Ухвала суду № 80501253, 18.03.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8178/13-ц

(2-п/199/18/19)

УХВАЛА

іменем України

18.03.2019 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.

секретаря судового засідання Перетятько А.В.

за участі представника позивача – ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2 та представника відповідача – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву відповідача про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку. Заява відповідача мотивована тим, що відповідач не був присутній при розгляді вказаної справи. Під час особистого візиту до ВДВС 5 лютого 2019 року він був ознайомлений з постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 24 травня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № ВП №56472503. Більш того, до ДВС він вимушений був звернутися після отримання поштою повідомлення виконавця про результат визначення вартості описаного майна боржника, а саме належного йому домоволодіння, тоді ж йому стало відомо про вищевказане рішення суду.

На переконання відповідача заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року по вказаній цивільній справі ухвалене за відсутності відповідача по справі, який не був повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ЦПК України (відповідач не отримував судових повісток), а також судом не було повно з’ясовано усіх фактичних обставин справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого суд ухвалив рішення, яке є необгрунтованим та незаконним.

Відповідач також зазначає, що позовні вимоги є незаконними, оскільки порушують ст. 99 Конституції України та ст. 192, 533 ЦК України. Ці норми законодавства визначають, що зобов’язання має виконуватися в гривні. Вказані норми законодавства в розрізі їх відношення до зобов’язання, за яким можуть стягуватися проценти за користування грошовими коштами та неустойка (штраф або пеня), були протлумачені постановою Верховного Суду України від 02.07.2014 р. по справі №6-79цс14. Цією постановою (яка є обов’язковою для виконання всіма судами України відповідно до ст. 360-7 ЦПКУ) визначено, що неустойка (пеня, штрафи та проценти за користування коштами обчислюються та стягуються тільки в національній валюті - гривні.

На переконання відповідача порушення вказаних норм законодавства полягає в тому, що проценти за користування грошовими коштами, пеню та штраф позивачем в позовній заяві було обчислено та визначено до стягнення не в національній валюті - гривні, а в іноземній валюті – доларах США, та, як наслідок, заочним рішенням була присуджена до стягнення грошова сума по процентам та неустойці в доларах США.

В судовому засіданні відповідач та його представник заяву підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення заяви, просив суд залишити її без задоволення, оскільки матеріали справи містять докази про обізнаність відповідача про розгляд вказаної справи судом, що підтверджується завою відповідача, та відповідач, будучи обізнаним про наявність судового провадження, мав цівкатися його перебігом.

Заслухав пояснення учасників справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 р., ухваленим у порядку заочного розгляду справи, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження юридичної особи: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за кредитним договором від 18.07.2008 р. №SAMDN03000022735349 в розмірі 10 166, 65 дол. США, яка склалася станом на 16.07.2013 р., та складається з наступного: 4 764,37 дол. США - заборгованість за кредитом, 4 868,58 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 62,55 дол. США - штраф, штраф - 481,15 дол. США.

За ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не надав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, виходячи з імперативних приписів ч. 1 ст. 288 ЦПК України, для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не ненадання відзив на позовну заяву, але й необхідно посилатися на такі докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; та лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Утім, дані умови судом при розгляді даної заяви про перегляд заочного рішення встановлені не були, тому подана відповідачем заява про перегляд заочного рішення має бути залишена без задоволення.

Твердження відповідача про те, що він не отримував ніяких судових повісток та позовних заяв, суд не бере до уваги, оскільки як вбачається з оригіналів документів матеріалів справи №199/8178/13-ц (2/199/2970/13), які збереглися зі справи, знищеної згідно акту знищення №2 від 25.01.2019, відповідач отримував судову повістку, копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви, згідно поданої ним до суду заяви від 12.11.2013 за вх. № 25110, про що свідчить його особистий підпис.

Разом з тим, 13.11.2013 відповідач звертався до суду із письмовою заявою про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій, що підтверджується письмовою заявою відповідача.

З огляду на вищенаведене вочевидь обізнаність відповідача про розгляд зазначеної вище справи судом.

Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Вказана практика ЄСПЛ відображена й у ЦПК України ( в редакції станом на дату ухвалення судового рішення), та в чинній редакції (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Суд, дослідив докази, зазначає, що відповідач не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки між 13.11.2013 та після цієї дати щоб довідатись про стан провадження у його справі, особливо про її результат, при цьому будучи обізнаним про наявність даної судової справи в Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська.

Знищення судової справи мало місце відповідно до Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, що підтверджується відповіддю голови суду на запит ОСОБА_2 від 13.02.2019 р.

У справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03) від 03.04.2008 ЄСПЛ зазначив, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено,

"легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Скасування такого судового рішення прирівнюється до втручання у його чи її право на мирне володіння майном (див., серед інших, "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява N 28342/95, п. 74).

За умови скасування заочного рішення від 26.12.2013 р. та призначення справи до розгляду в загальному порядку, надаючи, таким чином, відповідачу зі спливом значного проміжку

часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які мають на меті не виправлення серйозних судових помилок,

а лише перегляд та нове вирішення справи, порушуватиметься принцип юридичної визначеності, який є необхідним компонентом принципу верховенства права, та "право на суд" позивача, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.258, ст.ст. 259, 260, 261, 284, 287, 288, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак відповідач вправі оскаржити заочне рішення суду в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження відраховується з дати постановлення вказаної ухвали.

Суддя В.В. Спаї