Рішення № 80498318, 15.03.2019, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4675/18

Провадження № 2/314/226/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

справа № 314/4675/18;

провадження № 2/314/226/2019;

учасники справи:

- позивач Публічне акціонерне товариство «Державний експертно-імпортний банк України»;

- відповідач ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю: відповідача ОСОБА_2,

Стислий виклад позицій сторін.

Керуючий філією АТ «Укрексімбанк» в м. Києві звернулася до суду 18.10.2018 року з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором. Позовні вимоги представник позивача мотивувала тим, що між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 в письмовій формі було укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту № НОМЕР_1 від 03.12.2013 року із змінами, внесеними Додатковою угодою від 27.01.2014 року (далі - кредитний договір). Згідно з умовами кредитного договору банком було відкрито позичальнику кредитну лінію для проведення останньою операцій з використанням платіжної картки з лімітом заборгованості по кредиту не більше 4000,00 грн, на строк до 30.11.2016 року (п.п. 1.1.18, 2.4, 2.5, 2.6 кредитного договору). Надання Банком кредиту згідно з п. 5.2 Кредитного договору здійснювалося у разі недостатності власних коштів на картковому рахунку Позичальника для проведення платежів за платіжними повідомленнями та інших платежів за Кредитним договором шляхом дебетування карткового рахунку на суму, що відповідає розміру відповідних платежів або на суму, що відповідає різниці між розміром відповідних платежів та витратною сумою. Відповідно до п.п. 2.7, 4.2.14, 6.2 кредитного договору позичальник зобов'язалася сплачувати щомісяця банку проценти за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому вони були нараховані. Згідно з п.п. 6.2, 6.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком, виходячи з розміру процентної ставки, визначеної згідно з умовами Кредитного договору, на суму фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються банком щомісяця в останній робочий день місяця по день погашення кредиту включно. Проте, зобов'язання щодо сплати нарахованих процентів позичальником виконане не було, у зв'язку з чим у позичальника виникла прострочена заборгованість перед банком стосовно сплати процентів за користування кредитом. Станом на 26.09.2018 року відповідач не сплатила позивачу нараховані за період з 01.03.2014 року по 26.09.2018 року проценти за користування кредитом у сумі 5024,52 грн. Відповідно до п.п. 2.6, 4.2.17 кредитного договору позичальник зобов'язалася повернути кредит у строк до 30.11.2016 року або у разі надіслання банком вимоги про дострокове повернення кредиту - не пізніше терміну, зазначеного у такій вимозі банку. Згідно з п. 4.3.3 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за кредитом у разі невиконання останнім будь-яких умов цього договору. В свою чергу, пунктом 4.2.17 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника у випадку надіслання Банком вимоги про дострокове повернення кредиту погасити банку не пізніше терміну, зазначеного у такій вимозі банку, усю існуючу на день такого погашення заборгованість за кредитом та за процентами за користування кредитом. Враховуючи наявність порушень умов п. 4.2.14 кредитного договору, банк скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту в повному обсязі, у зв'язку з чим банк направив позичальнику претензію № 040-29/4173 від 28.08.2015 року з вимогою в строк до 11.09.2015 достроково погасити заборгованість за кредитом в розмірі 3999,47 грн. та заборгованість за процентами станом на 28.08.2015 року в розмірі 602,51 грн. Однак, відповідач не виконала дане зобов'язання, внаслідок чого у неї виникла прострочена заборгованість за кредитом, яка станом на 26.09.2018 року складає 3999,47 грн та до моменту подання цієї позовної заяви залишається непогашеною. Банк звертався до позичальника з листами № 040-29-1/3385 від 09.07.2015 року та № 040- 29/4173 від 28.08.2015 року, в яких зазначав про наявність несплаченої заборгованості за кредитним договором та про необхідність погашення цієї заборгованості. Станом на 26.09.2018 року загальна сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором становить 12 969,35 грн відповідно до розрахунку заборгованості, що додається.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, керуючий філією АТ «Укрексімбанк» в м. Києві надіслала до суду клопотання відповідно до якого, просить суд слухати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає та просить задовольнити, у разі неявки в судове засідання відповідача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову, заявила клопотання про застосування строків позовної давності.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.11.2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням осіб, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. а.с. 46-47).

30.01.2019 року у судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи заяви про застосування строків позовної давності.

26.02.2019 року до канцелярії суду від ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» надійшли заперечення проти заяви ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, які містяться в матеріалах справи.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, вислухавши відповідача, дослідивши докази, надані сторонами, суд

встановив

між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 в письмовій формі було укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту № НОМЕР_1 від 03.12.2013 року із змінами, внесеними Додатковою угодою від 27.01.2014 року (далі - кредитний договір). Згідно з умовами кредитного договору банком було відкрито позичальнику кредитну лінію для проведення останньою операцій з використанням платіжної картки з лімітом заборгованості по кредиту не більше 4000,00 грн, на строк до 30.11.2016 року (п.п. 1.1.18, 2.4, 2.5, 2.6 кредитного договору). Надання Банком кредиту згідно з п. 5.2 Кредитного договору здійснювалося у разі недостатності власних коштів на картковому рахунку Позичальника для проведення платежів за платіжними повідомленнями та інших платежів за кредитним договором шляхом дебетування карткового рахунку на суму, що відповідає розміру відповідних платежів або на суму, що відповідає різниці між розміром відповідних платежів та витратною сумою. Відповідно до п.п. 2.7, 4.2.14, 6.2 кредитного договору позичальник зобов'язалася сплачувати щомісяця банку проценти за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому вони були нараховані. Станом на 26.09.2018 року відповідач не сплатила позивачу нараховані за період з 01.03.2014 року по 26.09.2018 року проценти за користування кредитом у сумі 5024,52 грн. Відповідно до п.п. 2.6, 4.2.17 кредитного договору позичальник зобов'язалася повернути кредит у строк до 30.11.2016 року або у разі надіслання банком вимоги про дострокове повернення кредиту - не пізніше терміну, зазначеного у такій вимозі банку. Враховуючи наявність порушень умов п. 4.2.14 кредитного договору, банк скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту в повному обсязі, у зв'язку з чим банк направив позичальнику претензію № 040-29/4173 від 28.08.2015 року з вимогою в строк до 11.09.2015 достроково погасити заборгованість за кредитом в розмірі 3999,47 грн. та заборгованість за процентами станом на 28.08.2015 року в розмірі 602,51 грн. Однак, відповідач не виконала дане зобов'язання, внаслідок чого у неї виникла прострочена заборгованість за кредитом, яка станом на 26.09.2018 року складає 3999,47 грн та до моменту подання цієї позовної заяви залишається непогашеною. Банк звертався до позичальника з листами № 040-29-1/3385 від 09.07.2015 року та № 040- 29/4173 від 28.08.2015 року, в яких зазначав про наявність несплаченої заборгованості за кредитним договором та про необхідність погашення цієї заборгованості. Станом на 26.09.2018 року загальна сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором становить 12 969,35 грн відповідно до розрахунку заборгованості, що додається.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є стягнення заборгованості.

Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходив з того, що можливість пред'явлення до суду позову про стягнення заборгованості випливає з положень статей 15, 16, а також статей ст.ст. 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, ст. 1054 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом примусового виконання обов'язку в натурі. Представник позивача, який має намір стягнути суму заборгованості за кредитним договором з відповідача вважає, що в нього є всі законні на це підстави, має право звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (відповідач) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 в письмовій формі було укладено договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту № НОМЕР_1 від 03.12.2013 року із змінами, внесеними Додатковою угодою від 27.01.2014 року (кредитний договір). Відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 26.09.2018 року загальна сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором становить 12 969,35 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що в порушення норм закону і умов кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на станом на 26.09.2018 року загальна сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором становить 12 969,35 грн, яка складається з наступного: 3999,47 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 5024,52 грн - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом; 1269,01 грн - пеня за порушення строків погашення кредиту; 38,22 грн - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 350,09 грн - три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитом; 208,50 грн - три проценти річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом; 1367,46 грн - інфляційне збільшення суми боргу за кредитом; 712,08 грн - інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом. ( а.с. 7-9).

Однак відповідач позовні вимоги банку не визнає і просить суд застосувати строк позовної давності в три роки, оскільки останній платіж був здійснений у період з 28.02.2015 року по 31.03.2015 року, і тому строк позовної давності сплив.

Представник банку надіслала до суду заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, які мотивовані тим, що кредитний договір укладено строком на 60 місяців. Строк дії цього договору автоматично продовжується на 60 місяців у разі, якщо будь-яка із сторін не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору не надішле іншій стороні письмову заяву про припинення цього договору (п. 10.1 кредитного договору). Матеріали справи не містять заяв банку або позичальника про припинення кредитного договору. Враховуючи, що термін дії кредитної лінії закінчився 30.11.2016 року, відповідно строк позовної давності до вимог про стягнення боргу за кредитом спливає лише 30.11.2019 року, а тому вважає, що вимоги банку про стягнення боргу за кредитом в розмірі 3999,47 грн є обґрунтованими.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересів. Загальна позовна давність встановлено тривалістю у три роки.

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в позивача права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідач, скориставшись правом, наданим йому чинним законодавством, просить застосувати строк позовної давності.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто з 31.03.2015 року, при цьому строк позовної давності не переривався, то позивач звернувся до суду (18.10.2018 року), після спливу строку позовної давності (31.03.2018 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим у позові належить відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Крім того згідно п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 р. № 5 та п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів, у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Виходячи з наведених обставин та відповідно до вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Судові витрати у справі понесені та сплачені позивачем і в силуст. 141 ЦПК України підлягають зарахуванню на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4, ст.ст. 12, 13, 76-81, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 206, 259, 265, 268, 279 ЦПК України, п.1 ч. 2 ст. 11, ст. 13, ст. 16, ст. 207,, ст. 253, ст. 256, ст. 257, ст. 261, ст. 267, ст. 509, ст. 525, ст. 526, ст. 549, ст. 611, ст. 625, ст. 627, ст. 638, ст. 640, ст. 1049, ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, ст. 61, ст. 124 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», суд, -

вирішив:

1.У задоволенні цивільного позову Публічного Акціонерного Товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15.03.2019 року.

Позивач: Публічне Акціонерне Товариство «Державний експортно-імпортний банк України», адреса: 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112).

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

15.03.2019