Рішення № 80505405, 11.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 640/3012/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправною та скасування постанови

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 57642053 від 08.11.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки прийнята державним виконавцем на підставі виконавчого документа, після закінчення трьохмісячного строку для його пред'явлення. Також зазначив, що ні постанову про відкриття виконавчого провадження, ні будь-які інші документи у виконавчому провадженні № 57642053 позивач не отримував, докази надсилання в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Ухвалою суду від 22.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/3012/19 та призначено судове засідання на 11.03.2019.

Відповідач правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України на подання відзиву на позов не скористався. В судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2019 позивач від AT «Універсал банк» через мобільний додаток monobank дізнався, що виконавча служба встановила обмеження на банківську картку позивача та зв'язавшись із представником банку, дізнався, що щодо нього Шевченківським районним відділом ДВС міста Києва відкрите виконавче провадження та постанова про арешт коштів надіслана до AT «Універсалбанк».

08 лютого 2019 року позивач прибув до Шевченківського районного відділу ДВС міста Києва та дізнався, що щодо нього відкрито виконавче провадження ВП № 57642053, за виконавчим листом - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серії АР № 616188) від 04.05.2018.

Не погоджуючись з даною постановою про відкриття виконавчого провадження № 57642053, оскільки за переконанням позивача, вона прийнята з пропущенням встановленого законом строку для пред'явлення документа до примусового виконання, а також зважаючи, що ні постанову про відкриття виконавчого провадження, ні будь-які інші документи у виконавчому провадженні № 57642053 позивач не отримував, докази надсилання в матеріалах виконавчого провадження відсутні, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII»).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Пунктом 6 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Разом з тим, статтею 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Поряд з цим, судом встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серії АР № 616188) від 04.05.2018 забрала законної сили - 19.05.2018, про що міститься відмітка, яка наявна в матеріалах справи (а.с 6, Том 1).

При цьому, Департамент патрульної поліції управління патрульної поліції у м.Києві звернулося з заявою для примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення лише 08.11.2018, про що міститься відбиток штемпеля на вказаній заяві (а.с. 7 Том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Проте, державний виконавець не перевірив відповідності виконавчого документа вимогам ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, не переконався чи підлягає виконанню виконавчий документ, передчасно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також відповідачем було порушено право сторони у виконавчому провадженні на оскарження рішення посадової особи органу державної виконавчої служби, яке передбачене ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». А саме, позивачу як стороні у виконавчому провадженні, відповідачем не було направлено рекомендованим поштовим відправленням копії постанови про відкриття виконавчого провадження, як це передбачено ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Відсутність мотивувальних підстав (мотивувальної частини) в оскаржуваній постанові підтверджує несумлінність державного виконавця та відсутність підстав для винесення цієї постанови. Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження № 57642053 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн, отже понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 від 08.11.2018 про відкриття виконавчого провадження №57642053.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві (код ЄДРПОУ 34967593, 04032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд110) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Р.О. Арсірій