Рішення № 80504829, 13.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2019 року 09 год. 10 хв.Справа № 280/670/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1)

до Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70202, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Героїв України, буд. 4; код ЄДРПОУ 41248524)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком з вересня 2018 року по жовтень 2018 року;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком з вересня 2018 року по жовтень 2018 року з урахуванням фактично проведених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він має статус внутрішньо переміщеної особи та на даний час перебуває на пенсійному обліку в Гуляйпільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Зазначає, що відповідачем з невідомих для позивача причин було припинено виплату пенсії з вересня по жовтень 2018 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 28 лютого 2019 року виправлено описку, допущену в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі.

11 березня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому послався на те, що відновлення соціальних виплат (у тому числі пенсій), здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за рішенням комісії з дня припинення виплати. Також вказує, що згідно довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 14 січня 2016 року № 2310004307 ОСОБА_1 постійно проживав в АДРЕСА_2 і перемістився з тимчасової окупованої території в АДРЕСА_3 Розпорядженням від 17 лютого 2016 року № 804577 позивача взято на облік. Виплата пенсії позивачу припинено, оскільки за результатами електронного обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб електронна пенсійна справа АСОПД/КОМТЕХ на позивача містить особливість "Переселенець не зареєстрований" (код 93). Просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, є пенсіонером за віком, що підтверджується наданим до матеріалів справи пенсійним посвідченням № НОМЕР_3.

Відповідно до довідки від 14 січня 2016 року № 2310004307 ОСОБА_1 був взятий на облік управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, як внутрішньо переміщена особа.

Вказана довідка не була скасована.

За зверненням позивача до відповідача із запитом щодо причин припинення виплати пенсії відповідачем надано відповідь, в якій повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено за результатами верифікації, проведеною відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пенсій, інших виплат, що здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загального державного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136. Також зазначено про те, що відповідачем 07 вересня 2018 року було включено позивача до списків на отримання інформації для призначення (відновлення) виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам та передано до територіального органу управління соціального захисту населення. 24 вересня 2018 року управлінням соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області було надано відповідачу витяг з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 92 від 21 вересня 2018 року, де було підтверджено фактичне місце проживання позивача. Крім того, зазначено про те, що виплата пенсії поновлена з листопада 2018 року.

Позивач не погодившись з зазначеними діями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду України та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

З наданого до матеріалів адміністративної справи відзиву судом встановлено, що на підставу припинення здійснення позивачу пенсійних виплат у період з вересня по жовтень 2018 року територіальний орган Пенсійного фонду посилається на рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області відповідно до результатів верифікації, проведеної згідно Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пенсій, інших виплат, що здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загального державного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136.

Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Що ж стосується рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, то воно не є таким рішенням у розумінні частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на пріоритетність застосування вимоги статті 49 Закону № 1058-IV, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому ЄСПЛ зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року по справі 805/402/18 (провадження № 11-644асі18).

Під час розгляду справи статус позивача, як пенсіонера, та правильність нарахування розміру пенсії відповідачем не оспорюється. При цьому, припинення виплати пенсій відбулось всупереч чинного законодавства, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати з вини відповідача належну йому пенсію з вересня по жовтень 2018 року.

З листопада 2018 року виплату пенсії позивачу вже поновлено, у зв'язку із чим суд вважає, що у даному випадку задоволенню підлягають вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача виплатити невиплачену пенсію за період з вересня по жовтень 2018 року.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо вимоги позивача про допуск до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

За приписами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 14 частини 1 статті 283 цього Кодексу.

Так, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з вересня по жовтень 2018 року та зобов'язання відповідача вчинити певні дії по виплаті заборгованості по пенсії. Таким чином, вказаним судовим рішенням не присуджено виплату пенсій, а лише зобов'язано відповідача вчинити певні дії.

З огляду на таке, дане судове рішення не підпадає під перелік, визначений частиною 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже відсутні підстави для задоволення вимоги про допуск до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивачем не надано до суду належних доказів можливого невиконання судового рішення.

Оскільки зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду за наявності подачі обґрунтованих доказів та доводів сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, суд вважає за необхідне в частині зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду відмовити з підстав недоведеності та безпідставності встановлення судового контролю у даній справі.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768 гривень 40 копійок, що підтверджується квитанцією від 13 лютого 2019 року № 0.0.1265775864.1.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70202, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Героїв України, буд. 4; код ЄДРПОУ 41248524) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з вересня 2018 року по жовтень 2018 року;

Зобов'язати Гуляйпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з вересня 2018 року по жовтень 2018 року з урахуванням фактично проведених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13 березня 2019 року.

Суддя М.С. Лазаренко