Рішення № 80504553, 18.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 р. Справа№200/850/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення від 3 грудня 2018 року про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання повторно розглянути заяву від 4 вересня 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 9 жовтня 1987 року по 8 листопада 1988 року в колгоспі «Радянська Росія» зоотехніком.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не врахований період праці позивача у колгоспі "Радянська Росія" з липня 1987 року по серпень 1988 року з посиланням на виправлення у трудовій книжці, при цьому іншу частину періоду відповідачем враховано до страхового стажу. Позивач зазначила про наявність підстав для призначення пенсії за віком, оскільки має необхідний страховий стаж понад 25 років.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що оскільки запис у трудовій книжці позивача про трудову участь у громадському господарстві: в колгоспі «Радянська Росія» у 1988 році має виправлення, цей період не зараховано до страхового стажу, та відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 03 місяці 06 днів, якого недостатньо для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 19 лютого 2019 року вирішено відкласти розгляд справи на 14 березня 2019 року в зв'язку з неявкою сторін.

У судове засідання 14 березня 2019 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Позивач засобами електронного зв'язку надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується копіює паспорта Серії НОМЕР_2 виданим 12 жовтня 2004 року Красноармійським МРВ УМВС України в Донецькій області.

4 вересня 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявоюпро призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 3 грудня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому зазначено, що страховий стаж роботи складає 24 роки 03 місяці 06 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи за трудовою книжкою в колгоспі «Радянська Росія» у 1988 році так як запис про трудову участь у громадському господарстві має виправлення.

Позивач оскаржуєвказане вище рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення", а відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2. З «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (Далі Порядку) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

На момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (Інструкція № 162).

Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС "Про трудові книжки робітників і службовців" № 656 від 06 вересня 1973 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно пункту 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як убачається з трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 15 квітня 1987 року прийнята на роботу в колгоспі «Радянська Росія» згідно Наказу №4від 16 квітня 1987 року (запис №9) 12 листопада 1989 року звільнена за власним бажанням згідно Наказу №11від 10 листопада 1989 року (запис №10), вказані записи виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.

Факт роботи позивача в колгоспі «Радянська Росія» у спірний період підтверджується також Архівною довідкою ГУПФРФ в Руднянському районі Смоленської області від 24 серпня 2018 року № 143.

Суд звертає увагу, що у трудовій книжці позивача щодо роботи у в колгоспі «Радянська Росія» міститься тільки два записи: про прийом на роботу та про звільнення.

Проте, як убачається з розрахунку стажу (Форма РС-право) відповідачем зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 вибірково: період роботи з 15 квітня 1987 року по 8 жовтня 1987 року - робота в колгоспі з 1966 та з 9 листопада 1988 року по 13 листопада 1989 року - догляд за дитиною до 3 років.

Тобто до страхового стажу зараховано початок роботи та період що передував звільненню, проте період роботи у цьому ж колгоспі з 9 жовтня 1987 року по 8 листопада 1988 року не зараховано.

При цьому, з оскаржуваного рішення не можливо встановити точний період роботи, який не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки у рішенні від 3 грудня 2018 року зазначено тільки: 1988 рік.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо наявності виправлень у трудовій книжці позивача за 1988 рік, оскільки законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача у неналежному заповненні його трудової книжки немає, та судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить висновку про те, що дії відповідача щодо не врахуванні періоду роботи позивача в колгоспі «Радянська Росія» до страхового стажу є протиправними, тому суд вважає за необхідним визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсій ОСОБА_1 від 3 грудня 2018 року.

Разом з тим, оскільки з оскаржуваного рішення не встановлено який саме період за 1988 рік не зараховано до страхового стажу позивача, суд, з метою ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1, вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу період роботи в колгоспі «Радянська Росія».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 3 грудня 2018 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Покровське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області(місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна (Артема), б.13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 4 вересня 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу період роботи в колгоспі «Радянська Росія» з 9 жовтня 1987 року по 8 листопада 1988 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна (Артема), б.13, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 березня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Дмитрієв В.С.