Вирок № 80501693, 18.03.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1411/16-к

Провадження № 1-кп/175/60/16

Вирок

Іменем України

18 березня 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Манукяна Г.Г.,

захисників Мухи С.С., Харламова Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

а також потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

представника потерпілих Алістратової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12014040440000272 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, ІПН НОМЕР_1, з середньою спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого фізичною особою-підприємцем, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

встановив:

07 лютого 2014 року близько 18.10 години ОСОБА_3, керуючи власним технічно справним автомобілем «Volkswagen LT35 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_10, здійснював рух по автодорозі «Знам'янка - Луганськ - Ізварине» зі сторони м. Новомосковська Дніпропетровської області у напрямку м. Дніпропетровська (після перейменування - м. Дніпро).

Під час руху ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, маючи об'єктивну можливість виявити на смузі свого руху перешкоду у вигляді транспортного засобу, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого в районі 227 км + 600 м вказаної автодороги навпроти повороту на базу відпочинку «Sunray», що розташована на території Підгородненської міської ради Дніпровського (до перейменування Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, допустив зіткнення з лівою боковою частиною напівпричепа платформи «ВАР3 НПВ 3212» реєстраційний номер НОМЕР_3, котрий під керуванням водія ОСОБА_8 рухався у з'єднанні з сідловим тягачем-Е «FREIGHTLINER» реєстраційний номер НОМЕР_4, приналежними на праві власності ОСОБА_9.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля «Volkswagen LT 35» реєстраційний номер НОМЕР_10 були спричинені тілесні ушкодження:

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, - у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в лобній області праворуч, закритого уламкового перелому лівої великогомілкової та малогомілкової кісток у середній третині зі зміщенням відламків, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день);

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, - у вигляді гострої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лобно-скроневої області ліворуч з переходом на зовнішній кут правого ока, відкритого 2-го А ступеню уламкового внутрішньо-суглобного чрезмищелкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків, рани передньо-внутрішньої поверхні правого стегна у нижній третині та ран у верхній третині правої гомілки, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день);

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, - у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в лобній області по центру з переходом на волосисту частину голови, закритого внутрішньо-суглобового чрезмищелкового перелому правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, ділянки на передній поверхні правої гомілки від верхньої до середньої третини, що є наслідком загоєння глибокого садна, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день);

- ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, - у вигляді закритого перелому голівки правої плечової кістки з відривом великого бугра та зміщенням уламків, а також саден правої верхньої кінцівки (плечовий суглоб, ліктьовий та променево-зап'ястковий суглоб), які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії ОСОБА_3, який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б) і 12.3 Правил дорожнього руху України, які встановлюють:

- п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п.2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди».

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_3 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та відмовився від надання будь-яких пояснень. У судових дебатах зазначив, що бачив лише кабіну вантажного автомобіля, а не разом у з'єднанні з причепом, котрий взагалі не освітлювався. У зв'язку з невизнанням своєї вини, цивільні позови потерпілих не визнав у повному обсязі.

Провина ОСОБА_3 у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка у судовому засіданні пояснила, що 07.02.2014 року о 17.30 годині вона разом із колегами по роботі на автомобілі під керування водія ОСОБА_3 вирушила з території готелю «Goodzone» у напрямку м. Дніпра. Під час руху приблизно о 18.10 годині в районі ТОВ «Агротек» і повороту на базу відпочинку «Sunray» сталася ДТП, конкретних обставин якої вона не бачила. Коли почула у салоні автомобіля крик когось із пасажирів, одразу стався сильний удар, внаслідок чого вона отримала перелом ноги. Зазначила, що смуга їх руху не була засніжена, опадів на місці події, яке добре освітлювалося зовнішнім освітленням, не було. Ідучи до швидкої вона побачила, що зіткнення сталося з причепом, який впоперек перегородив проїзну частину автодороги. Просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь 70000 грн. моральної шкоди та з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (далі ПрАТ «УТСК») 16321,37 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 14616 грн. шкоди у зв'язку зі стійкою втратою працездатності та вирішити питання щодо судових витрат.

Показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка у суді повідомила, що 07.02.2014 року приблизно о 17.30 годині вона сіла до салону автомобіля під керування водія ОСОБА_3 та разом з іншими пасажирами поїхала додому у напрямку м. Дніпра. Спостерігаючи у вікні за колонами на повороті на базу відпочинку «Sunray», вона почула у салоні крик «дядя ОСОБА_3», й після цього крику попереду на їх смузі руху на відстані приблизно 200 м помітила перешкоду у вигляді причепу автовозу темного кольору, котрий стояв упоперек дороги. Через короткий проміжок часу сталося зіткнення, внаслідок чого вона одразу втратила свідомість, а коли прийшла до тями, то вже знаходилася у автомобілі швидкої допомоги. ОСОБА_3 будь-яких дій щодо об'їзду перешкоди чи зменшення швидкості не приймав і продовжував рухатися прямолінійно. Під час їх руху видимість проїзної частини була хорошою, а снігопад розпочався вже після ДТП. Просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь 95000 грн. моральної шкоди та з ПрАТ «УТСК» 25196,58 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 14616 грн. шкоди у зв'язку зі стійкою втратою працездатності та вирішити питання щодо судових витрат.

Показаннями потерпілого ОСОБА_6, який у судовому засіданні пояснив, що 07.02.2014 року приблизно о 18.10 годині він у якості пасажира рухався у напрямку м. Дніпра в автомобілі «Volkswagen» під керування водія ОСОБА_3 Під час руху відчув удар, від якого втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то вже лежав на проїзній частині праворуч. На місці ДТП він бачив, що у автомобіля «Volkswagen», котрий врізався у платформу-причеп для перевезення великогабаритних вантажів, повністю пошкоджена передня частина. Під час зіткнення сніг не йшов, проїзна частина була чистою, видимість була доброю. До зіткнення ОСОБА_3 рухався зі швидкість приблизно 80 км/годину прямолінійно, не змінював напрямок руху та не застосовував екстрене гальмування. Просить стягнути з обвинуваченого на його користь 70000 грн. моральної шкоди та з ПрАТ «УТСК» 7354,17 грн. матеріальної шкоди, а також вирішити питання щодо судових витрат.

Показаннями потерпілого ОСОБА_10, який у суді повідомив, що 07.02.2014 року він рухався у якості пасажира в автомобілі «Volkswagen» під керування водія ОСОБА_3 зі швидкістю приблизно 80 км/годину. Під час руху почув позаду чоловічий крик «дядя ОСОБА_3, стій», після чого сталося зіткнення. Він не бачив обставин ДТП, оскільки у салоні автомобіля їхав із закритими очима. Так як ДТП сталася в районі ТОВ «Агротек», то місце події було добре освітлене ліхтарями. Просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь 70000 грн. моральної шкоди та з ПрАТ «УТСК» 13862,80 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди та вирішити питання щодо судових витрат.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні повідомив, що 07.02.2014 року після розвантаження на автомобілі «FREIGHTLINER» з напівпричепом він виїхав із території ТОВ «Альфатех» на крайню праву смугу руху, одразу ввімкнув лівий сигнал повороту, і переконавшись у безпеці, переїхав ліворуч щоб здійснити маневр розвороту. Через 15 секунд він зупинив керований ним автопоїзд на розділовій смузі, щоб пропустити зустрічний транспорт. У цей час напівпричіп зайняв частину проїзної частини, але крайня права смуга була вільною для руху попутного транспорту. Через 20-25 секунд автомобіль «Volkswagen» передньою частиною скоїв зіткнення з середньою частиною напівпричепу, який був повністю обладнаний світловими ліхтарями. До ДТП він бачив автомобіль «Volkswagen» на відстані приблизно 500 м до початку здійснення розвороту. На досудовому розслідуванні приймав участь у слідчому експерименті, під час якого був задіяний такий же автомобіль з напівпричепом для виконання аналогічних маневрів.

Показаннями свідка ОСОБА_11, який у судовому засіданні повідомив, що 07.02.2014 року рухався у якості пасажира в автомобілі «Volkswagen» під керування водія ОСОБА_3 зі швидкістю приблизно 80 км/годину. Він зайняв місце позаду, в кінці салону. В дорозі пролітав невеликий сніг, але смуга їх руху була чистою. Під час руху в районі повороту на базу відпочинку «Sunray» на відстані 100-150 метрів він помітив на їх смузі руху причеп вантажного автомобіля, котрий стояв упоперек автодороги. Вказаний транспортний засіб у русі він помітив ще за 500-600 метрів, коли той пересікав проїзну частину. Про наявність перешкоди він одразу крикнув ОСОБА_3, однак водій будь-яких дій щодо зміни напрямку руху чи застосування екстреного гальмування не прийняв, внаслідок чого приблизно через 15 секунд сталася ДТП.

Показаннями свідка ОСОБА_12, яка у судовому засіданні розповіла, що 07.02.2014 року після робочого дня вона їхала як пасажир у автомобілі під керування водія ОСОБА_3, який неподалік колон, установлених на повороті на базу відпочинку «Sunray», здійснив зіткнення з причепом автовозу. Оскільки вона не стежила за дорожньою обстановкою, то подробиць ДТП не бачила. На місці події звернула увагу, що причеп автовозу, який стояв упоперек їх смуги руху, добре освітлювався за рахунок зовнішнього освітлення праворуч.

Аналогічними показаннями у суді свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які були пасажирами автомобіля «Volkswagen» і також не бачили обставин ДТП.

Показаннями свідка ОСОБА_15, який у судовому засіданні показав, що приймав участь під час проведення слідчого експерименту за фактом ДТП на автодорозі в районі ТОВ «Агротек» та повороту на базу відпочинку «Sunray» у якості понятого. Під час слідчої дії у вечірній час вантажний автомобіль з напівпричепом з узбіччя чи з виїзду ТОВ «Агротек» виїхав на проїзну частину, потім зупинився на розділовій смузі та знаходився у нерухомому стані. Також на місці події знаходився мікроавтобус-маршрутне таксі, котрий віддалили приблизно на відстань 100-150 метрів від вантажівки з напівпричепом, після чого постраждала жінка допомагала встановити видимість перешкоди на проїзній частині. Потім маршрутне таксі наблизили приблизно на 50 метрів, зупинили та запитали про видимість напівпричепу, габарити якого проглядалися завдяки встановлених на ньому ліхтарях. Силует напівпричепу був видимий і на відстані 150 метрів. Після цього він на місці підписав прочитаний йому протокол, чим засвідчив правильність викладеного. На даний час багатьох обставин не пам'ятає через давність проведення слідчої дії.

Показами в суді свідка ОСОБА_16, який крім того доповнив, що на місце події він, як старший машини, разом із водієм-солдатом прибув на вантажному автомобілі з тралом. Під час слідчого експерименту за участю жінки-постраждалої надавав технічну допомогу слідчому під час замірів.

Показаннями експерта ОСОБА_17, який у судовому засіданні підтвердив висновок № 70/27-108, проведеного ним із ОСОБА_18 комплексного експертного дослідження, здобутого на підставі вихідних даних із постанови слідчого про призначення експертизи та наданих матеріалів кримінального провадження. Експертизою було встановлено, що в діях водія ОСОБА_8 немає порушень пункту 1.5 ПДР України, оскільки останній не змушував водія ОСОБА_3 застосувати екстрене гальмування чи виконати об'їзд, так як останній мав об'єктивну можливість своєчасно побачити напівпричіп на відстані, яка в десять разів перевищує зупиночний шлях автомобіля «Volkswagen». З того моменту, коли водій ОСОБА_8, виконуючи свій маневр, зупинився для пропуску зустрічного транспорту, водій ОСОБА_3 мав негайно вжити заходів для зменшення швидкості.

Матеріалами кримінального провадження № 12014040440000272, а саме:

- рапортом помічника начальника оперативного-чергового Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області Стародуба С.Л. від 07.02.2014 року, зареєстрованим того ж дня під № 768 у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, із якого убачається, що 07.02.2014 року близько 18.30 години на автодорозі «Дніпропетровськ - Новомосковськ» поблизу повороту на базу відпочинку «Sunray» біля м. Підгородне сталася ДТП з потерпілими (т.1,а.к.п.9);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.02.2014 року, схемою та фото-таблицею до нього, із яких убачається, що ДТП відбулася на автодорозі «Знам'янка - Луганськ - Ізварине» у напрямку руху зі сторони м. Новомосковська до м. Дніпропетровська в районі 227 км + 600 м. На момент огляду, проведеного старшим слідчим СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Маслаком І.П. з 19.00 години до 20.30 години 07.02.2014 року за участю водія ОСОБА_8, понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 установлено, що у зоні дії дорожнього знаку 5.26 «Місце для розвороту» Правил дорожнього руху України дорожнє покриття у одному напрямку загальною шириною 17.1 м, на час огляду засніжене. При огляді на проїзній частині зафіксовані осип скла та пластмаси автомобіля «Volkswagen» (т.1,а.к.п.10-18);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.02.2014 року та план-схемою до нього, з яких убачається, що свідок ОСОБА_8 у присутності понятих ОСОБА_22 і ОСОБА_23 детально розповів про обставини здійсненого ним маневру розвороту (т.1,а.к.п.45-49);

- довідкою Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології державної служби України з надзвичайних ситуацій від 26.02.2014 року, згідно з якою 07.02.2014 року у Дніпропетровському районі о 17.00 годині видимість складала 5 км, о 18 годині - 3 км і о 19.00 годині - 2100 м (т.1,а.к.п.53);

- висновком експерта № 3952е від 09-10 жовтня 2014 року та схематичним зображенням пошкоджень до нього, з яких убачається, що у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в лобній області праворуч, закритого уламкового перелому лівої великогомілкової та малогомілкової кісток у середній третині зі зміщенням відламків, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Ці ушкодження могли утворитися незадовго до надходження на стаціонарне лікування, можливо і в термін, на який вказує потерпіла та слідчий у постанові, від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), якими могли бути і виступаючі частини салону автомобіля, за умов дорожньо-транспортної пригоди (т.1,а.к.п.74-76); - висновком експерта № 3875е від 03-06 жовтня 2014 року та схематичним зображенням пошкоджень до нього, з яких убачається, що у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді гострої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лобно-скроневої області ліворуч з переходом на зовнішній кут правого ока, відкритого 2-го А ступеню уламкового внутрішньо-суглобного чрезмищелкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків, рани передньо-внутрішньої поверхні правого стегна у нижній третині та ран у верхній третині правої гомілки, які за своїм характером мають ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Ці ушкодження могли утворитися незадовго до надходження до медичного закладу, можливо і в термін, на який вказує потерпіла та слідчий у постанові, від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини в салоні автомобіля за умов дорожньо-транспортної пригоди (т.1, а.к.п.91-94);

- висновком експерта № 3732е від 22-25 вересня 2014 року та схематичним зображенням пошкоджень до нього, з яких убачається, що у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в лобній області по центру з переходом на волосисту частину голови, закритого внутрішньо-суглобового чрезмищелкового перелому правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, ділянки на передній поверхні правої гомілки від верхньої до середньої третини, що є наслідком загоєння глибокого садна, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Ці ушкодження могли утворитися незадовго до первинного надходження на стаціонарне лікування, можливо і в термін, на який вказує потерпілий і слідчий у постанові, від механічної дії тупих твердих предметів, або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, за умов дорожньо-транспортної пригоди (т.1,а.к.п.102-105);

- висновком експерта № 3676е від 18-22 вересня 2014 року та схематичним зображенням пошкоджень до нього, з яких убачається, що у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому голівки правої плечової кістки з відривом великого бугра та зміщенням уламків, а також саден правої верхньої кінцівки (плечовий суглоб, ліктьовий та променево-зап'ястковий суглоб), які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Ці ушкодження могли утворитися незадовго до первинного звернення за медичною допомогою, можливо і в термін, на який вказує потерпілий і слідчий у постанові, від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, за умов дорожньо-транспортної пригоди (т.1,а.к.п.186-188);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2015 року і план-схемою до нього, з яких убачається, що свідок ОСОБА_11 у присутності понятих ОСОБА_24 і ОСОБА_25 детально розповів про обставини ДТП, яка мала місце 07.02.2014 року. Слідчою дією встановлено, що автомобіль «Volkswagen LT35 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_10 під керуванням водія ОСОБА_3 до моменту зіткнення рухався зі швидкістю приблизно 80 км/годину на відстані 5.1 м від лівого краю проїзної частини (т.1,а.к.п.197-201);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.01.2016 року, та схемою до нього, із яких убачається, що потерпіла ОСОБА_5 у присутності понятих ОСОБА_16 і ОСОБА_15 розповіла і на місці події показала про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася 07.02.2014 року. Слідчою дією встановлено, що в максимально наближених умовах видимість вантажного автомобіля з платформою з місця водія автомобіля «Volkswagen», який рухався на відстані 5.1 м від лівого краю проїзної частини з увімкненим ближнім світлом фар, склала 252 м (т.2,а.к.п.254-258);

- комісійним висновком експерта № 70/27-108 від 10.02.2016 року, з якого убачається, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху України. Його дії при заданому механізмі події не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. Провести оцінку дій ОСОБА_3 згідно до вимог п.12.2 ПДР України не налається можливим, оскільки у постанові про призначення експертизи не вказано відстань видимості проїзної частини у напрямку руху автомобіля «Volkswagen LT35 ПЕ». Однак, відсутність видимості проїзної частини дороги в напрямку руху «Volkswagen LT35 ПЕ» не вплине на технічну можливість для водія ОСОБА_3 уникнути зіткнення з напівпричепом автопоїзду (т.2,а.к.п.279-282);

- протоколом огляду від 16.03.2016 року та фото-таблицею до нього, з яких убачається, що з 16.00 години до 16.20 години поблизу буд. № 52 по вул. Семафорній на житловому масиві «Північний» у м. Дніпропетровську у присутності понятих оглянутий відремонтований автомобіль «Volkswagen LT35 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_10, який не має будь-яких механічних пошкоджень (т.2,а.к.п.368-375);

- речовими доказами - сідловим тягачем-Е «FREIGHTLINER» реєстраційний номер НОМЕР_4 і напівпричепом платформою «ВАР3 НПВ 3212» реєстраційний номер НОМЕР_3, переданими на відповідальне зберігання ОСОБА_8, і автомобілем «Volkswagen LT35 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_10, переданим на відповідальне зберігання ОСОБА_3 (т.1,а.к.п.34-35,36,54,55,65).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 28 березня 2016 року було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3, і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження, кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України.

Згідно з обвинувальним актом, ДТП сталася в районі 227 км + 600 м автодороги «Знам'янка - Луганськ - Ізварине» навпроти повороту на базу відпочинку «Sunray». Судовим розглядом установлено, що це місце знаходиться напроти ТОВ «Агротек», яке згідно даних Інтернет-ресурсу https://agrotek.in.ua, має юридичну адресу: вул. Шосейна, 48, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що відноситься до території Підгородненської міської ради Дніпропетровського (після перейменування - Дніпровського) району Дніпропетровської області, однак не знайшло свого відображення у обвинувальному акті.

Суд вважає можливим усунути зазначену неповноту, оскільки це відповідатиме фактичним даним, встановленим під час судового розгляду, і не буде суперечити вимогам КПК України.

Твердження обвинуваченого про свою невинуватість через те, що він не бачив на проїзній частині автодороги неосвітлений напівпричіп, через що у нього не було технічної можливості уникнути ДТП, суд залишає поза увагою, оскільки встановлено, що на протязі тривалого часу ОСОБА_3, щодня перевозячи пасажирів повз ТОВ «Агротек», достовірно знав про можливу появу на автодорозі вантажних великогабаритних автомобілів, що виїздили з території ТОВ «Агротек» і виконували розворот у відведеному місці, а тому повинен був бути особливо уважним до дорожньої обстановки у темну пору доби, суворо дотримуватися вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України та рухатися з такою швидкістю, яка дозволила б йому запобігти ДТП.

Крім того, потерпіла ОСОБА_5 і свідок ОСОБА_11, які рухалися у автомобілі під керуванням ОСОБА_3 у якості пасажирів, показали у суді, що на значній відстані до місця зіткнення помітили перешкоду на їх смузі, про що попередили обвинуваченого, який не вчинив будь-яких дій для уникнення ДТП.

Виходячи з наведеного та незважаючи на наявність чи відсутність у діях водія ОСОБА_8 невідповідності вимогам ПДР України, суд вважає, що ОСОБА_3, при суворому дотриманні вимог п.12.3 ПДР України, своїми односторонніми діями мав змогу уникнути зіткнення з напівпричепом.

Доводи захисників про можливу змову потерпілої сторони та свідків з метою дачі потрібних показів для якнайшвидшого завершення розгляду справи, а також про неможливість визнання їх показань допустимими та належними доказами у зв'язку з їх суперечностями між собою, суд залишає поза увагою, оскільки ці доводи носять характер припущення та не підтверджені будь-якими доказами.

Натомість, на протязі кримінального провадження потерпіла ОСОБА_5, свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_11, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, під присягою в суді давали послідовні показання, які узгоджуються між собою та відповідають іншим фактичним даним. У зв'язку з цим суд визнає їх показання як об'єктивні та такі, що не мають на меті обмовити ОСОБА_3

У ході судового розгляду сторона захисту наполягала на тому, що надані стороною обвинувачення докази не доводять вину ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом». Захисники звертали увагу на необхідність взяти до уваги висновок № 2188-15 від 20.07.2015 року і висновок комісійної автотехнічної експертизи № 7851 від 31.08.2015 року.

У судовому засіданні ці експертні висновки та висновок № 70/27-154 від 16.04.2015 року були досліджені за клопотання прокурора.

Так, згідно висновку № 70/27-154 від 16.04.2015 року водій ОСОБА_3 у даній дорожній обстановці повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2 і п.12.3 ПДР України. Його дії при заданому механізмі події не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. Технічна можливість уникнути зіткнення для водія ОСОБА_3 визначалася застосуванням своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення. В діях водія ОСОБА_8 не вбачається порушень п.1.5 ПДР України і він не мав технічної можливості запобігти зіткненню своїми односторонніми діями (т.1,а.к.п.208-210).

Протилежне викладене у висновку експерта № 2188-15 від 20.07.2015 року, згідно з яким для забезпечення безпеки руху водій ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності до пунктів 10.1, 10.4 і 10.6 ПДР України, невідповідність дотримання яких при заданому механізмі знаходиться у причинному зв'язку з настанням ДТП, технічна можливість запобігти якої визначалась односторонніми діями ОСОБА_8 При заданим вихідних даних у діях ОСОБА_3 убачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР України, яка не знаходиться у причинному зв'язку з настанням ДТП. На відстані видимості стоячого автомобіля «FREIGHTLINER» з напівпричепом «ВАР3 НПВ 3212» ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на перешкоду ані шляхом об'їзду праворуч, ані шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування (т.1,а.к.п.221-229).

Аналогічного висновку прийшли експерти у висновку судової комісійної експертизи № 7851 від 31.08.2015 року (т.1,а.к.п.238-242).

Під час досудового розслідування новим слідчим було встановлено, що при призначенні вищевказаних експертиз надавалися недостовірні вихідні дані, а саме видимість перешкоди та стан дорожнього покриття, що призвело у подальшому до недостовірних висновків (т.2,а.к.п.329-338).

Вказані недоліки були усунуті шляхом проведення 29.01.2016 року слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_5, завдяки чому було встановлено видимість вантажного автомобіля з напівпричепом, яка склала 252 м. У подальшому, завдяки показанням потерпілих і свідків, слідчому вдалося встановити, що в момент ДТП дорожнє покриття було вологе, а не засніжене.

Саме ці дані, серед інших вихідних даних, вказав слідчий у постанові від 03.02.2016 року про призначення комісійної автотехнічної експертизи (т.2,а.к.п.275-276).

З огляду на те, що під час проведення подальшого досудового розслідування по кримінальному провадженні іншим слідчим були встановлені інші вихідні дані, правильність яких не викликає у суду будь-яких сумнівів, які були надані експертам і покладені в основу комісійного висновку експертів № 70/27-108 від 10.02.2016 року, суд не приймає до уваги висновки експертиз № 70/27-154 від 16.04.2015 року, № 2188-15 від 20.07.2015 року і № 7851 від 31.08.2015 року.

Враховуючи викладене, висновок № 70/27-108 від 10.02.2016 року суд розцінює як об'єктивний та достовірний, оскільки він ґрунтується на повному досліджені усіх обставин ДТП.

У зв'язку з цим, виходячи з обставин справи, встановлених під час судового розгляду, судом відхилені клопотання сторони захисту щодо проведення огляду місця події та про призначення додаткової автотехнічної експертизи.

Разом з цим, судом установлено, що під час досудового розслідування було допущено порушення вимог КПК України, що потягло недопустимість окремого доказу.

Так, у відповідності до припису ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до п.1 ч.2 цієї ж статті, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Частиною 1 статті 93 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.93 КПК України).

За приписом ч.1 і ч.2 ст.159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводить огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Судом установлено, що ці вимоги органом досудового розслідування не виконані.

Так, під час досудового розслідування потерпіла ОСОБА_5 надала слідчому CD-R із відеозаписами, на яких зафіксована подія ДТП, що відбулася 07.02.2014 року. Дана слідча дія зафіксована протоколом огляду від 28.12.2015 року (т.2,а.к.п.251-253).

Крім того, при виконанні вимог ст.290 КПК України, захисник Муха С.С. надав слідчому цифровий носій з аналогічним відеозаписом (т.2,а.к.п.404).

Під час судового розгляду кримінального провадження вказаний відеозапис переглянуто за участю учасників провадження, при цьому встановлено, що інформація, що міститься на відеозаписах, отримана потерпілою ОСОБА_5 і захисником Мухою С. з мережі Інтернет.

Однак, органом досудового розслідування в порушення вимог ст.ст.93, 159, 237 КПК України не вжито ніяких слідчих і розшукових дій для з'ясування походження цього відеозапису, не встановлені об'єкти та технічні засоби, за допомогою яких зафіксована подія ДТП, не оглянуті ці технічні засоби та цифровий носій з оригіналом відеозапису, не вилучено його копію і не перевірено його відповідності наданим відеозаписам потерпілою та захисником, не проведено експертне дослідження на предмет наявності чи відсутності стороннього втручання з метою монтажу чи іншої зміни даних цього відеозапису.

Таким чином, інформація, що міститься на наданих потерпілою ОСОБА_5 і захисником Мухою С.С. цифрових носіях і ці носії є недопустимими доказами, на які суд не може посилатися при ухвалені судового рішення.

Посилання захисників на недопустимість протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди через відсутність у ньому підписів інспекторів Новомосковської роти ДАІ ОСОБА_26 і ОСОБА_27, які зазначені на першому аркуші протоколу як учасники слідчої дії, суд залишає поза увагою, оскільки фактичні дані, що зазначені у протоколі огляду місця ДТП, схемі та фото-таблицях до нього (т.1,а.к.п.10-18), підтвердили у суді інші учасники огляду місця ДТП, а отже той факт, що працівники ДАІ не підписали протокол, який в іншій частині відповідає вимогам ст.104 КПК України, не може свідчити про його недопустимість.

Посилання сторони захисту на інші недоліки протоколу огляду місця ДТП, які, на їх думку свідчать про недопустимість цього протоколу як доказу, суд вважає необґрунтованими.

Посилання захисників на недопустимість слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_8 і потерпілої ОСОБА_5 через невідповідність сутності слідчої дії та фактичним обставинам, суд вважає необґрунтованими, оскільки у судовому засіданні зазначені свідок і потерпіла, а також поняті ОСОБА_16 і ОСОБА_15 підтвердили вірність відображення ходу і фактичних даних, вказаних у протоколах слідчих експериментів і схемах до них з участю свідка ОСОБА_8 і потерпілої ОСОБА_5 (т.1,а.к.п.45-49, т.2, а.к.п.254-258).

Суд не посилається у вироку і не оцінює інші матеріали кримінального провадження, досліджені за письмовим клопотанням прокурора та усним клопотання сторони захисту, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять (т.2,а.с.п.59-60).

Аналіз усіх доказів по справі дає суду підстави для висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та необхідність призначення покарання, передбаченого законом.

З огляду на зазначене доводи захисників у судових дебатах про необхідність винесення виправдувального вироку є необґрунтованими.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_3: раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, за день до ДТП - 06.02.2014 року притягався до адміністративної відповідальності за порушення швидкісного режиму (ч.1 ст.122 КУпАП), пенсіонер, позитивно характеризується за місцем проживання головою вуличного комітету, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, страждає цукровим діабетом 2 типу і гіпертонічною хворобою 3 ступеня.

Обставиною, що пом'якшує його покарання, суд визнає незадовільний стан здоров'я.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, з урахуванням положень ст.ст.50, 65-67 КК України, обставин справи і особи ОСОБА_3, який вчинив з необережності злочин невеликої тяжкості, що призвів до спричинення тілесних ушкоджень як потерпілим, так і іншим пасажирам, які не є потерпілими у кримінальному провадженні, суд погоджується з позицією прокурора щодо виду та міри покарання і вважає необхідним призначити покарання у виді максимального штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Обговорюючи питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з наслідків і обставин дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання на максимальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.286 КК України.

За приписом ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно з положенням п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Відповідно до ч.2 ст.12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з того, що з дня вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, за який передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, тобто який відповідно до ч.2 ст.12 КК України віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості, - минуло понад три роки, він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Під час підготовчого судового засідання потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, а ОСОБА_6 - до початку судового розгляду, заявили цивільні позови про стягнення на їх користь матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_3 та ПрАТ «УТСК». 04 травня та 12 серпня 2016 року представник потерпілих уточнила позовні вимоги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_10

Таким чином, в остаточній редакції потерпілі просять стягнути:

- ОСОБА_4: 70000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_3 та з ПрАТ

«УТСК» - 16321,27 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 14616 грн. шкоди у зв'язку зі стійкою втратою працездатності, вирішити питання щодо судових витрат;

- ОСОБА_5: 95000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_3 та з ПрАТ «УТСК» - 25196,58 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 14616 грн. шкоди у зв'язку зі стійкою втратою працездатності, вирішити питання щодо судових витрат;

- ОСОБА_10: 70000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_3 та з ПрАТ «УТСК» - 13862,80 грн. матеріальної шкоди і 5000 грн. моральної шкоди, вирішити питання щодо судових витрат;

- ОСОБА_6: 70000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_3 та 7354,17 грн. з ПрАТ «УТСК» матеріальної шкоди, вирішити питання щодо судових витрат.

Дослідивши надані потерпілими та їх представниками докази на обґрунтування позовів суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 убачається, що автомобіль «Volkswagen LT35 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_10 належить на праві власності ОСОБА_3, який 04 червня 2013 року уклав з ПрАТ «УТСК» поліс № АС/4360727 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цей поліс діяв на момент вчинення ДТП і згідно з його умовами при настанні страхового випадку страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю третіх осіб у розмірі 100000 грн., майну - 50000 грн. на одного потерпілого (т.1 а.к.п.63).

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, ПрАТ «УТСК» є належним відповідачем.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Судовим розглядом установлено, що між потерпілими та обвинуваченим виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим і страховою компанією існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відповідно до ст.22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За приписом п.24.1 ст.24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах і придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого і медичних довідок, ОСОБА_5 внаслідок спричинених травм перебувала на стаціонарному лікуванні протягом 07.02.2014 року - 16.03.2014 року, 31.03.2014 року - 21.04.2014 року, 04.06.2014 року - 15.06.2014 року, 27.08.2014 року - 09.09.2014 року, 29.09.2014 року - 13.10.2014 року, 12.01.2015 року - 24.01.2015 року, 14.03.2016 року - 28.03.2016 року. 23.09.2014 року визнана інвалідом 2 групи, а 14.09.2015 року - інвалідом 3 групи.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши оригінали чеків і медичних документів, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_5 у частині матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню і з ПрАТ «УТСК» на її користь слід стягнути 24855,64 грн. (за виключенням медичних препаратів, котрі купувалися не в період стаціонарного лікування та не входили в перелік рекомендованих лікарем).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_4 внаслідок спричинених травм перебувала на стаціонарному лікуванні з 07.02.2014 року по 04.03.2014 року. З листопада 2014 року визнана інвалідом 3 групи.

З урахуванням наведеного, дослідивши оригінали чеків, а також медичну документацію на її ім'я, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_4 в частині матеріальної шкоди підлягає повному задоволенню і з ПрАТ «УТСК» на її користь слід стягнути 16321,37 грн., оскільки ця сума повністю підтверджується наданими оригіналами чеків і рекомендаціями лікарів.

Згідно виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого і медичних довідок, ОСОБА_10 внаслідок спричинених травм знаходився на стаціонарному лікуванні протягом 17-26 лютого, 08-24 квітня 2014 року, 10-18 лютого 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши оригінали чеків і медичних документів, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_10 у частині матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню і з ПрАТ «УТСК» на його користь слід стягнути 12384,23 грн. (за виключенням медичних препаратів, котрі купувалися не в період стаціонарного лікування та не входили в перелік рекомендованих лікарем).

Що стосується цивільного позову ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди, то суд вважає його не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Із досліджених судом копій чеків, доданих до цивільного позову, убачається, що ліки він купував не за рекомендацією лікарів, а отже суду не надано доказів, що він їх використовував саме для лікування травм, спричинених внаслідок ДТП. Крім цього, потерпілий також просив стягнути на його користь вартість пошкодженого одягу, однак будь-яких доказів щодо його вартості суду не надав.

У статті 26 Закону визначений порядок відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності. У п.26.2 зазначено, що у разі встановлення 3 групи інвалідності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

На момент заподіяння шкоди (лютий 2014 року) мінімальний розмір заробітної плати згідно Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» становив 1218 грн.

Враховуючи викладе, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_5. про стягнення з ПрАТ «УТСК» по 14616 грн. кожній за спричинену шкоду у зв'язку зі стійкою втратою працездатності підлягаючими повному задоволенню.

Вимоги усіх потерпілих про відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_3 і ПрАТ «УТСК» підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, емоційних, фізичних і моральних страждань, які перенесли усі потерпілі у зв'язку з протиправними діями ОСОБА_3, який є фізичною особою-підприємцем і надавав послуги з перевезення пасажирів, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлені до обвинуваченого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_10 суми є розумними та, на думку суду, компенсують завдану кожному з них моральну шкоду.

Статтею 26-1 Закону передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому. Так, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Враховуючи викладене позовні вимоги потерпілих до ПрАТ «УТСК» щодо відшкодування моральної шкоди підлягають задоволення з розрахунку 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка становить 5000 грн. кожному.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Вимогами п.6 цієї ж частини ст.5 вказаного Закону також передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об'єкту посягання.

Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої у результаті заподіяння тілесних ушкоджень або смерті, незалежно від того, настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно Закону.

Виходячи з наведеного та з урахуванням практики Апеляційного суду Дніпропетровської області (рішення у справах № 175/4527/16-к, № 175/3501/16-к), цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому підлягає поверненню судовий збір за вимоги морального характеру, сплачений потерпілими на виконання ухвали суду від 18.04.2016 року: ОСОБА_6 у розмірі 551,20 грн., ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_10 - по 551,21 грн. кожному (т.1,а.с.п.121,123,125,160).

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 491,04 грн., 3072,00 грн., 1227,60 грн. і 1227,20 грн., що підтверджуються довідками та актом експертних установ (т.1,а.к.п.207,230,237; т.2,а.к.п.278).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_3 від призначеного кримінального покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1):

- на користь потерпілої ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_6) 70000 (сімдесят тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином;

- на користь потерпілої ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_7) 95000 (дев'яносто п'ять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином;

- на користь потерпілого ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_8) 70000 (сімдесят тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином;

- на користь потерпілого ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_9) 70000 (сімдесят тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (ідентифікаційний код 22945712, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 77):

- на користь потерпілої ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_6) 16321 (шістнадцять тисяч триста двадцять одну) гривню 37 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином і 14616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень за спричинену шкоду у зв'язку зі стійкою втратою працездатності;

- на користь потерпілої ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_7) 24855 (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 64 копійки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином і 14616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень за спричинену шкоду у зв'язку зі стійкою втратою працездатності;

- на користь потерпілого ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_8) 12384 (дванадцять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 23 копійки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином.

Відмовити потерпілому ОСОБА_6 в задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» 7354,17 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

У задоволенні позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_10 в іншій частині - відмовити.

Сплачений судовий збір повернути потерпілим:

- ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_6) у розмірі 551,21 грн. відповідно до квитанції № 0.0.539797644.1 від 19.04.2016 року,

- ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_7) у розмірі 551,21 грн. відповідно до квитанції № 0.0.539796796.1 від 19.04.2016 року,

- ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_9) у розмірі 551,21 грн. відповідно до квитанції № 0.0.539796031.1 від 19.04.2016 року,

- ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_8) у розмірі 551,20 грн. відповідно до квитанції № 0.0.547148887.1 від 05.05.2016 року.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі:

- 1718,64 грн. (одержувач платежу - УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра Дніпропетровської області, номер рахунку - 31118115700004, МФО - 805012, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ в Дніпропетровській області, призначення платежу - за експертизи № 70/27-154 від 16 квітня 2015 року та № 70/27-108 від 10 лютого 2016 року, проведені Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України);

- 3072,00 грн. (одержувач платежу - УДКСУ у Дніпровському районі Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок - 35210043080875 в ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, ОКПО - 37976087, призначення платежу - за експертизу № 2188-15 від 20 липня 2015 року, проведену Дніпропетровським НДІ судових експертиз).

- 1107,00 грн. (одержувач платежу - УДКСУ у Дніпровському районі Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок - 35210043080875 в ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, ОКПО - 37976087, призначення платежу - за експертизу № 7851 від 31 серпня 2015 року, проведену Харківським НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса).

Приналежні на праві власності ОСОБА_9 сідловий тягач-Е «FREIGHTLINER» реєстраційний номер НОМЕР_4 і напівпричіп платформу «ВАР3 НПВ 3212» реєстраційний номер НОМЕР_3, передані на відповідне зберігання ОСОБА_8 по розписці від 08 лютого 2014 року, а також приналежний ОСОБА_3 автомобіль «Volkswagen LT35 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_10, переданий йому на відповідальне зберігання по розписці від 10 лютого 2014 року, - після набрання вироком законної сили залишити у розпорядженні власників (законних володільців).

Арешт на приналежний ОСОБА_3 автомобіль «Volkswagen LT35 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_10, накладений за ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2016 року, - скасувати після виконання вироку в частині вирішення цивільних позовів.

Компакт-диск CD-R, на якому зафіксована подія ДТП, - зберігати у опечатаному конверті на 253 аркуші тому № 2 матеріалів кримінального провадження № 12014040440000272.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко