Рішення № 80504958, 11.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. справа № 0940/2425/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Маслій У.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Гайдука І.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А 1807 про скасування наказу командира військової частини А1807 від 21.12.2018, зобов'язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Військової частини А 1807 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання видати наказ про виключення ОСОБА_1 зі списку особового складу військової частини А1807, зазначивши про виплату грошового забезпечення, проведення перерахунку та виплати грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за частину невикористаної відпустки, виплати грошової компенсації за належне до видачі та не отримане речове майно, з підстав бездіяльності відповідача щодо видачі відповідного наказу.

ОСОБА_2 18.02.2019 подано заяву (доповнення), якою змінено предмет позову та зменшено позовні вимоги, зокрема ОСОБА_2 просив скасувати наказ командира військової частини А1807 від 21.12.2018.

Окрім того, 25.02.2019 ОСОБА_2 подано заяву (доповнення), якою збільшено позовні вимоги, зокрема окрім заявленої вимоги про скасування наказу від 22.12.2018 ОСОБА_2 просить стягнути з військової частини А1807 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі місячного його грошового забезпечення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем наказом від 21.12.2018 №292 внесено зміни в п.1 наказу №43 від 26.02.2018, виклавши його в іншій редакції, згідно якої ОСОБА_1 виключений зі списку особового складу військової частини А 1807 не з 24.02.2018, а з 26.02.2018. Даний наказ в цій частині підлягає скасуванню, оскільки на час його видання відповідачем не проведено повний розрахунок із ОСОБА_1, що суперечить вимогам абз.3 п.242 Указу Президента України №1153 від 10.12.2008 "Про положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" та мотивувальної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 в справі №876/4832/18.

Окрім того, позивач вважає, що своїми діями та бездіяльність відповідач спричинив йому моральну шкоду, яка полягає в тому, що відповідач внаслідок порушення норм військового законодавства, допустив тривалий процес виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини. Такі протиправні дії відповідача потребували судового захисту та звернення ОСОБА_1 до суду, що впливає на те, що останній не може впорядкувати розрахунок свого пенсійного забезпечення з врахуванням нового алгоритму нарахування грошового забезпечення. Позивач перебуває під пресом негативних емоцій, а тому вважає, що в його користь слід стягнути моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2018 судом відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 зупинено провадження в даній справі до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 в задоволенні заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 поновлено провадження в даній справі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, які надійшли на адресу суду 17.01.2019, 22.02.2019, 06.03.2019, за змістом яких вбачається, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 в справі №876/4832/18, наказом командира військової частини А1807 від 21.12.2018 №292 внесені зміни в наказ від 26.02.2018 №43 в частині виключення позивача зі списків військової частини А1807, згідно яких майор ОСОБА_1 виключений зі списків військової частини А1807 з 26.02.2018. Стосовно позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення з 25.02.2018 по день виключення зі списку особового складу зазначено, що здійснене військовою частиною А1807 виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини повністю відповідає вимогам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 і не порушує його законних інтересів.

Щодо заявленої позивачем моральної шкоди, вказано, що в заяві про стягнення такої позивачем не наведено жодних доказів заподіяння такої, не зазначено істотних вимушених змін у способі життя ОСОБА_1 Вважають, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди безпідставними, так як до жодних матеріальних витрат з боку позивача, видання спірного наказу не призвело.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні підтримали з підстав зазначених в позовній заяві (з урахуванням заяв, якими змінювався предмет позову, а також зменшувалися та збільшувалися позовні вимоги), просили позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення, позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу", а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 1 статті 19 Закону визначено загальні умови укладення контракту на проходження військової служби та встановлено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 06.09.1993 у Військовій частині А1807 на різних посадах, у тому числі - з 31.11.2017 майор ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника штабу - заступника командира батальйону.

Відповідно до пункту "б" частини 6 та частиною 9 статті 26 Закону, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина 2 статті 24 Закону).

Наказом командира військової частини А1807 (по стройовій частині) за №43 від 26.02.2018 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу даної військової частини і всіх видів забезпечення з 24.02.2018.

У відповідності до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 в справі №876/4832/18, судом визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини А1807 (по стройовій частині) від 26.02.2018 №43 в частині виключення майора ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 29.11.2018, останній звернувся до військової частини А1807 щодо виключення його зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення з врахуванням мотивувальної частини Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 в справі №876/4832/18 та виплати грошового забезпечення з 25.02.2018 до дня виключення зі списків особового складу частини в розмірах, визначених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовця ЗС України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2008 №260 (а.с.6).

Наказом командира військової частини А1807 від 21.12.2018 №292 внесено зміни в попередній наказ від 26.02.2018 №43 в частині виключення позивача зі списків військової частини А1807, згідно яких майора ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини А1807 з 26.02.2019.

За змістом даного наказу вбачається, що грошову премію за сумлінне виконання службових обов'язків, передбачену Наказом Міністра оборони України від 12.02.2018 №2704/з в розмірі 480 %, надбавку за виконання особливо важливих завдань, передбачену наказом МОУ №260 від 11.06.2008 в розмірі 50%, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% слід виплатити по 24.02.2018.

Крім цього в наказі прописано, що одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на 32 (тридцять два) повні календарні дні за періоди з 01.08.1985 по 24.02.2018, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення виплат пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» та пункту 38.1 розділу 38 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 виплатити в сумі 151480 грн.

Виплаті підлягає грошова компенсація за 45 днів основної відпустки за 2018 рік в сумі 15215,63грн. та грошова компенсація за належне до видачі та не отримане речове майно по 24.02.2018 в сумі 31194,05 грн. (а.с.54).

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затверджене Указом Президента України 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (в редакції від 05.05.2017), визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Пунктом 225 розділу XII Положення, визначено права посадових осіб щодо звільнення з військової служби, зокрема, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у мирний час на підставах, передбачених пунктом 2 частини третьої, частинами 6 і 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно за всіма підставами, крім звільнення осіб офіцерського складу через службову невідповідність та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, - командувачами видів Збройних Сил України, першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац 1 та 3 пункту 242 Положення).

Таким чином, з наведених норм чинного законодавства слідує, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.

До того ж, у відповідності з ч. 15 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей", у разі звільнення військовослужбовців зі служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та невикористання ними щорічної основної відпустки за їх бажанням надається невикористана відпустка з наступним звільненням їх зі служби. Датою звільнення військовослужбовця зі служби у такому разі є останній день відпустки. У разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.

Згідно спірного наказу від 21.12.2018 №292, яким внесено зміни в наказ №43 від 26.02.2018, майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення з 26.02.2018.

Тобто дата видання наказу №43 від 26.02.2018 ще є днем перебування позивача у відносинах публічної служби з військовою частиною.

Вказане підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2018 в справі №876/4832/18.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як уже зазначено, згідно наказу відповідача від 21.12.2018 №292, майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 26.02.2018. В той же час, як слідує зі змісту наказу, виплата грошового забезпечення (проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню) підлягає по 24.02.2018.

Таким чином, із позивачем на день виключення його зі списків особового складу, тобто на 26.02.2018, військовою частиною А1807 не проведено необхідних розрахунків по всіх видах забезпечення.

Як передбачено частиною 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у її системному зв'язку з нормами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, про що, згідно пунктів 2.7, 2.9 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, приймається наказ по стройовій частині.

Отже, до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу, а отже має право на виплату грошового забезпечення.

Порядок і умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які продовжують займати свої посади, врегульований підпунктом 37.1.1 пункту 37.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (в редакції чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини). Зокрема, дана норма передбачає, що виплата грошового забезпечення цим особам здійснюється до дня виключення зі списків особового складу включно, проте, не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу про звільнення.

З 20.07.2018 механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом МОУ №260 від 07.06.2018.

Згідно п.7 розділу І Порядку, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що оскільки позивача виключено зі списків особового складу з 26.02.2018, а усі необхідні розрахунки проведені з ним лише по 24.02.2018, оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини А 1807 (по стройовій частині) від 21.12.2018 в частині грошових виплат ОСОБА_1, здійснених по 24 лютого 2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява N28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Що стосується даного позову, то задоволення судом позовної вимоги щодо зобов'язання військову частину А1807 здійснити перерахунок всіх видів забезпечення ОСОБА_1 по 26 лютого 2018 року та виплатити їх з врахуванням виплачених сум є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі місячного грошового забезпечення позивача є необґрунтованими та не можуть бути задоволені на підставі того, що згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", в якому Верховний Суд України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не надано суду жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а також не зазначено в чому така шкода полягає, тому в цій частині позов є безпідставним.

Слід звернути увагу, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Для відшкодування моральної шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В позовній заяві позивач обґрунтував підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача тим, що дії та бездіяльність останнього потребували судового захисту, а сам позивач перебуває під пресом негативних емоцій та пригнічення.

Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Натомість, відсутні будь-які докази причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними позивачем фактами перебування позивача під пресом негативних емоцій, тощо і бездіяльністю відповідача. Вказане позбавляє суд можливості встановити факт завдання позивачу моральної шкоди неправомірними діями та бездіяльністю, та провести розрахунок її розміру згідно з критеріями, встановленими статтею 23 Цивільного кодексу України.

Суд погоджується із необхідністю безумовного дотримання прав позивача, зокрема і на повний розрахунок по грошовому забезпеченню на час виключення його зі списків особового складу, однак недотримання зазначених прав відповідачем, на думку суду є підставою для зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих коштів, однак відсутність обґрунтування своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди, не зазначення причинно-наслідкового зв'язку позбавляють суд можливості задоволення вимог в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку, позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо скасування спірного наказу в частині грошових виплат, здійснених по 24 лютого 2018 року.

За вищевказаних обставин, суд вважає, що відповідачем наказ від 21.12.2018 №292 про виплату грошових виплат ОСОБА_1 по 24.02.2018, прийнятий без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому оскаржуваний наказ підлягає скасуванню в цій частині.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ командира військової частини А 1807 (код ЄДРПОУ 07899653, вул.Авіаційна,16, м.Івано-Франківськ) від 21.12.2018 №292 в частині грошових виплат ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1), здійснених по 24 лютого 2018 року.

Зобов'язати військову частину А 1807 здійснити перерахунок всіх видів забезпечення ОСОБА_1 по 26 лютого 2018 року та зобов'язати їх виплатити з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 18 березня 2019 р.