Рішення № 80504308, 18.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. справа № 343/2395/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року за № Ф-43430-50, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Долинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року за № Ф-43430-50.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21.12.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року за № Ф-43430-50 - передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

15.01.2019 року справа № 343/2395/18 супровідним листом Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2019 року за № 343/2395/18/163/2019 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 року, справа передана головуючому судді Матуляку Я.П.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом: вказання відповідача у відповідності до сформульованих позовних вимог; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; подання належним чином засвідчених письмових доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії яких додано до заяви.

28.01.2019 року позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.

31.01.2019 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та звільнено від сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819, 54 грн., оскільки позивач в 2017 році припинила незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та відповідно не отримувала доходу від такої діяльності, як самозайнята особа.

14.02.2019 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на правомірність винесення контролюючим органом оскаржуваної вимоги про сплату боргу. Зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з обліку на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію платника податків за формою № 8-ОПП та заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про зміну організаційної форми адвокатської діяльності, зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Однак, відсутні будь-які відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю позивача. З наведених підстав, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді (запереченні) на відзив від 19.02.2019 року позивач підтвердила власну правову позицію, не погоджуючись із доводами відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

10.11.2010 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, видане Донецькою обласною КДКА (а.с.8).

У листопаді 2015 року позивач зареєструвалась в Долинській оДПІ як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.

28.01.2017 року, у зв'язку з внесенням змін до законодавства стосовно обов'язкової сплати ЄСВ та відсутністю доходів, позивач звернулась до податкового органу із заявою про зняття з обліку як самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність за формою №8ОПП.

30.01.2017 року на вимогу інспектора подала заяву разом із заявами форми №4 ОПП, №2-ЄСВ та підтвердженням сплати заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за 2016-2017 роки (а.с.42, 43). Після чого, працівник податкового органу повідомив позивача, що її з обліку знято, діяльність припинено.

06.11.2018 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-43430-50 в розмірі 15 819, 54 грн. (а.с.45).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно із частинами 2, 3 статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

У абзаці другому пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 31 Закону № 5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Положеннями статті 32 Закону № 5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту частин п'ятої, шостої статті 31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті 17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Водночас, судом встановлено, що право позивача на заняття адвокатською діяльністю не зупинено та не припинено. Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

За таких обставин, позивач, котрий у 2017 році не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

Оскільки, позивач не виконав свого обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, відповідач правомірно відповідно до вимог Закону № 2464-VI обчислив суми єдиного внеску за 2017 рік в загальному розмірі 15 819, 54 грн., що зазначив в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Посилання позивача на положення підпункту 2 пункту 11.18 розділу ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, в редакції станом на 30.01.2017 року, жодним чином не вказують на протиправність оскаржуваної вимоги.

Так, підпунктом 2 пункту 11.18 розділу ІХ Порядку обліку платників податків і зборів в редакції від 27.06.2018 року зазначено, що фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП. Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу

Порядком обліку платників податків і зборів в редакції від 10.05.2016 року дане питання врегульоване підпунктом 2 пункту 11.22 розділу ІХ де зазначено, що фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП; довідки за формою № 4-ОПП та інших документів, що видаються контролюючими органами платнику податків і підлягають поверненню до контролюючого органу.

Отже, як в редакції від 27.06.2018 року так і в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про зняття з обліку як самозайнятої особи (28.01.2017 року), зазначено, що зняття з обліку фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність проводиться після припинення такої незалежної діяльності.

В той же час, як зазначалось судом вище, позивач не вчиняла дій щодо припинення адвокатської діяльності у відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ф-43430-50, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податкі НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року за № Ф-43430-50 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.