Рішення № 80501910, 18.03.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/996/18

Провадження № 2/211/159/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 березня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Нікітенкової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

встановив:

Позивач ОСОБА_3 товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідачів заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 25.09.2009 року в сумі 11246,00 грн., яка виникла через неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_5, померлою 13 грудня 2014 року.

20 грудня 2018 року позивач заявлені вимоги уточнив, з врахуванням отриманої інформації на запити суду та встановлення кола спадкоємців, просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як спадкоємців позивальника ОСОБА_5, померлої 13.12.2014 р., заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.09.2009 р. в сумі 11246,00 грн.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 р. за клопотанням позивача витребувано з Четвертої криворізької державної нотаріальної контори відомості про факт видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_5, померлої 13 грудня 2014 року (спадкова справа № 214/2015 від 02.04.2015 .р.); осіб, які подали заяву про прийняття спадщини,а також які вже прийняли спадщину; наявне спадкове майно, його вартість (в разі наявності відомостей) та дату звернення кредиторів з відповідними претензіями щодо кредитних зобов’язань ОСОБА_5; витребувано з Комунального підприємства «Послуга» Криворізької міської ради довідку про склад сім'ї ОСОБА_5 станом на 13 грудня 2014 року, місце реєстрації станом на 13.12.2014 р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна (колишня Кириленка) АДРЕСА_1.; витребувано з Територіального сервісного центру 1243 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області відомості про наявність реєстрації транспортних засобів за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 13.12.2014 р.; та витребувано з Відділу у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області інформації про наявність (відсутність) та розмір земельної частки за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 13.12.2014 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. На задоволенні позову наполягають.

В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що спадкоємці ОСОБА_5 могли подати заяви про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5 в строк з 13.12.2014 р. по 13.06.2015 р., однак цього не зробили. Спадкоємці, які постійно проживали разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 Н,В. на час відкриття спадщини є відповідачі. Позивачем надано докази наявності заборгованості за договором, що не спростовано відповідачами по справі. Крім того, право банку щодо зміни кредитного ліміту встановлено п. 3.2, п. 3.3. Умов та правил надання банківських послуг. Позивачем не пропущено строк пред’явлення кредиторських вимог відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України: строк дії картки до 08.2018 р., тобто відповідно строк пред’явлення вимоги починається з 31.08.2018 р. та з врахуванням зазначеного спливає 31.08.2019 р. Тому просить задовольнити вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином та своєчасно повідомленою про час та місце розгляду справи, до суду від відповідача надійшов відзив на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено, що на підтвердження доводів позивачем не надано жодних доказів. Так, заява підписана невстановленою особою та вони мають сумніви щодо того, що її підписувала ОСОБА_5 та чи отримувала взагалі кредит в банку, оскільки вона за життя страждала хронічним психічним захворюванням. Кредитний ліміт позичальник просив в розмірі 2000,00 грн., натомість банком було встановлено 12000,00 грн. Відповідач ОСОБА_4 є колишнім чоловіком ОСОБА_5, шлюб між якими було розірвано рішенням суду від 15.11.2012 р., тому не відноситься до спадкоємців жодної черги та не може нести відповідальність за її боргами. Крім відповідачки ОСОБА_2, у ОСОБА_5 є ще одна донька – ОСОБА_1 Банком не надано жодних доказів того, коли позивачу стало відомо про факт смерті позичальника ОСОБА_5, що також підлягає доказуванню, оскільки відповідно до ст.. 1218 ЦК України, максимальний строк, встановлений для позивача щодо пред’явлення вимоги до спадкоємця є 13.12.2015 р. Позивачем не доведено вартість майна, яке було успадковано кожним із спадкоємців після смерті ОСОБА_5, оскільки не виключено, що вартість майна, яка залишена після смерті ОСОБА_5, може бути меншою ніж 11246,00 грн. Тому просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного договору № б/н від 25 вересня 2009 року, ОСОБА_5 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 3% в місяць, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 10 – копія анкети-зави).

Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_5 кредит.

13 грудня 2014 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ № 600018 (а.с.20).

З відповіді Четвертої криворізької державної нотаріальної контори від 12 квітня 2017 року за вихідним № 761/02-14 встановлено, що спадкова справа після спадкодавця ОСОБА_5 не відкривалася, спадкова справа відкрита у зв’язку з надходженням вищезазначеної претензії (а.с.26).

На виконання ухвали суду від 16 жовтня 2018 р. про витребування доказів, Завідувачем Четвертої криворізької державної нотаріальної контори повідомлено, що 02 квітня 2015 року з претензією кредитора звернувся ПАТ КБ «Приватбанк». 04.06.2015 р. з заявою про прийняття спадщини звернулась дочка померлої ОСОБА_2. Згідно довідки КП «Послуга», на день смерті спадкодавця за однією адресою була зареєстрована також дочка померлої ОСОБА_1, яка фактично прийняла спадщину. 12.04.2017 р. з повторною претензією кредитора звернувся ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 99-117 – копія спадкової справи).

За матеріалами наданої копії спадкової справи, ОСОБА_5 за життя була співвласником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 114-115 – копії свідоцтва, техпаспорта).

Станом на дату смерті ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.09.2009 р. становить 11246,00 грн. з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості (а.с. 5-9 – розрахунок).

За повідомленням КП «Послуга» від 15.11.2018 р., підприємство не має змоги виконати ухвалу суду щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_6 в зв’язку з відсутністю інформації та документів щодо її реєстрації в 2014 р., а з 2016 року вся інформація здійснюється Відділом реєстрації фізичних осіб виконкому Довгинцівської районної в місті ради. рішенням суду від 09.12.2013 р. визначено порядок користування квартирою № 114 в будинку № 23 по вул. Магістральній в м. Кривому Розі, на підставі якого ОСОБА_5 виділено в користування 2 кімнати загальною площею 47,7 кв.м. (а.с. 121).

Згідно даних Територіального сервісного центру № 1243 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 07.11.2018 р., за ОСОБА_5 транспортний засіб не зареєстровано (а.с. 122).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Щодо правонаступництва у спірних правовідносинах, то спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних відносинах. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу у певному правовідношенні, тобто цивільні відносини існують безперервно, не припиняючись, у них відбувається лише заміна одного з їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Необхідно враховувати, що зазвичай підставою спадкування є вольовий акт (окрім деяких винятків), який спадкоємець свідомо вчиняє, ухваливши рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття або якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи, яка є спадкоємцем, не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні певного варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту, сталість та зрозумілість для оточуючих цивільних відносин.

Таким чином, спадкування передбачає не лише прийняття прав померлого спадкодавця, а й його обов'язків за певними зобов'язаннями.

Приймаючи у спадщину зобов'язання за кредитним договором, спадкоємець виступає новим позичальником, до якого переходять всі права та обов'язки за договором, у тому числі право користування кредитними коштами та обов'язок погашати поточну та прострочену заборгованість за кредитним договором.

Щодо обов'язковості дотримання порядку звернення кредитора із претензією (вимогою) до спадкоємців боржника, то така вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. У досліджуваних правовідносинах АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скористався своїм правом заявити про вимогу до спадкоємців через нотаріуса. Банку не було відмовлено у прийнятті його вимоги як кредитора, зокрема не було запропоновано звернутись із такою вимогою за місцем відкриття спадкової справи, що свідчить про відсутність порушень прав банку на цьому етапі. Проте, банк отримав відповідь про відсутність відкритої спадкової справи.

Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Згідно з пунктом 231 згаданої Інструкції нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ та алфавітна книга спадкових справ. У книзі обліку спадкових справ реєструються, зокрема претензії кредиторів. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю справу для подальшого провадження.

Відповідно до пункту 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року, з метою фіксації документальної інформації, необхідної для посвідчення нотаріусом переходу прав спадкодавця до спадкоємців, нотаріус заводить спадкову справу. Спадкова справа на майно та майнові права померлого на території України спадкодавця може бути заведена тільки одна. Спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини. При встановленні факту одночасного відкриття декількох спадкових справ (наприклад, за місцем проживання спадкодавця і за місцем знаходження спадкового майна), спадкові справи, відкриті з порушенням вимог статті 1221 ЦК України, повинні бути передані за належністю нотаріусу, до компетенції якого належать ведення конкретної спадкової справи.

Такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц.

Стосовно дотримання строків звернення з вимогою до відповідача як спадкоємця боржника, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Як встановлено судами, позичальник ОСОБА_5 померла 13 грудня 2014 року. на момент смерті у позичальника була прострочена заборгованість за кредитом (а.с. 9), внесення оплати за кредитом продовжувалось – 26.12.2014 р. в сумі 61,79 грн., 11.01.2015 р. в сумі 190,02 грн. та 04.05.2015 р. в сумі 29,18 грн.

Таким чином у банку з моменту прострочення виконання за періодичними зобов'язаннями виникає право на пред'явлення відповідного позову.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 551/19/17 (провадження № 61-12874св18).

На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину відповідачам не видавалось. Між тим, отримання свідоцтва про право на спадщину, відповідно до статті 1296 ЦК України, є правом, а не обов'язком. При цьому відсутність у спадкоємців свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статтей 1281, 1282 ЦК України, які були дотримані банком. При цьому, наявність заборгованості за кредитним договором відповідачами не спростована.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 175/4367/15-ц).

Згідно з частиною 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Тому неможливо погодитись із вимогою позивача про покладення солідарного обов'язку на спадкоємців боржника щодо повернення боргу, оскільки кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині у відповідності із вимогами частини 1 статті 1282 ЦК України.

Так, із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 звернулись її діти, відповідачі по справі, а ідеальна доля кожного з них складає 1/2 частку від спадкової маси, тому суд вважає, що заборгованість за кредитним договором в сумі 11246,00 грн. необхідно поділити на двох спадкоємців, що становить суму 5623,00 грн. для кожного (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 175/4367/15-ц).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Посилання відповідачів на сумніви щодо підпису ОСОБА_5 за життя договору суд не приймає до уваги, оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного факту, не заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на відповідність належності підпису в анкеті-заяві ОСОБА_4 тощо, а оскільки докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, так як суд не може збирати докази, що стосується предмета позову, з власної ініціативи, та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6,7 статті 81 ЦПК України), суд не приймає вказане твердження до уваги.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.09.2009 р. в заявленій сумі.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1762,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню повністю, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054, 1268, 1281 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 81,89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, суму заборгованості за договором № б/н від 25.09.2009 року в сумі по 5623 (п’ять тисяч шістсот двадцять три) гривні 00 коп. з кожного та судовий збір в сумі по 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривня 00 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 березня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко