Рішення № 80499828, 18.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2019 Справа №607/18564/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Гончаренко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Станька Сергія Петровича, третя особа Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 05.09.2018р. №152423,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника третьої особи - Кондрат Л.Р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до інспектора роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Станька Сергія Петровича, третя особа на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №152423 від 05.09.2018р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що його притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення за те, що 05 вересня 2018 року о 10 год. 45 хв. він, керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ VITO д.н.з. НОМЕР_2, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 Правил дорожнього руху "Напрямки руху по смугах" і порушив вимоги дорожнього знаку 8.4 (г) ПДР по вул. Л.Українки у м. Тернополі, а саме зі смуги, яка дозволяє рух праворуч, здійснив рух прямо, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України. Вважає, що при винесенні постанови не було дотримано вимог ст.ст. 33, 245, 268, 278, 279 КУпАП, також, всупереч висновків рішення Конституційного суду України від 26.05.2015 року №5-рп\2015, справа про адміністративне правопорушення була розглянута на місці вчинення правопорушення, а не за місцем його вчинення в УПП в Тернопільській області. Звинувачення у правопорушенні полягають у невиконанні вимог дорожніх знаків, які не відповідають вимогам чинних стандартів, зокрема ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Таким чином, при складенні постанови були допущені порушення, а саме: відповідачем незаконно розглянуто справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі; позивача позбавлено можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, а також порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст.278, 279 КУпАП. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, без з'ясування дійсних обставин справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 поданий адміністративний позов підтримав, з обставин викладених у ньому, просить позов задовольнити, а також пояснив, що він проїхав прямого смугою руху, яка дозволяє рух лише праворуч у зв'язку із поломкою транспортного засобу та щоб не створювати перешкод іншим учасникам руху, проїхав прямо та здійснив вимушену зупинку. Однак, його пояснення інспектор поліції проігнорував, хоча міг обмежитися усним зауваженням при даних обставинах вчиненого ним порушення.

Інспектор поліції Станько С.П. згідно поданої заяви просить проводити судові засідання без його участі, проти задоволення адміністративного заперечує. У наданих суду поясненнях вказує, що ним було зафіксовано порушення водієм автомобіля «Мерседес», як сало відомо пізніше ОСОБА_4, вимог Правил дорожнього руху, а саме проїзд із смуги руху прямо, яка дозволяє рух лише праворуч. Після зупинки даного водія, йому було роз'яснено причину зупинки, права та обов'язки, заслухано його пояснення по суті порушення, долученого надані водієм письмові пояснення і прийнято рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. Про наявність технічної несправності в автомобілі водій говорив вже пізніше після повідомлення його сторонньою особою, водій не включав аварійну сигналізацію на автомобілі про можливу поломку і це не може бути виправданням для порушення вимог Правил дорожнього руху.

Представник Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, яке було залучено судом в якості третьої особи в судовому засіданні підтримує поданий ними відзив на позовну заяву, в задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю, оскільки інспектор поліції Станько С.П. у відповідності до вимог законодавства зафіксував порушення ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху та застосував адміністративне стягнення, яке він, як посадова особа вважав буде відповідати характеру вчиненого правопорушення та його обставин. Про наявність поломки автомобіля та виникнення її перед заїздом на смуги руху, а відтак продовження руху не із тої смуги, оскільки це було вимушено, як це стверджує водій ОСОБА_1, останній, як видно на відеозаписі, взнав лише після зупинки його автомобіля працівниками поліції, тривалої словесної суперечки і коли свідок ОСОБА_5 сказав ОСОБА_1 про це. Тому, зазначені пояснення ОСОБА_1 не ґрунтовними, не можуть бути прийняті судом для скасування постанови, а служать лише для уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене порушення Правил дорожнього руху.

Суд, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає, з огляду на наступне:

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №152423 від 05.09.2018 року, ОСОБА_1 05 вересня 2018 року о 10 год. 45 хв. керував автомобілем НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку п. 5.16 Правил дорожнього руху "Напрямки руху по смугах" зі смуги, яка дозволяє рух праворуч, здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.4 (г) ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з ч. 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно дорожнього знаку 5.16 Правил дорожнього руху "Напрямки руху по смугах", показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Як встановлено судом, причиною зупинки водія ОСОБА_1 було не виконання вимог дорожнього знаку п. 5.16 Правил дорожнього руху "Напрямки руху по смугах", а саме зі смуги, яка дозволяє рух праворуч, водій ОСОБА_1 здійснив рух прямо.

З метою всебічного та об'єктивного дослідження обставин у справі на клопотання позивача, в судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_5. Згідно показів, які надав в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вбачається, що він мав зустріч із товаришем ОСОБА_1 на районі «Східний масив» і побачив, що автомобіль НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 був зупинений працівником поліції, з якими він говорив і звернув увагу, що на дорожньому покритті під моторним відсіком є пляма від охолоджуючої рідини, яка витекла із мотору автомобіля, про що і повідомив водія. Зазначає на питання водія ОСОБА_1, що експлуатація автомобіля в даному випадку заборонена. Працівники поліції його не опитували. В салоні автомобіля він не перебував і не знає, чи водій ОСОБА_1 перед проїздом перехрестя бачив поломку.

Суд надані покази свідком оцінює критично, оскільки отримані покази не впливають на хід справи, причини порушення водієм Правил дорожнього руху, свідок не бачив сам факт проїзду ОСОБА_1 перехрестя і причину цього.

З метою всебічного та об'єктивного дослідження обставин у справі, судом переглянуто відеозапис подій, зроблених 05.09.2018 року за допомогою відеорегистратора з автомобіля патрульної поліції, який знаходиться в матеріалах адміністративної справи і записаний на CD-диск.

За результатами перегляду відеозапису судом встановлено, що позивач рухається автомобілем НОМЕР_1, попереду патрульного автомобіля по вул. Л.Українки у м. Тернополі. Даний автомобіль рухається у правій смузі руху та проїхавши дорожній знак "Напрямки руху по смугах", який вказує напрямок руху із правої смуги руху лише праворуч, проїхав прямо та при цьому продовжив рух до зупинення його відповідним звуковим сигналом поданим автомобілем патрульної поліції. Водій ОСОБА_1 після його зупинки працівником поліції та поясненням, що стало причиною зупинки вказав, що його повинен був чекати товариш за пожарною частиною, чи то на вулиці Ковпака, чи на вулиці Лесі України, але точно не знав де і проїхав прямо. Через декілька хвилин підійшов свідок ОСОБА_5 та повідомив, що є поломка в моторному відсіку. Із спілкування водія ОСОБА_1 та поліцейського не встановлено і водій ОСОБА_1 про це не вказував, що в автомобілі була поломка, яка перешкоджала водієві рухатися праворуч і була вимушеною причиною для продовження руху прямо по смузі, яка це забороняє. Також зазначає, що він правосвідомий водій, порушень не допускав, не створив аварійної ситуації і є можливість з метою профілактики надати йому усне зауваження. Працівник поліції повідомив, що приймаючи до уваги надані пояснення водієм і всі інші обставини прийшов до висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення.

Пояснення водія ОСОБА_1 про наявність технічної несправності в автомобілі були написані ним і долучені до матеріалів адміністративної справи вже після повідомлення йому про це свідком, тобто, водій ОСОБА_1, проїжджаючи перехрестя із порушенням Правил дорожнього руху не знав про наявність можливої технічної несправності у автомобілі, не вказав про це інспектору поліції після його зупинки, і ця обставина не може служити підставою для визнання неправомірного рішення інспектора поліції.

Відповідно п.п. 8, 11 частині 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію», що набув чинності 07.11.2015 року, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Позивач в обґрунтування позову також вказує, на порушення вимог ДСТУ, що дія знаків 5.16, 5.18, установлених перед перехрестям, поширюється на перехрестя, якщо знаки 5.16, 5.18, установлені на перехресті, не дають інших вказівок. Знаки повинні установлюватись над проїзною частиною дороги так, щоб водії мали змогу своєчасно здійснити необхідні перестроювання. Кожний знак 5.18 повинен розміщуватись над серединою смуги, для якої його призначено. На дорогах, що мають перед перехрестям більше ніж три смуги для руху в один бік, знаки 5.16, 5.18 повинні бути установлені і попередньо: у населених пунктах на відстані 50-100 м, поза ними - на відстані 150-300 м. На інших дорогах у разі необхідності знаки 5.16, 5.18 допускається установлювати попередньо на такій самій відстані. На вказаній ділянці дороги зверху, безпосередньо перед самим перехрестям, повністю над лівою смугою руху, в порушення ДСТУ висить не передбачений ППД знак 5.16, який попередньо не дублюється та не дає водіям змоги своєчасно здійснити необхідні перестроювання.

Проте, при зверненні до суду та в ході розгляду даної адміністративної справи, суду не було надано жодних доказів в підтвердження порушення норм ДСТУ при встановленні дорожніх знаків та розміщення їх на дорозі, а тому дані пояснення позивача судом до уваги не береться.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, інспектором поліції було з'ясовано, що позивачем було скоєно адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Посилаючись в адміністративному позові на порушення відповідачем норм ст. 268 КУпАП позивач зазначив, що він був позбавлений можливості у повному обсязі скористатися своїми правами, а також порушення інспектором процедури розгляду справи та не надано доказів про порушення позивачем п. 8.4 (г) ПДР України.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо встановленого порушення.

Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ВР №152423 від 05.09.2018 року складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Оскільки позивачем вчинено адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції, у відповідності до вимог ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складався.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 зазначено, що положення ч. 1 ст. 276 КУпАП в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. Приймаючи зазначене рішення Конституційний Суд України виходив з того, що в ч.ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП, передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місця його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Після рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року, 14.07.2015 року на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» до ст. 258 КУпАП, внесено зміни, а саме, після частини першої доповнено новою частиною. Частиною 2 ст. 258 КУпАП, передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відбувається в скороченому вигляді, а саме фіксація адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Отже, інспектор роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Станько С.П. правомірно виніс постанову серії ВР №152423 від 05.09.2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП на місці вчинення правопорушення.

Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, тому жодним чином не був обмежений у своїх правах щодо надання пояснень причин його зупинки, крім того він жодним чином їх і не заперечував. Інспектором патрульної поліції встановлена особа правопорушника, ступінь його вини та інші обставини, жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем на місці вчинення правопорушення не надано, постанова винесена згідно ст. 258 КУпАП.

Таким чином, складена інспектором поліції постанова є належним і допустимим доказом правомірності рішення, дій відповідача по справі, судом не встановлено порушень під час її складання, які були б беззаперечною підставою для її скасування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Посилання позивача на неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не представлено, а доводи адміністративного позову обґрунтовані виключно з посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте такі не підтверджені жодним належним і допустимим доказом та не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час розгляду справи в суді.

Перед судом не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов'язковість використання яких була б встановлена законом.

Відтак доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що поліцейський при винесенні постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, чим повністю виконав вимоги ст. 19 Конституції України, при винесенні оскаржуваної постанови провина особи у вчиненні правопорушення належним чином доведена, позивачем в судовому засіданні не представлено доказів, які б спростовували вчинення ним вказаного у постанові правопорушення, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі ст.ст. 122, 251, 252, 254, 256, 258, 280, 285, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Станька Сергія Петровича, третя особа Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №152423 від 05.09.2018р. - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Відповідач: Інспектор роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП - Станько Сергій Петрович, м. Тернопіль, вул. Котляревського,24.

Третя особа на стороні відповідача: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, м. Тернопіль, вул. Котляревського,24, код 40108646.

Повний текст рішення складено о 18 березня 2019 року о 09 год.

Головуючий суддяЮ. І. Дзюбановський