994 року та з 03.08.1994 року по 11.07.1995 року;

- в Шахтоуправлінні "Постніківське" Шахтарського виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Шахтарськвугілля" в період з 27.10.1995 року по 15.10.1996 року;

- в державному відкритому акціонерному товаристві "Шахтоуправління "Донецьке" в період з 18.02.1997 року по 30.06.1997 року.

- навчання в СПТУ № 110 м. Торез Донецької області в період з 01.09.1986 року по 05.01.1990 року;

- проходження строкової служби в армії в період з 09.11.1990 року по 17.11.1992 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: Донецька область, м.Мирноград, вул. Центральна, 13) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Стойка В.В.