Рішення № 80504246, 11.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2019 року Справа № 280/566/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, 98, код ЄДРПОУ 41250093)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у невиплаті пенсії за липень, серпень, жовтень 2018 року;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсі. За липень, серпень, жовтень 2018 року на загальну суму 41350,47 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в вересні 2014 року був змушений переїхати на територію підконтрольну Україні із вересня 2014 року був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про первинну реєстрацію особи переселенця та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зазначає, що на обліку у відповідача перебуває з 01.11.2014 як внутрішньо переміщена особа, з цього часу по 07.11.2018 року відповідач нараховував та перераховував належні позивачу пенсійні виплати на його особовий рахунок. У липні 2018 року на картковий рахунок пенсія позивачу не була перерахована. Вказує, що у зв'язку з тим, що у липні, серпні та жовтні 2018 року було припинено виплату пенсії, позивач звернувся до відповідача з проханням надати роз'яснення щодо припинення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі. Відповідач, листом повідомив позивача про те, що на підставі списків пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яким за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно телекомунікаційної системи «Аркан» щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контролю, виплата пенсії зупинена до зясування. Зазначає, що 22.08.2018 року позивачу було поновлено виплату пенсії згідно рішення комісії №139 від 16.08.2018 року. У вересні 2018 року була виплачена пенсія лише за вересень 2018 року, а поточний борг за липень, серпень, 2018 року не виплачений так як не надійшло відповідного фінансування по поточним боргам. У жовтні 2018 року не виплачена пенсія за жовтень 2018 року ні доплата за липень-серпень 2018 року із-за програмного забезпечення. Вказує, що з листопада 2018 року пенсія позивачу виплачується по теперішній час. Позивач зазначає, що тільки при надходженні відповідного фінансування по поточним боргам за липень, серпень та жовтень 2018 року будуть виплачені борги по виплаті пенсії. Також, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач у своєму листі не зазначив жодної норми права, на підставі якої йому було припинено виплату пенсії. Позивач вважає, що відмова відповідача виконати законну вимогу щодо виплати пенсії необґрунтована та незаконна у зв'язку з чим був змушений звернутись до суду.

Ухвалою судді від 12.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 11.03.2019.

22.02.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№7475), якому послався на те, що 18.01.2019 позивач звернувся до управління з заявою в якій просив роз'яснити причини припинення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі. У відповіді на звернення управлінням було повідомлено про те, що на підставі списків пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яким за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно телекомунікаційної системи «Аркан» щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контролю, виплата пенсії зупинена до зясування. Зазначена процедура відбувалась на підставі розпорядження Міністерства соціальної політики, відповідно до списків складених Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та яка призводить до припинення усіх соціальних виплат і пенсій. 22.08.2018 року позивачу було поновлено виплату пенсії згідно рішення комісії №139 від 16.08.2018 року. Відповідач зазначає, що позивач у вересні 2018 року отримав пенсію лише за вересень 2018 року, а поточний борг не отримав так як не надійшло відповідного фінансування по поточним боргам. Також, відповідач зазначає, що тільки при надходженні відповідного фінансування позивачу буде виплачена пенсія за липень, серпень, жовтень 2018 року. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи пункту 2 частини першої статті 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №23190000420 від 28.11.2014 року.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2, дата видачі 09.08.2006 року, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком довічно.

На обліку в Приморському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивач перебуває з 01.11.2014 року.

Як зазначено у позовній заяві, позивачу не було виплачено пенсійні виплати за липень, серпень та жовтень 2018 року, що підтверджується довідкою Приморського обєднаного управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_1

Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №139 від 16.08.2018 ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсії.

Як встановлено із відзиву на позовну заяву, у вересня 2018 року позивачу виплата пенсії здійснена лише за вересень 2018 року.

На звернення позивача до відповідача стосовно виплат пенсійного забезпечення отримав відповідь в якій повідомлено позивача про те, що тільки при надходженні відповідного фінансування позивачу буде виплачена пенсія за липень, серпень, жовтень 2018 року.

Вважаючи такі дії відповідача щодо невиплати вказаної суми боргу з пенсійних виплат протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, їх поновлення та порядок виплати, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

В даному ж випадку доказів існування визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстав для припинення виплати пенсії позивачу відповідачем не надано.

Суд також звертає увагу на те, що висновки щодо застосування вищезазначених норм матеріального права також містяться у Постанові Верховного суду від 03.05.2018, прийнятої за наслідками розгляду зразкової справи № 805/402/18 про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.

Що ж до посилань представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що поточний борг по пенсії в сумі 41350,47 грн. буде виплачений тільки при надходженні відповідного фінансування, то суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України", враховуючи наведене позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.

Суд вважає зазначену позицію неприйнятною, виходячи з такого.

За змістом конституційних норм (ст.ст. 113,116,117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26.12.2011 та № 2-рп-99 від 02.03.1999 висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.

Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.

Взявши на себе обов'язок із виплати особі пенсії за минулий період (стаття 46 Закону № 1058-IV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Щоправда ця недобросовісність була допущена урядом, а не відповідачем. Незважаючи на це, носієм обов'язку перед особою виступає держава в цілому. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату пенсії, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Таким чином, суд дійшов висновку, що здійснивши нарахування позивачу пенсії минулих періодів, відповідач безпідставно, всупереч вимог статті 46 Закону № 1058-IV не виплатив позивачу заборгованість по виплаті пенсії, що утворилася, чим допустив протиправну бездіяльність.

При вирішенні цієї справи суд застосовує вимоги статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"і вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити позивачу заборгованість з неправомірно невиплаченої пенсії за липень, серпень, жовтень 2018 року на загальній сумі 41350,47 грн. як неотриманої з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

У звязку із звільненням позивача від сплати судового збору, на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а також відсутністю доказів понесення інших витрат, повязаних із розглядом справи, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, 98, код ЄДРПОУ 41250093) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у невиплаті пенсії за липень, серпень, жовтень 2018 року ОСОБА_1;

Зобов'язати Приморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за липень, серпень, жовтень 2018 року на загальну суму 41350,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2019.

Суддя А.В. Сіпака