Рішення № 80504610, 18.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000402

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2018 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 пенсії за вересень та жовтень 2018 року, із здійсненням компенсації втрати частини доходів за вересень та жовтень 2018 року у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати";

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 2000 грн моральної шкоди;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п. 1 ч.1 ст. 371 КАС України;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 22.05.2018 № 243. Як пенсіонер позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. За вереснь та жовтень 2018 року відповідачем не виплачено пенсію без будь яких пояснень. Листом від 28.10.2018 відповідач повідомив, що призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, які затверджені постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. При цьому відповідач інформує, що після опрацювання списків, наданих департаментом інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов лист про те, що 17.06.2018 позивачем був здійснений перетин кордону України в пункті «Рухомий комплекс № 200501» і у зв'язку з тим, що станом на 05.09.2018 була відсутня інформація про в'їзд на територію України, позивачу було припинено виплату пенсії з 01.09.2018. Після звернення позивача до відповідача у вересні 2018 року, за інформацією останнього виплату пенсії позивачу було відновлено з 01.09.2018. Однак, заборгованість з пенсії за вересень та жовтень 2018 року залишається несплаченою до цього часу. Звертає увагу, що згідно зазначеного листа, відповідач визнає заборгованість з пенсії перед позивачем, між тим свою бездіяльність обґрунтовує посиланнями на Постанову КМУ від 08.06.2016 № 365, відповідно до якої суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку.

Ухвалою суду від 15.02.209 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 01.03.2019 (вх. № 6989), у якому зазначає, що за наслідками проведеної верифікації Мінфіном надано інформацію про те, що 17.06.2018 о 12-00 год. позивачем було здійснено перетин кордону України в пункті "Рухомий комплекс № 200501". Станом на 05.09.2018 інформація про в'їзд позивача на територію України відсутня. Відтак, на підставі одержаної інформації Мінфіну розпорядженням відповідача від 07.09.2018 виплату пенсії позивачу припинено з 01.09.2018. 24.08.2018 позивач звернулась до Галицького відділу обслуговування громадян в м. Львові із заявою про поновлення виплати пенсії. На підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам при Сихівській районній адміністрації м. Львова від 28.09.2018 розпорядженням відповідача від 08.10.2018 виплату пенсії позивачу відновлено з 01.09.2018. Пенсійна виплата позивачу за листопад 2018 включена у виплатні відомості листопада і виплачена у строк, визначений законодавством згідно встановленої дати виплати. Разом з тим, згідно пункту 15 Порядку № 365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відтак, пенсійна виплата позивачу за період з 01.09.2019 по 31.10.2019 буде виплачена органом Пенсійного фонду після прийняттям Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, оскільки на момент поновлення виплати пенсії позивачу та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України такий порядок не визначений. Вимогу позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії вважаємо безпідставною, оскільки жодних винних дій під час виплати пенсії позивачу відповідачем не допущено, припинення, поновлення та виплата пенсії здійснювалась в порядку та у спосіб, що передбачені законодавством. Строки виплати пенсії позивачу не порушені, виплата пенсії проводиться щомісячно, згідно встановленої дати виплати пенсії через поточний рахунок ПАТ «Ощадбанк». Також зазначає, що, між заподіяною, на думку позивача, моральною шкодою та діями відповідача відсутній причиновий зв'язок, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяло на підставі чинного законодавства, в порядку та спосіб, що передбачені Законом, жодних доказів на підтвердження завданої моральної шкоди та визнання її розміру позивач не навела. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь відзив від 14.03.2019 (вх. № 8587).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Згідно довідки від 22.05.2018 № 243 ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи та станом на час розгляду справи в суді перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

ОСОБА_1 звернулась до відповідача з завою від 29.10.2018 щодо невиплати пенсії за вересень -жовтень 2018 року.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відповідь на звернення листом від 28.11.2018 № 4643/С-20/07.05-06 повідомило, що після опрацювання списків, наданих департаментом інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, на адресу головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов лист про те, що 17.06.2018 о 12:00 ОСОБА_1 був здійснений перетин кордону України в пункті "Рухомий комплекс № 200501". Станом на 05.09.2018 відсутня інформація про в'їзд на територію України Таким чином на підставі розпорядження відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 6 від 07.09.2018 виплату пенсії припинено з 01.09.2018. ОСОБА_1 звернулася 24.09.2018 до Галицького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про поновлення виплати пенсії. Відповідно до рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Сихівській районній адміністрації м. Львова від 28.09.2018 виплату пенсії відновлено з 01.09.2018. У відомості листопада 2018 року нараховано пенсію за листопад 2018 року, яка була виплачена згідно дати виплати. Зокрема, Постановою 365 передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії за вересень -жовтень 2018 року звернулась до суду з даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ст. 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 за № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому Порядок № 365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.05.2018 № 243 та отримує пенсію.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у від 28.11.2018 № 4643/С-20/07.05-06, на підставі розпорядження відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 6 від 07.09.2018 виплату пенсії припинено з 01.09.2018 та відповідно до рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Сихівській районній адміністрації м. Львова від 28.09.2018 виплату пенсії відновлено з 01.09.2018.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у листі від 28.11.2018 та відзиві на позовну заяву зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, відтак виплату пенсії за період з 01.09.2019 по 31.10.2019 буде здійснено після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено, однак відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.

Право позивача на отримання пенсії за минулий період чітко закріплено у ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою встановлено, що частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за вересень - жовтень 2018 року та наявність підстав для зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію за вересень - жовтень 2018 року.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу суми компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Відтак позовна вимога про зобов'язання відповідача виплатити позивачу суми компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" задоволенню не підлягає.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі № 420/1410/17 (адміністративне провадження № К/9901/25243/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного суду.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає таке.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 в справі № 804/2252/14.

Суд не знайшов підстав для задоволення заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання їй такої шкоди та не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту відповідачем, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконане, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за вересень-жовтень 2018 року.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за вересень-жовтень 2018 року.

4. У задоволенні позовних вимог про виплатиту ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 2000,00 грн моральної шкоди - відмовити.

5. Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати пенсії за один місяць.

6. Судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп. присудити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Костецький Н.В.