Рішення № 80505901, 11.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року Справа № 580/378/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Звенигородського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови мені, ОСОБА_1, в перерахунку пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, передбачених ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, як інваліду 3-ї групи, захворювання якого пов'язане з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з врахуванням виплачених за цей період сум;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату моєї пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, передбачених ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, як інваліду 3-ї групи, захворювання якого пов'язане з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з врахуванням виплачених за цей період сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він як особа з інвалідністю ІІІ групи захворювання якого пов'язане з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має право на перерахування основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірах передбачених ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закону України №796), проте відповідач листом від 19.12.2018 №36/М-10 відмовив у здійсненні такого перерахунку.

Від відповідача надійшов відзив на позов в якому останній позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, аргументуючи свою позицію тим, що перерахунок та виплата пенсії позивача здійснюється з додержанням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності, що настала в результаті аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 54 Закону України №796.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА №922082 від 13.03.2012 позивачу визначено ступінь втрати професійної здатності та безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з роботами щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно посвідчення серії А НОМЕР_2 від 19.06.2008 та вкладки НОМЕР_3 від 07.04.2009 позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

07.12.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити перерахування та виплату основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 у розмірах передбачених ст. 50,54 Закону України №796-ХІІ.

19.12.2018 відповідач листом №36/М-10 відмовив у задоволенні вищевказаної заяви позивача.

Не погоджуючись з останнім позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України № 796-ХІІ.

Відповідно до ст. 49 Закону України №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 та статтею 54 Закону України №796-ХІІ визначено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в залежності від розміру мінімальної пенсії за віком.

19.06.2011 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011, яким передбачено, що в 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивача. Аналогічні положення передбачені в Законах України про Державний бюджет України на 2012 рік, на 2013 рік. Тобто, у 2012-2013 роках норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Проте, починаючи з 01.01.2014 Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16.01.2014 не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, статей 50, 54 вказаного закону, якими визначено перерахунок пенсій.

Лише 01.07.2014 Законом України «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2014 рік» Прикінцеві положення вказаного Закону доповнені п.п. 6-7, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VІІ набрав чинності 03.08.2014, тобто визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України з 03.08.2014.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно застосуванню підлягали норми статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України №1210.

Згідно з ст.50, 54 Закону №796-ХІІ в редакції, що діяла з 28.12.2014, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, призначається у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказані норми Закону України №796-ХІІ не визнані неконституційними.

З огляду на викладене, суд встановив, що позивач має право на перерахунок основної державної пенсії по інвалідності і додаткової пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки у вказаний період визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не було делеговано Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі №619/2262/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 року по 02.08.2014 у розмірах передбачених ст. 50,54 Закону України №796-ХІІ діяв не правомірно.

Для відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірах, встановлених ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно частини 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу останнім надано до суду копію договору про представництво в адміністративному процесі від 06.12.2018, укладеного між позивачем та адвокатом Павленком С.І., за умовами якого адвокат Павленко С.І надає правову допомогу в контексті даної справи.

Згідно з наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що Павленко С.І визначив наступну вартість своїх послуг: за представництво в адміністративному процесі в ході розгляду справи 30 хв. - 300 грн.; підготовка заяви позивача до Звенигородського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 20 хв. - 200 грн.; підготовка адміністративного позову 4 год. - 2400 грн.; підготовка заяви позивача про розгляд справи за його участі 20 хв. - 200 грн.; підготовка заяви позивача п.11 ст. 160 КАС України 20 хв. - 200 грн.; підготовка розрахунку 10 хв. - 100 грн., всього 3400 грн.

На підтвердження сплати позивачем коштів до матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру №55 від 06.12.2018 на суму 3000 грн.

Суд зазначає, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи.

Разом з тим, надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення, складання та подача процесуальних документів не підлягають компенсації (відшкодуванню) як професійна правнича допомога.

Отже, з огляду на матеріали справи, суд вважає, що відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 150 грн., що враховуючи складність справи складаються з підготовки доказів та вивчення матеріалів необхідних для внесення позову, підготовки позову - 15 хвилин (150 грн.), оскільки відшкодування витрат розраховуються в погодинному розмірі.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77,139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не здійснення перерахунку основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) у розмірах, передбачених ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі з інвалідністю ІІІ групи, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРОПУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, передбачених ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі з інвалідністю ІІІ групи, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 з урахуванням виплачених за цей період сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРОПУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 150 (сто п'ятдесят) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя В.В. Гаращенко