Рішення № 80504914, 14.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2019 року Справа № 280/825/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1)

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5, код ЄДРПОУ 35037228)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору П'ята запорізька державна нотаріальна контора (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 5, код ЄДРПОУ 02884150)

про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору П'ята запорізька державна нотаріальна контора, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними бездіяльність відповідача, яка полягає у не знятті арештів на майно ОСОБА_2 та виключення відомостей про арешти з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;

зобов'язати відповідача зняти арешт зі всього нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5936316; Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія НОМЕР_3. 10.10.2007 р винесена Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ, знято з оригіналу серія НОМЕР_4, власник ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2 та виключити зазначені арешти з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;

зобов'язати відповідача зняти арешт зі всього нерухомого майна; тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8483937; Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, ВП №9285102, від 19.02.2009 р, винесена Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ, старшим д/в ОСОБА_3; об'єкт обтяження: невизначєне майно, нерухоме майно в межах суми боргу 687,93 гри., власник ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2 та виключити зазначені арешти з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;

стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового у розмірі 2306,00 грн.;

стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є спадкоємицею ОСОБА_2, який помер 30.04.2017. При оформленні нею спадщини на нерухоме майно померлого з'ясувалося, що на все майно ОСОБА_2 накладено арешт Шевченківським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя. Вказує, що на факт підтвердження зазначених арештів державним нотаріусом позивачу було роздруковано два витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Зазначає, що з метою зняття арешту з майна представник позивачки 22.12.2018 року звернувся з відповідною заявою до Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ, але листом від 09.01.2019 року йому було відмовлено у знятті арешту з майна. Та повідомлено проте, що позивач може зняти арешт майна за рішенням суду.

Ухвалою судді від 04.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових справ та призначено судове засідання на 14.03.2019. Відповідачу було запропоновано у дводенний строк з моменту отримання копії ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

У судове засідання представники сторін не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що з 02.10.1981 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі та мешкала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта громадянки України ОСОБА_1 із штемпелем Відділу ЗАГС Мелітопольського району Запорізької області та Шевченківським районним відділом Запорізького міського Управління УМВС України в Запорізькій області.

ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_2

Згідно свідоцтва серії САА №773 423 від 22.07.2014 про право власності квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності в рівних долях громадянам: ОСОБА_2 - ?, ОСОБА_1 - ?, ОСОБА_4, - ?, ОСОБА_5 - ?.

02.02.2006 між ОСОБА_2В (Покупець) та ОСОБА_6 (Продавець) укладено договір купівлі-продажу частини будинковолодіння, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, прову. Морський, 16.

Відповідно п. 1 Договору купівлі-продажу частини будинковолодіння у власність ОСОБА_2 переходить житловий будинок «А» цегла, житловою площею 22,8 кв. м, загальною площею 36,1 кв. м. , «К» - вбиральня, «Ж» - сарай, №1 - паркан, №5 - хвіртка, №4 - водопровод, що складає 7/25 (сім двадцять п'ятих) частин будинковолодіння.

Договір купівлі-продажу частини будинковолодіння від 02.02.2006 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в Реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1391605.

ОСОБА_1 звернулась до П'ятої запорізької державної нотаріальної контори з метою оформити право на спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно та їй було відмовлено у зв'язку з наявністю на майно арешту.

Згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Судом встановлено, що згідно з Відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у Реєстрі 30.10.2007 року П'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія АМ №183557 від 10.10.2007 року виданий Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ, знято з оригіналу: серія АА №086125 на все невизначене майно.

Згідно з Відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у Реєстрі 20.02.2009 року Запорізькою філією Державного підприємства «Інформаційний цент» Міністертсва юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №9285102 від 19.02.2009 виданий Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ старшим державним виконавцем Бубновець і.С. на все нерухому майно в межах суми боргу 687,93.

Наявність цих обтяження є перешкодою для оформлення спадкових прав на нерухоме майно, що змусило позивачку звернутися до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтями 50, 60 Закону №606-XIV, згідно яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом, у Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ відсутня інформація стосовно виконавчих проваджень в межах виконання по 2015 рік у зв'язку зі знищенням архіву виконавчих проваджень за 2015 рік включно, що підтверджується листом відповідача від 09.01.2019 № 176/11.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У цивільному законодавстві визначено поняття права власності, яким є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 зазначеного Кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази правомірності існування накладеного на майно ОСОБА_2, спадкоємцем якого є ОСОБА_1, згідно постанови у виконавчому провадженні АМ №183557 від 10.10.2007, винесеної Шевченківським ВДВС, знято з оригіналу: АА №086125 на все невизначене майно та постанови ВП №9285102 від 19.02.2009, винесеної старшим державним виконавцем Бубновець І.С. на все нерухоме майно в межах суми боргу 687,93 грн.

Суд зазначає, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині позовних вимог щодо зняття арешту з майна, однак вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо не зняття арешту з його майна, оскільки у зв'язку із знищенням вищевказаного виконавчого провадження у відповідача не було правових підстав для його самостійного скасування (зняття).

Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Щодо вимоги позивача стосовно стягнення понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на викладене, позивачем або його представником повинен бути доведений сам факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у конкретному розмірі. При цьому суд зобов'язаний дослідити згоду позивача на оплату конкретної суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки при відмові в задоволенні позовних вимог ця сума покладається на самого позивача.

Так, представником позивача до заяви додано копію опису виконаних робіт на 1 арк. та квитанції типової форми №КО-1 від 21.12.2018 та 22.01.2019.

Згідно копії опису виконаних робіт, надані наступні послуги:

- консультація 2 дні (500 грн.);

- складання і подача адвокатського запиту 2 дні (800 грн.);

- поїздка на прийом до начальника Шевченківського відділу ВДВС 5 год. (1000 грн.);

- поїздка на прийом до начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 4 год. (1000 грн.);

- отримання відповіді від Шевченківського відділу ВДВС 4 год. (500 грн.);

- складання позову 4 дні (2500 грн.);

- судовий розгляд у межах строку КАСУ (3700 грн.).

На думку суду, заявлений до відшкодування розмір витрат щодо поїздки на прийом до начальника Шевченківського відділу ВДВС та поїздки на прийом до начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не є повязаними з безпосереднім розглядом у суді даної адміністративної справи чи представництвом інтересів позивача у суді, а тому не є витратами на правничу допомогу в змісті статті 134 КАС України та не можуть бути стягнутими судом в порядку статті 139 КАС України.

Водночас стягненню не підлягають витрати щодо судового розгляду у межах КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат щодо консультації, складання і подачі адвокатського запиту, складання адміністративного позову є співмірним зі складністю справи та наданими послугами, часом, що був затрачений.

Таким чином, враховуючи матеріали справи та докази, наданні до суду, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3800,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2306,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5, код ЄДРПОУ 35037228) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору П'ята запорізька державна нотаріальна контора (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 5, код ЄДРПОУ 02884150) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зняти арешт зі всього нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5936316; Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія НОМЕР_3. 10.10.2007 р. винесена Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ, знято з оригіналу серія НОМЕР_4, власник ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2 та виключити зазначені арешти з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зняти арешт зі всього нерухомого майна; тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8483937; Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, ВП №9285102, від 19.02.2009 р, винесена Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ, старшим д/в ОСОБА_3; об'єкт обтяження: невизначєне майно, нерухоме майно в межах суми боргу 687,93 гри., власник ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2 та виключити зазначені арешти з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5, код ЄДРПОУ 35037228) сплачену суму судового збору в розмірі 2306,00 грн. (дві тисячі триста шість гривень 00 коп.) та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3800,00 грн. (три тисячі вісімсот гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 10 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст.287, 296-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18.03.2019.

Суддя А.В. Сіпака