Рішення № 80504183, 13.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2019 рокум. Ужгород№ 0740/1036/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Данча М.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Костан О.В.

представника третьої особи - Левицький А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Ужгородське лісове господарство" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 18 березня 2019 року.

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.), звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), якою просить: 1) Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо надання відмови у наданні дозволу на розроблення проекту земелустрою та зобов'язати вчинити дії, а саме: повторно розглянути, згідно порядку, який передбачений ст. 118 Земельного Кодексу України клопотання від 19 червня 2018 року (вхідна реєстрація від 19 червня 2018 року № Б-1376/0/17-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області; 2) Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у встановлений судом строк подати звіт про виконання даного судового рішення.

Ухвалою від 18 грудня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Ужгородське лісове господарство".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 червня 2018 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області. За результатом розгляду клопотання позивач отримав від відповідача лист, в якому йому відмовлено у наданні дозволу, із зазначенням, що дана земельна ділянка перебуває у користуванні ДП "Ужгородське лісове господарство". Таку відмову позивач вважає, протиправною оскільки місце розташування земельної ділянки зазначене в клопотанні не відноситься до земель лісового фонду і не перебуває відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 від 03 грудня 1996 року у користуванні ДП "Ужгородське лісове господарство", що підтверджується ""Технічним звітом по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Ужгородського державного лісогосподарського підприємства та зафіксованими в звіті відповідно координатами про винесення в натуру при виготовленні акту на постійне користування на яку іде посилання у відмові", що підтверджується довідкою ДП "Закарпатський науково-дослідного проектного інституту землеустрою" від 10 вересня 2018 року, який і був розробником та виконавцем даної документації, яка є підставою для виготовлення державного акту на постійне користування Ужгородського державного лісогосподарського підприємства і підтверджує надання недостовірних даних відповідачем та відсутність законних підстав для відмови, які визначені у виключному переліку ст. 118 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що за результатами розгляду клопотання позивача, враховуючи всю надану інформацію та у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, керуючись ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області надано вичерпну відповідь, обґрунтувавши відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою тим, що зазначена на картографічних матеріалах земельна ділянка перебуває у користуванні ДП "Ужгородське лісове господарство", відповідно до державного акту на право постійного користування землею, право на яку не припинено. У зв'язку з цим, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що спірна земельна ділянка передана у користування ДП Ужгородське ЛГ" після виготовлення державного акту на право постійного користування землею. Згідно з матеріалами базового лісовпорядкування ДП "Ужгородське лісове господарство" затвердженого 2011 року, зазначена земельна ділянка відноситься до лісового фонду та знаходиться у кварталів 26 виділу 7 Кам'яницького лісництва "Ужгородське лісове господарство". Таким чином, вважає, що відповідач правомірно відмовив у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з невідповідністю місцезнаходження земельної ділянки.

В судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 червня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Вказане клопотання позивача було зареєстровано в ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області 19 червня 2018 року № Б-1376/0/17-18.

Листом від 11 липня 2018 року № Б-1376/0-2707/0/18-18 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повідомило позивача, що його клопотання не може бути задоволено у встановленому законом порядку, оскільки за інформацією відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 25 червня 2018 року № 698/402-18-0.28 вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ДП "Ужгородського лісового господарства" відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_2, право на яку не припинено.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2014 р. № 442 утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення № 15) визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення № 15)

Згідно з п. 7 Положення № 15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

Згідно з частиною 4 статтею 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач після отримання заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, звернувся з листом від 20 червня 2018 року № Л-1405/0-2347/0/18-18 до Відділу в Ужгородському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про надання наявних відомостей з державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку. Крім того, відповідач, з метою отримання додаткової інформації, необхідної для перевірки вказаного клопотання та доручило відділу в Ужгородському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області здійснити перевірку наданих у додатку матеріалів.

Відповідно до інформації відділу в Ужгородському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 25 червня 2017 року № 698/402-18-0.28 за даними відділу земельна ділянка, зазначена у клопотанні ОСОБА_4 земельна ділянка розташована на території Кам'яницької сільської ради за межами населеного пункту перебуває у користуванні ДП "Ужгородське лісове господарство" відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_2, право на яку не припинено. Відповідно до статистичної звітності (форми 6-ЗЕМ) - ліси та інші лісо вкриті площі, форма власності - державна, не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги.

Наказом Мінстату України від 07.12.1993 року № 273 була затверджена форма державної статистичної звітності по земельних ресурсах "6-зем" ("Звіт про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях"), відповідно до якої формувалася статистична звітність про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях, а в звіті зазначався власник або користувач відповідної земельної ділянки. Відповідно до вказаного Положення про порядок ведення державного земельного кадастру наказом Держкомстату України від 05.11.1998 №була розроблена, затверджена та діяла Інструкція із заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем) (надалі - Інструкція), наказ Мінстату України від 07.12.1993 року № 273 було скасовано.

Відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 14.12.1999 за № 788/3228 у звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності. У першому розділі форми 6-зем у рядку 96 враховуються дані про землі запасу, а саме: землі, не передані у власність і не надані у користування, а також землі, право власності на які або користування якими припинено. Зазначені землі призначені для передання у власність або надання у користування і перебувають в межах населених пунктів. Однак, відповідно до наказу № 190 від 19.08.2015 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.09.2015 року за № 1084/27529, наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377 втратив чинність з 01.01.2016 року.

Отже відповідно до даних вищезазначеного рядка статистичної звітності по формі 6-зем, земельна ділянка, щодо якої позивач має намір отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відноситься до категорії земель - ліси та інші лісовкриті площі.

Крім того, відповідно до листа відділу в Ужгородському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.10.2018 року №1133/402-18-0.28, розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації від 15.01.1996 року № 19, Кам'яницькому щебеневому заводу та території Кам'яницької сільської ради, квартал 26 та 27 було надано в користування земельну ділянку площею 71,9 га.

Відповідно до інформації ДП "Ужгородське лісове господарство" (лист від 14.09.2009 року № 03-436) земельна ділянка площею 8,95 га в кварталі 26 на території Кам'яницької сільської ради була повернута в користування ДП "Ужгородське лісове господарство" на підставі розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації від 10.01.2005 року № 8.

Також, згідно індексної кадастрової карти земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність знаходиться у 26 контурі та перебуває у постійному користуванні ДП "Ужгородське лісове господарство".

Що стосується вказаної позивачем довідки ДП "Закарпатським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою" від 10.09.2018 за №01-16/636 в обгрунтування доводів про те, що спірна земельна ділянка не перебуває у користуванні ДП "Ужгородське лісове господарство", суд зазначає таке.

"Технічний звіт по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Ужгородському державному лісогосподарському підприємству - 1996 року" на підставі якого ДП "Ужгородському лісовому господарству" виданий Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 (надалі - Державний акт) розроблений без прив'язки до сучасної геодезичної мережі Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000, а вказаний технічний звіт був розроблений із використанням системи координат СК-63, яка була запроваджена на підставі постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 14.02.1963 року № 208-75.

Отже, співставлення даних різних систем координат є неможливим.

Відповідно до пояснювальної записки Технічного звіту по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Ужгородському державному лісогосподарському підприємству - 1996 року при виконаній робіт використовувались наступні планово-картографічні матеріали: плани лісонасаджень Ужгородського, Кам'яницького та Великодобронського лісництв Ужгородського держлісгоспу М 1:25000; планшети лісовпорядкування 1989 року Ужгородського лісокомбінату М 1:25000; геодезичний журнал лісовпорядкування; матеріали графічного встановлення меж території сільських, селищних Рад; матеріали по встановленню окружної межі землекористувачів Ужгородського, Перечинського та Мукачівського районів Закарпатської області з видачею Державних актів на право користування землею; матеріали роздержавлення земель та виготовлення державних актів на право колективної власності та на право постійного користування землею господарствам Ужгородського, Перечинського та Мукачівського районів; технічний звіт по інвентаризації земель м. Ужгород Закарпатської області; матеріали встановлення меж населених пунктів; технічні звіти про перенесення в натуру проекту відведення земель Ужгородському лісокомбінату; технічні звіти про перенесення в натуру проект відведення земельних ділянок із землекористування Ужгородського лісокомбінату.

Комплекс робіт із землеустрою, топографо - геодезичні роботи щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки згідно Державного акту не здійснювалися в сучасній системі координат та відомості до Державного земельного кадастру не вносилися.

В статті 79 Земельного кодексу України міститься визначення терміну "земельної ділянки" як частини земної поверхні з встановленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Механізм формування земельної ділянки як певного об'єкту цивільних прав визначено законодавцем у статті 79-1 Земельного кодексу України та полягає у визначенні її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Державній реєстрації у Державному земельному кадастрі підлягають сформовані земельні ділянки.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовляється відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій".

Згідно статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 за № 376 (чинна на сьогоднішній час), встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Комплекс робіт із встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо - геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості) та закріплення їх на місцевості межовими знаками.

Відповідно до положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастровою номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Пунктом 2 Постанови КМУ від 02.04.2002 року № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільною звернення громадян або юридичних осіб (постанова Верховного суду України від 26.09.2011 року № 6-14цс 11.

Обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься в п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп 2005 (справа № 1-17 2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. При цьому Конституційний суд України вказав на те що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею) виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Таким чином право постійного користування земельною ділянкою набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, та на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення нього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Крім того Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний та в редакції з 01.01.2013 року) встановлено, що документ, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності ним Законом, є дійсними.

Чинне законодавство не місіть чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак у господарюючих суб'єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою чітко не встановлений законом обов'язок вчиняти дії, що пов'язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідно до процедури.

Отже, беручи до уваги те, що державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 є правовстановлюючим документом "старого взірця", який був виготовлений без проведення комплексу робіт з геодезичного встановлення відповідно до сучасної системи координат меж земельної ділянки, відомості про земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру, що в свою чергу не дає змоги визначення точних меж земельних ділянок а натурі (на місцевості), включених до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 на місцевості.

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося із листом від 16 жовтня 2018 року № 24-7-0.7-7646/2-18 до ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" для надання інформації щодо накладення земельної ділянки на межі державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_2.

ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" листом від 24.10.2018 року №01-16/733 повідомлено що комплекс робіт із землеустрою, топографо - геодезичні роботи щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_2, ДП "Закарпатським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою" не здійснювалися. План меж землекористування Кам'янського держлісгоспу складався ще в 1996 році.

Крім того, враховуючи уточнену інформацію, просить не брати до уваги довідки які видані ДП "Закарпатським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою" від 10.09.2018 року за № 01-16/634 - №01-16/637 при розгляді судових спорів та прийнятті рішень щодо зазначених земельних ділянок в подальшому.

Таким чином, відмова Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області у надані дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із невідповідністю місцезнаходження земельної ділянки є правомірною, оскільки така земельна ділянка перебуває у користуванні ДП "Ужгородське ЛГ" та відноситься до земель лісогосподарського призначення.

На підставі вищенаведеного, суд приходить висновку, що відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб встановлений законом, а відтак відсутні підстави для визнання таких дій відповідача протиправними.

Оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні адміністративного позову в частині вимог про визнання протиправними дій щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання такого дозволу також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про визнання дій протиправними.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено, що місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, не відповідає вимогам чинного законодавства та нормативно - правових актів України, відтак, доведено правомірність відмови у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджено дослідженими судом належними та допустимими доказами, позивачем не спростовані, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 39766716) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Ужгородське лісове господарство" (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам'яниця, вул. Першотравнева, буд. 42, код ЄДРПОУ 22114655) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Н.Д. Маєцька