Вирок № 80499535, 13.03.2019, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-кп/593/47/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2019 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

за участі прокурора Шуманського П.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Сливінського О.В.

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

законних представників потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бережани матеріали кримінального провадження, внесеного 7 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210040000191 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Потутори Бережанського району Тернопільської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, тимчасово не працюючого, не депутата, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

7 серпня 2018 року, близько 01 год., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня, що йому було заборонено вимогами пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, керував технічно-справним автомобілем «MITSUBISHI SPACE WAGON», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався з двома пасажирами, зі швидкістю близько 80 км/год. автомобільною дорогою «Бережани-Монастириська» в напрямку м. Підгаці від м. Бережани.

Під час руху ОСОБА_1 в порушення вимог п.п. 1.5 ч. 1, 1.10 та 12.1 ПДР України, не враховував дорожні умови та обстановку, не обрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Внаслідок цього і в порушення п. 2.3 «б», п.10.1 ПДР України водій ОСОБА_1 на 3км+960м вказаної автодороги, через стан алкогольного сп'яніння, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування та відповідно не переконавшись, що це буде безпечним, застосував неправильні прийоми керування, змінивши напрям свого руху, частково виїхав на виділений конструктивно елемент автомобільної дороги, не призначений для руху транспортних засобів - праве узбіччя із ґрунтово-трав'яним газоном, що призвело до виникнення заносу автомобіля та втрати контролю над його управлінням.

Своїми діями, які не відповідали вище вказаним вимогам пунктів Правил, ОСОБА_1 поставив себе в такі умови, що не зміг забезпечити безпеку дорожнього руху, а рухаючись в стані заносу, виїхав на зустрічну смугу руху, ліве узбіччя та допустив з'їзд в лівий кювет, де відбулося перекидання автомобіля «MITSUBISHI SPACE WAGON».

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири його автомобіля ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа із забиттям головного мозку тяжкого ступеня (за клінічною класифікацією) і крововиливів під та над тверду мозкову оболонку скронево-тім'яної і лобово-скроневої часток правої його півкулі, а також зовнішніх ушкоджень -підшкірної гематоми тім'яної ділянки справа, синців повік обох очей, яка супроводжувалась розвитком церебральної коми; закриті компресійні переломи тіл 6-9-го грудних хребців (у протоколі МРТ від 07 серпня 2018 також відмічені переломи 3-5-го і 10-го грудних та першого поперекового хребців); забиття правої легені; міжм'язева гематома спини; садна та гематоми на шкірі в ділянці правого ліктьового суглоба, які належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння; пасажир ОСОБА_4 внаслідок даної ДТП отримав: закриту травму живота у вигляді розриву селезінки, що супроводжувалась внутрішньо-черевною кровотечею та розвитком постгеморагічної анемії середнього ступеня, із зовнішніми тілесними ушкодженнями у вигляді саден та синців передньої черевної стінки; закриту черепно-мозкову травму у виді струсу головного мозку із зовнішніми пошкодженнями м'яких тканин у вигляді саден чола та обличчя, «рваної» рани правої вушної раковини; садна та синці кінцівок, які належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Дорожньо-транспортна пригода перебуває у прямому причинному зв'язку із порушенням водієм ОСОБА_1 вище перелічених вимог ПДР України та заподіянням потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми діями, що виразились у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило заподіяння потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, зі всіма доказами по справі погодився, від їх дослідження в судовому засіданні відмовився. Він також погодився із заявленим прокурором цивільним позовом та не заперечував проти його задоволення, суду показав, що 6 серпня 2018 року він, повернувшись додому близько 23 години, побачив на своєму мобільному телефоні пропущений телефонний дзвінок від племінника ОСОБА_4. Передзвонив до нього та дізнався, що останній знаходиться біля сільського магазину, а тому він на своєму автомобілі марки «MITSUBISHI SPACE WAGON» із д.н.з. НОМЕР_1 під"їхав до нього. Володя був разом із своєю дівчиною ОСОБА_3. Оскільки місцевий магазин був вже закритий, вони вирішили поїхати в нічний магазин в м.Бережани. Він, будучи за кермом, управляв автомобілем, а племінник разом із своєю дівчиною сиділи на задньому сидінні його автомобіля. Володимир сидів посередині сидіння, а ОСОБА_3 біля нього за водієм. Придбавши у магазині необхідний товар, вони у такому ж складі вже близько першої години ночі поверталися додому в село Саранчуки. Автомобіль був справний, зустрічного чи попутного транспорту не було, опадів також, однак дорога була ледь мокрувата. Їх автомобіль під його керуванням рухався із швидкістю 80 км/год. Коли вони проїздили Лисоню, йому щось мелькнуло перед очима, він на секунду відволікшись від дороги, повернув голову до ОСОБА_3 та запитав чи він бачив також щось, що перебігало дорогу. В цей час керований ним автомобіль частково виїхав на праве узбіччя із ґрунтово-трав'яним покриттям, автомобіль почало заносити і він, щоб не втратити контролю над його управлінням та рухаючись в стані заносу виїхав на зустрічну смугу руху, схопив ліве узбіччя, де автомобіль з'їхав в лівий кювет і перекинувся. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди його пасажири ОСОБА_4 та його дівчина ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, з якими були госпіталізовані. Він також внаслідок отриманих травм лежав у лікарні та переніс дві операції на руку та спину. Просив суд при обранні покарання врахувати той факт, що він щиро кається за свої дії, що вчинений ним злочин є злочином із необережності, що він просив вибачення у потерпілих та їх батьків, у добровільному порядку відшкодовував потерпілим заподіяну їм шкоду та фінансував їх лікування, що він раніше ні в чому протиправному поміченим не був, що у нього на утриманні є малолітня дитина та дружина, яка ніде не працює, так як здійснює догляд за їх малолітньою дочкою, врахувати, що він своїми діями сприяв органам досудового слідства у розкритті злочину і встановленні істини по справі, а тому просив при можливості застосувати до нього міру покарання, не пов"язану із позбавленням волі, бо в іншому випадку його дружина та малолітня дочка залишаться без засобів до існування, оскільки він є єдиним годуальником в сім"ї. Просив суд також врахувати той факт, що хоч він згідно висновку експерта вважається таким, що керував транспортним засобом у стані алкогольного сп"яніння, бо в його крові було виявлено етиловий спирт, однак запевняє, що цього дня він алкоголю не вживав, у висновку експерта зазначено остатки вжитого ним алкоголю за два дні до ДТП, коли він був на полюванні з 4 на 5 серпня, однак ні 6, ні 7 серпня 2019 року він алкоголю не вживав.

Оскільки обвинувачений в судовому засіданні повністю визнав свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, погодився зі всіма доказами по справі, відмовившись від їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що в силу ст. 349 КПК України слід обмежитись дослідженням фактичних обставин справи- допитом обвинуваченого та потерпілих та їх законних представників та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Допитаний по справі потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 6 серпня 2018 року, коли він разом із своєю дівчиною ОСОБА_8 знаходилися біля сільського магазину в с. Саранчуки, до них під"їхав обвинувачений ОСОБА_1, який є рідним братом його матері та одночасно є його хрещеним батьком. Поспілкувавшись з ним декілька хвилин, вони вирішили поїхати в місто Бережани, в нічний магазин. Обвинувачений був за кермом автомобіля, а він разом із ОСОБА_3 сіли на заднє сидіння. ОСОБА_8 сиділа за водієм, а він біля неї посередині сидіння. Поверталися додому вони із м.Бережан в село Саранчуки вже після дванадцятої години ночі. Його хрещений був у нормальному стані і вправно управляв автомобілем. Автомобіль рухався із швидкістю 80 кілометрів на годину. Не було опадів та не було зустрічного та попутного транспорту. Трохи був туман і можливо дорожнє покриття було мокрувате. Коли вони проїздили біля Лисоні, він побачив якийсь чорний силует, який миттєво з"явився і перебіг дорогу справа наліво. На вказаний рух відповідно відреагував водій. Він, обернувшись до нього, запитав чи він також це бачив і тоді автомобіль схопив обочину і його почало носити. Йому потемніло в очах, і коли він прийшов до тями, то побачив, що їх автомобіль перекинутий у лівому кюветі біля повороту на Лисоню. Він підійшов до машини та допоміг хресному вибратися із машини. Тоді він знайшов ОСОБА_3, яка лежала трохи далі на траві. Знайшов свою сумку, у якій був мобільний телефон, і повідомив про ДТП своїм батькам, які викликали швидку. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди він отримав ряд тілесних ушкоджень, із якими був госпіталізований. Йому внаслідок ДТП були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, однак він не наполягає на обранні обвинуваченому суворої міри покарання такої як позбавлення волі, оскільки обвинувачений вчинив злочин, який є злочином з необережності, він не хотів, щоб так сталося і сам міг загинути у цьому ДТП. Крім цього він постійно фінансував лікування, просив у нього вибачення, а тому він до нього претензій не має, просить застосувати до нього покарання у виді штрафу.

Законний представник потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 суду пояснила, що про ДТП, яке трапилося вночі 7 серпня 2018 року, вона дізналася із телефонного дзвінка її сина. Вона ж викликала швидку, повідомила про ДТП матір ОСОБА_8 та зразу з чоловіком приїхала на місце події. І хоч в результаті ДТП її неповнолітній син ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, із якими був госпіталізований, однак вона не наполягає на обранні суворого покарання обвинуваченому, оскільки останній скоїв злочин з необережності, у вчиненому ним ДТП він також був травмований і також лежав у лікарні та переніс дві операції. Погоджується із думкою сина та просить обрати обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що 6 серпня 2018 року, коли вона разом із ОСОБА_4 знаходилася біля магазину в селі Саранчуки, до них на своєму автомобілі під"їхав хрещений її хлопця - обвинувачений ОСОБА_1. Поспілкувавшись із ним декілька хвилин, вони вирішили поїхати в місто Бережани, в нічний магазин. Обвинувачений був за кермом автомобіля, а вони разом із ОСОБА_1 сиділи на задньому сидінні. Вона сиділа за водієм, а ОСОБА_3 біля неї на середині заднього сидіння. Поверталися додому вони із м.Бережан в село Саранчуки вже близько першої години ночі. Її боліла голова, тому вона трохи дрімала і не бачила як трапилося ДТП. Отямилася вона на траві. Лежала так, що машини у її полі зору не було. Пам"ятає як до неї підходив ОСОБА_3 і що приїхала швидка. Причина ДТП їй невідома. І хоч внаслідок ДТП їй було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, із якими вона була госпіталізована, однак вона не наполягає на ізоляції обвинуваченого від суспільства, а просить обрати йому такий вид покарання як штраф, оскільки обвинувачений вчинив цей злочин неумисно, фінансував її лікування, просив у неї вибачення і вона до нього претензій не має.

Законний представник потерпілої ОСОБА_3-ОСОБА_9 суду пояснила, що вона нічого не може сказати з приводу ДТП, оскільки не була очевидцем цих подій, а знає про нього лише із розповідей. Їй відомо, що внаслідок ДТП її дочці ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, із якими вона була госпіталізована та лікувалася у Тернопільській обласній дитячій лікарні, однак дружина обвинуваченого завжди цікавилася її станом здоров"я та допомагала матеріально для придбання медикаментів, оскільки сам обвинувачений у цей час також перебував у лікувальному закладі. Підтримує думку її дочки, щоб не обирати обвинуваченому суворого покарання, пов"язаного з позбавленням волі, а застосувати до нього покарання у виді штрафу.

Оцінюючи в сукупності докази, здобуті в судовому засіданні, суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні ним кримінального правопорушення доведена, а його дії органом досудового розслідування за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані вірно, поскільки він порушив правила Дорожнього руху та допустив дорожньо-транспортну пригоду, яка перебуває у прямому причинно-наслідковому зв"язку із заподіянням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, в якості обставин, що пом'якшують відповідальність: що він по місцю проживання характеризується виключно позитивно, вперше притягається до кримінальної відповідальності, що він раніше ні в чому протиправному поміченим не був, щиро кається за свої дії, має на утриманні малолітню дитину, що він у добровільному порядку з власної ініціативи відшкодував потерпілим заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, і з врахуванням усіх пом"якшуючих по справі обставин та думки потерпілих та їх законних представників, які просили не ізольовувати його від суспільста та застосувати до обвинуваченого можливе мінімальне покарання у виді штрафу, суд вважає доцільним обрати ОСОБА_1 міру покарання у межах санкції статті обвинувачення із застосуванням ст.75 КК України із позбавленням права керування транспортним засобом.

Що стосується цивільного позову про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину, то він підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 (далі Порядок).

Відповідно до п.2 вищевказаного Порядку сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обгрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно довідок № 688-01/02 та № 689-01/02, виданих 27 листопада 2018 року Тернопільською обласною дитячою лікарнею видно, що потерпіла ОСОБА_7 знаходилася на стаціонарному лікуванні цього лікувального закладу в період з 07 серпня 2018року до 06 вересня 2018року, тобто 30 ліжко-днів, а ОСОБА_4 - з 7 до 20 серпня 2018року-13ліжко-днів, загальна вартість затрат, понесених закладом охорони здоров'я на їх лікування та перебування у лікувальному закладі, становить - 24 676, 84грн., з яких: 17 216,40 гривень на лікування потерпілої ОСОБА_3 та 7 460, 44 гривень - на лікування потерпілого ОСОБА_4.

А так як дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 7 серпня 2018 року перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із порушенням водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України та заподіянням потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, що було визнано самим обвинуваченим у судовому засіданні, тому у відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦК України заявлені прокурором вимоги слід задоволити та кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілих: ОСОБА_3 в сумі - 17 216, 40 гривень та ОСОБА_4 в сумі -7 460, 44 гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь фінансового управління Тернопільської обласної ради.

Керуючись ст. ст. 128, 129, 368, 370, 374, 392- 395 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

У відповідності із ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з»являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави 429 (чотириста двадцять дев"ять ) гривень за проведення автотехнічної експертизи за № 5-634/18 від 27 листопада 2018 року та 858 (вісімсот п"ятдесят вісім) гривень за проведення автотехнічної експертизи за № 5 - 444/18 від 13 листопада 2018 року в кримінальному провадженні № 12018210040000191.

Цивільний позов прокурора відділу прокуратури Тернопільської області задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, на користь держави в особі департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації на р/р 31412535700001 в ГУДКСУ у Тернопільській області, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37977599, МФО 838012 обласний бюджет, із призначенням платежу " інші надходження" - 24 676 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 84 копійки - витрат, понесених Тернопільською обласною дитячою лікарнею на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Арешт автомобіля«MITSUBISHI SPACE WAGON», реєстраційний номер НОМЕР_3, 1998 року випуску, що був накладений ухвалою слідчого судді Бережанського районного суду від 9 серпня 2018 року, скасувати.

Речові докази по справі - автомобіль «MITSUBISHI SPACE WAGON», Універсал-В із д.н.з. НОМЕР_3 сірого кольору, 1998 року випуску, номер шассі ( кузова, рами), НОМЕР_4 та пластикові уламки фар, потріскане скло склопакетів, уламки пластмаси сірого кольору, які поміщені в поліетиленовий мішок білого кольору та передані на зберіганні в Бережанський ВП ГУНПУ в Тернопільській області після набрання вироком законної сили повернути його володільцю ОСОБА_1.

Запобіжний захід у виді особистого зобов"язання, після набрання вироку законної сили, скасувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя: