Рішення № 80504595, 11.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 р. Справа№805/1099/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участю:

секретаря Прокопчук Я.М.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), в якому просив: визнати нечинним проведений відповідачем розрахунок одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; зобов'язати ГУ МВС України в Донецькій області перерахувати належним чином одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 59145,67 грн.; стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у розмірі 8624,37 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму грошового забезпечення за два місяці наступні за днем звільнення у розмірі 17248,74 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року задоволено клопотання позивача та залишено без розгляду адміністративний позов в частині вимог про: визнання нечинним, проведеного відповідачем, розрахунку одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням _ позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; стягнення з ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 8624,37 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача суму грошового забезпечення за два місяці наступні за днем звільнення у розмірі 17248,74 грн.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначив, що він до 06.03.2015 року займав посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ МВС України в Донецькій області і виконував свої функціональні обов'язки на службі.

06 березня 2015 року позивача було ознайомлено з витягом із наказу ГУ МВС України в Донецькій області № 361 о/с від 07.10.2014 року про нарахування вислуги років у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/5224/15 від 11.06.0215 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, накази МВС про звільнення позивача № 865 від 07.08.2014 року та № 1680 від 27.08.2014 року було скасовано, та прийняте рішення про негайне поновлення позивача на посаді та виплату позивачу суму за час вимушеного прогулу.

Наприкінці листопада 2015 року Позивач дізнався про своє поновлення на службі в ГУ МВС України в Донецькій області та повторне звільнення. 02.12.2015 року позивач був ознайомлений з витягом із наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 354 о/с від 06.11.2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України «Про національну Поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» через скорочення штатів.

Посилаючись на ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 10 Порядку обчислення вислуги років, признання та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, позивач стверджував, що при звільненні з органів внутрішніх справ ГУМВС в області мало нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

12 квітня 2016 року на банківську карту позивача відповідачем була нарахована сума одноразової грошової допомоги при звільненні через скорочення штату у розмірі 22785, 75 грн.

Позивач наголошував, що останніми повними місяцями його служби слід вважати серпень - вересень 2014 року, що встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва.

Проте позивач вважає, що відповідачем було невірно розрахована сума одноразової грошової допомоги при звільненні через скорочення штату.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 59145,67 грн.

Постановою Верховного суду від 29 листопада 2018 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №185/8985/17 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, зазначив, що на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року він фактично отримав від ГУ МВС України в Донецькій області недоплачену суму одноразової грошової допомоги у розмірі 59145,67 грн.

Проте, враховуючи, що відповідач сплатив спірну суму в порядку виконання судового рішення, яке згодом було скасоване касаційною інстанцією, та продовжує оспорювати правомірність вказаної виплати, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог про стягнення з ГУ МВС України в Донецькій області на його користь недоплаченої суми одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 59145, 67 грн.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про своє ставлення до заявленого позову на час розгляду справи суд не повідомив.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2015 року яка набула чинності 22.10.2015 року, адміністративний позов позивача задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 865 від 07 серпня 2014 року у частини звільнення начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу); визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року в частині звільнення начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу); визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління внутрішніх справ України в Донецькій області № 316 о/с від 07 жовтня 2014 року в частині нарахування позивачу вислуги років та відсутності в ньому пільгового обчислення вислуги років; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 28 серпня 2014 року; зобов'язано Головне управління Міністерство внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наказом від 03.11.2015 року № 331 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника оперативно-пошукового відділу УКР ГУМВС з 28.04.2014 року (а.с.72).

Наказом від 06.11.2015 року № 354 о/с, згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС підполковника міліції ОСОБА_1 начальника оперативно-пошукового відділу УКР ГУМВС в області з 06.11.2015 року звільнено з ОВС у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с.73).

З наказу від 01.02.2016 року № 8 о/с випливає, що вислуга років позивача станом на 06.11.2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складає 19 років 03 місяці 01 день, у пільговому обчисленні 24 роки 08 місяців 28 днів (а.с.75).

Листом № MPL/89 від 06.05.2016 року Відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіонального центру в м. Маріуполь» підтверджено зарахування коштів у розмірі 22443,96 грн. на картковий рахунок позивача Дата зарахування 12.04.2016 року (а.с.76).

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

На час виникнення спірних правовідносин (день звільнення позивача) Закон № 2262 діяв у редакції від 01 квітня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2262 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби через скорочення штатів виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2262 виплата зазначеної в частині першій цієї статті одноразової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до Закону № 2262 та на виконання постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року № 2263-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Постанова КМУ № 393).

На час виникнення спірних правовідносин Постанова КМУ № 393 діяла у редакції від 04 жовтня 2015 року.

Згідно з абз. 3 п. 10 Постанови КМУ № 393 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби через скорочення штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз. 8 п. 10 Постанови КМУ № 393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Абз. 1 п. 14 Постанови КМУ № 393 визначено, що одноразова грошова допомога, передбачена п. 10 цієї постанови, виплачується Міністерством внутрішніх справ за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для його утримання.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови КМУ № 1294 виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499).

Відповідно до абз. 1 п. 1.6. Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Судом встановлено, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, на день звільнення він мав календарну вислугу 19 років, що не оспорюється сторонами.

Отже, спірним у цій справі є питання обчислення розміру грошового забезпечення для нарахування одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачеві.

При перегляді цієї справи Верховним Судом зазначено про таке.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби, у тому числі, у зв'язку із скороченням штатів, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Положення аналогічного змісту містяться у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393), згідно з яким особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби зв'язку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, за приписами статті 9 Закону № 2262-XII та пункту 10 Порядку № 393 одноразова грошова допомога розраховується саме з місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 1.3 та 3 Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Тобто, при звільненні працівника органів внутрішніх справ зі служби за скороченням до розрахунку одноразової грошової допомоги мають включатися не лише основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років), а також і додаткові його види.

Суд враховує, що позивач проходив службу в органах міліції, порядок проходження якої, у тому числі і в частині виплати грошового забезпечення, врегульовані спеціальним законодавством України, а саме: Законом № 2262-XII, Порядком № 393 та Інструкцією № 499.

Однак спеціальним законодавством щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не врегульовано питання, яким чином має обраховуватись одноразова грошова допомога при звільненні у зв'язку із скороченням особи, яка до дня звільнення перебувала у вимушеному прогулі і якій грошове забезпечення не нараховувалось.

При цьому норми спеціальних законів мають пріоритет у правозастосуванні, тоді як положення трудового законодавства підлягають застосуванню лише у тих випадках, коли нормами спеціальних законів спірні правовідносини не врегульовано.

Виходячи з викладеного, у даному випадку необхідно застосувати положення абзацу шостого пункту 2 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), який, крім іншого, визначає порядок обчислення вихідної допомоги державним службовцям, яка за своєю правовою природою подібна одноразовій грошовій допомозі при звільненні особи рядового і начальницького складу. Згідно з цією нормою час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Таким чином, оскільки під час перебування у вимушеному прогулі позивачу грошове забезпечення не нараховувалось і не виплачувалось, тобто заробіток за ним взагалі не зберігався, то такий період не може включатися до розрахункового періоду при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Тому, для правильного вирішення цієї справи необхідно встановити: який розмір місячного грошового забезпечення було нараховано і виплачено позивачу в останній місяць його служби перед звільненням та які складові входили до такого грошового забезпечення. Саме з цієї суми має обраховуватись розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у цьому випадку спірна допомога має розраховуватися,виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, оскільки, як вже зазначалося, механізм розрахунку одноразової грошової допомоги визначено спеціальними нормативними актами щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Така допомога обраховується саме з місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

За таких обставин суд зауважує, що звільнення позивача, яке є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відбулося саме наказом від 06.11.2015 року № 354 о/с, яким підполковника міліції ОСОБА_1 начальника оперативно-пошукового відділу УКР ГУМВС в області з 06.11.2015 року звільнено з ОВС у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Оскільки постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2015 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року в частині звільнення начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, а наказом від 03.11.2015 року № 331 о/с позивача поновлено на посаді начальника оперативно-пошукового відділу УКР ГУМВС з 28.04.2014 року, попереднє звільнення 27 серпня 2014 року втратило свою юридичну силу та не може бути підставою для розрахунків виплати одноразової грошової допомоги.

Тому у суду відсутні підстави брати до уваги відомості про середній розмір грошового забезпечення позивача (із розрахунку за період з серпня 2014 року по вересень 2014 року), що складав 8624,37 грн., на чому наполягав позивач, а розрахунок одноразової грошової допомоги слід здійснювати виходячи з місячного грошового забезпечення, встановленого на час останнього звільнення позивача, тобто станом на 06.11.2015 року.

Відповідно до довідки відповідача № 223 від 13.05.2016 року одноразова грошова допомога при звільненні нарахована позивачу у розмірі 22785,75 грн. з розрахунку місячного грошового забезпечення, встановленого на день звільнення, виходячи з посадового окладу 1100 грн., спеціального звання 130 грн., надбавки за вислугу років 369 грн., надбавки з особливі умови служби 779,50 грн., що загалом складає 2398,50 грн. (а.с.77).

Вказані розрахунки позивачем не спростовані, жодних доказів чи відомостей, що станом на 06.11.2015 року позивач мав інший розмір місячного грошового забезпечення, сторонами не надані.

Враховуючи, що сума 22785,75 грн., відповідачем перерахована на рахунок позивача, що не заперечується сторонами, підстави для додаткового стягнення сум одноразової грошової допомоги відсутні, а заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для його розподілу відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні - відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена 11 березня 2019 року. Рішення складено у повному обсязі 18 березня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.