Рішення № 80504780, 15.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року м. Житомир

справа № 240/5086/18

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення №64 від 11.10.2018, зобов"язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Новоград-Волинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.10.2018 №64 про відмову в перерахунку пенсії із зарахуванням у подвійному розмірі стажу роботи на посаді лікаря анастезіолога-реаніматолога Коростишівської центральної районної лікарні з 10.07.1990 по 31.01.1992 та на посаді завідуючого відділенням анестезіології реанімації Новоград-Волинського міськрай ТМО з 01.01.2004 по 02.09.2018;

- зобов"язати Новоград-Волинське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 02.08.2016 зарахувавши до стажу період роботи на посаді лікаря анастезіолога-реаніматолога Коростишівської центральної районної лікарні з 10.07.1990 по 31.01.1992 та на посаді завідуючого відділенням анестезіології реанімації Новоград-Волинського міськрай ТМО з 01.01.2004 по 02.09.2018 у подвійному розмірі відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 02.08.2016 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем, стаж роботи в період з 10.07.1990 по 31.01.1992 на посаді лікаря анастазіолога-реаніматолога Коростишівської центральної районної лікарні та за період з 01.01.2004 по 02.09.2018 на посаді завідуючого відділенням анестезіології та інтенсивної терапії Новоград-Волинського міськрай ТМО, протиправно не зараховано у подвійному розмірі. Зазначає, що 04.10.2018 звернувся до Новоград-Волинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням вказаного періоду роботи у подвійному розмірі відповідно до положень ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак відповідачем відповідно до рішення від 11.10.2018 №64 відмовлено у перерахунку пенсії за віком оскільки з 01.01.2004 стаж зараховано відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнобов"язкове державне страхування» без застосування коефіцієнту кратності. Позивач зазначає, що жодними нормами чинного законодавства не обмежено застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо обчислення пільгового стажу роботи в подвійному розмірі у певні періоди.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 15.11.2018, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№23900/18.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Також зазначає, що з 01 січня 2004 року страховий стаж визначається відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказана норма права передбачає можливість зарахування страхового стажу лише в одинарному розмірі.

Положення ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються лише до страхового стажу відпрацьованого до набрання чинності Законом України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ухвалою суду від 11.12.2018 адміністративну справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.01.2019.

Відповідно до довідки від 04.01.2019 розгляд справи відкладено на 05.02.2019, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Згідно з довідкою від 05.02.2019 розгляд справи відкладено на 05.03.2019, у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Позивач в судовому засіданні, 05.03.2019, позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково наголошував, що пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а йому призначена пенсія за віком, саме тому Закон України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 не скасовує та не зупиняє дію ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.12.2018 (за вх.№23900/18). Додатково зазначала, що пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на який посилається позивач, не застосовується під час перерахунку вже призначеної пенсії, а може бути застосований до позивача виключно для цілей визначення наявності чи відсутності у нього права на пенсію за віком на пільгових умовах.

В ході судового розгляду справи 05.03.2019, судом оголошено зміст позовної заяви, заслухано пояснення позивача та представника відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та поставлено на обговорення представників учасників справи, що брали участь у судовому засіданні питання про можливість переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Позивач не заперечував проти переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Представник відповідача не заперечувала проти переходу до подальшого розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши думку позивача та представника відповідача, відповідно до протокольної ухвали, на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Новоград-Волинському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 02.08.2016 отримує пенсію за віком відповідно до ст.27 Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" (а.с.15 та зворот).

26 вересня 2018 року позивач звернувся до Новоград-Волинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням стажу у подвійному розмірі згідно з ст..60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується сторонами (а.с. 71).

Відповідно до рішення Новоград-Волинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №64 від 11.10.2018 ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» відмовлено (а.с.10).

Листом від 11.10.2018 №4824/03.1 Новоград-Волинське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що оскільки відповідно до положень ст.24 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування», які набрали чинності з 01.01.2014, страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку на підставі та в порядку визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом, то період роботи з 01.08.1979 по 30.06.1990 та з 01.02.1992 по 12.05.1996, з 13.05.1996 по 31.12.2003 зарахований у подвійному розмірі, на підставі та в порядку визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» (а.с.11 та 11 зворот).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування») особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Суд зазначає, що відповідач не ставить під сумніви, що позивач працював у закладах охорони здоров"я, що надають право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі, а саме, в період з 10.07.1990 по 31.01.1992 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога Коростишівської центральної районної лікарні та з 01.01.2014 по 02.09.2018 на посаді завідуючого відділенням анестезіології реанімації Новоград-Волинського міськрад ТМО, зазначене підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с.24-27).

Відповідно до змісту листа від 11.10.2018 №4824/03.1 роботу позивача в період з 10.07.1990 по 31.01.1992 та з 01.01.2004 по 02.09.2018 зараховано в одинарному розмірі на підставі статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з даного приводу суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії - 02.08.2016) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За правилами, встановленими ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Однак, нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд приходить до висновку, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо доводів відповідача з приводу застосування приписів ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням положень п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме зарахування періоду роботи в подвійному розмірі лише під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а не перерахунку пенсії, як в даному випадку, суд вважає необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, період роботи позивача з 01.01.2004 по 02.09.2018 не зараховано в подвійному розмірі відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" під час призначення пенсії позивачу з 02.08.2016, тобто під час визначення права на пенсію за віком. В свою чергу перерахунок пенсії, який просить здійснити позивач, є наслідком неправомірних дій органу Пенсійного фонду України вчинених під час призначенні пенсії позивачу.

З урахуванням вказаного позивач, не може бути позбавлений права на достойне пенсійне забезпечення, яке йому належить та не отримане ним з вини суб"єкта владних повноважень - органу Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною другою статті 6, 8, частиною другою статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість підстав для зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 02.09.2018 на посаді завідуючого відділенням анестезіології реанімації Новоград-Волинського міськрай ТМО у подвійному розмірі відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом з цим, щодо періоду стажу роботи позивача, який просить зарахувати у подвійному розмірі, а саме до 02.09.2018, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як свідчать матеріали справи, з 02.08.2016 позивачу призначена пенсія за віком, 26.09.2018 звернувся до відповідача з заявою про зарахування вказаного стажу роботи у подвійному розмірі.

В силу абзаців першого та третього частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Щодо неврахування відповідачем у подвійному розмірі стажу роботи ОСОБА_1 за період з 10.07.1990 по 31.01.1992 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога Коростишівської центральної районної лікарні, суд зазначає таке.

Відповідачем, щодо зазначеного періоду роботи позивача не надано жодних обґрунтувань щодо відмови та не аргументовано підстав неврахування такого періоду у подвійному розмірі.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2, в період з 10.07.1990 по 31.01.1992 позивач займав посаду лікаря анестезіолога-реаніматолога І категорії Коростишівської центральної районної лікарні (а.с.26).

З урахування наявних у матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із врахуванням у подвійному розмірі стажу роботи з 10.07.1990 по 31.01.1992 на посаді лікаря анастезіолога-реаніматолога Коростишівської центральної районної лікарні, відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, у зв"язку із наявністю правових підстав для врахування позивачу у подвійному розмірі стажу роботи за період з 10.07.1990 по 31.01.1992 та з 01.01.2004 по 02.09.2018 відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", рішення Новоград-Волинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.10.2018 №64, яким відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку підлягає скасуванню.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими, ч.2ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати Новоград-Волинське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 02.08.2016, зарахувавши до стажу період роботи на посаді лікаря анастезіолога-реаніматолога Коростишівської центральної районної лікарні з 10.07.1990 по 31.01.1992 та на посаді завідуючого відділенням анестезіології реанімації Новоград-Волинського міськрай ТМО з 01.01.2004 по 02.09.2018, у подвійному розмірі відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Щодо дати, з якої необхідно провести перерахунок, то суд зазначає наступне.

Згідно з положень ч. 2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Оскільки оскаржуваний період роботи позивача не врахований у подвійному розмірі Новоград-Волинським об"єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 02.08.2016, саме з вини органу Пенсійного фонду України, перерахунок і виплату пенсії позивачу необхідно здійснити з 02.08.2016.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Новоград-Волинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. номер НОМЕР_1) до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Єрьоменка, буд.16, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11708, код ЄДРПОУ 37808338) про визнання протиправним та скасування рішення №64 від 11.10.2018, зобов"язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №64 Новоград-Волинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.10.2018 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії із врахуванням у подвійному розмірі періоду роботи на посаді лікаря анастезіолога-реаніматолога Коростишівської центральної районної лікарні з 10.07.1990 по 31.01.1992 та на посаді завідуючого відділенням анестезіології реанімації Новоград-Волинського міськрай ТМО з 01.01.2004 по 02.09.2018.

Зобов"язати Новоград-Волинське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 02.08.2016, зарахувавши до його стажу період роботи на посаді лікаря анастезіолога-реаніматолога Коростишівської центральної районної лікарні з 10.07.1990 по 31.01.1992 та на посаді завідуючого відділенням анестезіології реанімації Новоград-Волинського міськрай ТМО з 01.01.2004 по 02.09.2018 у подвійному розмірі, відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоград-Волинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 704 (сімсот чотири) грн 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 15 березня 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко