Рішення № 80497254, 25.02.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11935/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі Вереш А.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача Дрюченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру про скасування наказу головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 17.10.2017 року № 279/к в частині п.1 та наказу від 24.11.2017 року № 330/к,-

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру про скасування наказу головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 17.10.2017 року № 279/к в частині п.1 та наказу від 24.11.2017 року № 330/к про застосування дисциплінарного стягнення. Мотивуючи свої позовні вимоги вказує на те, що з 1987 року працює в Закарпатському обласному клінічному онкологічному диспансері, а з 01.04.2016 року займає посаду в.о. завідувача абдомінальним відділенням ЗОКОД. Наказом головного лікаря ЗОКОД від 17.10.2017 року № 279/к оголошено йому догану та трьом іншим особам за халатне відношення до функціональних обов'язків та відсутність знань директивних документів. Вважає, що наказ є протиправним, безпідставним, прийнятим всупереч приписам трудового законодавства та таким, що порушує його права та інтереси , а відтак підлягає скасуванню.

Вказував, що дисциплінарне стягнення вважає незаконним, оскільки у рапорті заступника головного лікаря ОСОБА_4, що став підставою для видачі наказу, було зафіксовано порушення ведення журналів оперативних втручань (відсутність підписів оперуючого хірурга) у семи лікарів, однак догану оголошено лише чотирьом з них; у цьому рапорті вказано, що вибіркова перевірка протоколів здійснювалася за період із 09.12.2016 по11.10.2017 року, але не зазначено дати в які були допущені виявлені порушення (дати вчинення проступку), а дисциплінарне стягнення, відповідно до ч. 2 ст. 148 КзПП не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Окрім того, наказом головного лікаря ЗОКОД від 24.11.2017 року № 330/к йому оголошено догану за порушення вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження норм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовується в закладах здоров'я незалежно від форм власності та підпорядкування».

Із змісту наказу головного лікаря ЗОКОД від 24.11.2017 року № 330/к, вбачається, що порушення вимог наказу МОЗ полягає у внесенні неправдивих даних в медичну картку стаціонарної хворої № 3937 ОСОБА_5, яка була госпіталізована в абдомінальне відділення без дозволу адміністрації ( пацієнтка з іншої області). Однак в чому саме полягає неправдивість даних , не відомо. Позивач вказує на те, що в порушення вимог ст. 149 КЗпП України , до застосування дисциплінарного стягнення у нього не відбирались жодні пояснення.

Вважає, що підстави для застосування відносно нього дисциплінарного стягнення були відсутні.

Посилаючись на незаконність наказів про застосування відносно нього дисциплінарного стягнення, позивач вказує, що відповідач не дотримався вимог ч.3 ст. 149 КЗпП України , зокрема не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника .

Зокрема, на думку позивача наказ головного лікаря ЗОКОД від 17.10.2017 року № 279/к в частині п.1 є необгрунтованим, передчасним, виданим з позицій суб'єктивного відбору, а наказ головного лікаря ЗОКОД від 24.11.2017 року № 330/к прийнятий відповідачем з грубим порушенням законодавства про працю.

З посиланням на викладене , вважаючи накази про застосування дисциплінарного стягнення незаконним, позивач просить суд прийняти рішення яким: скасувати наказ головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 17.10.2017 року № 279/к в частині п.1 - оголошення догани ОСОБА_3; скасувати наказ головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 24.11.2017 року № 330/к про оголошення догани ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Надав суду пояснення аналогічні вказаним у позові. Зокрема наголосив на тому, що наказом головного лікаря ЗОКОД від 24.11.2017 року № 330/к позивачу оголошено догану за порушення вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження норм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовується в закладах здоров'я незалежно від форм власності та підпорядкування». Водночас відповідальність за заповнення медичної документації несе лікуючий лікар. Позивач не був лікуючим лікарем ОСОБА_5 Вважає, що позивач двічі був притягнутий до відповідальності за одне і теж порушення, що є недопустимим.

Вважає, що підстави для застосування відносно позивача дисциплінарного стягнення були відсутні, відповідач не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав та мотивів викладених у письмовому відзиві, що надійшов на адресу суду 01.02.2018 року. Надав пояснення аналогічно викладеним у відзиві.

Зокрема, зазначив, що 17 жовтня 2017 року, головним лікарем ЗОКОД, наказом №279/к «Про догану», було оголошено догану позивачу та ще трьом лікарям-хірургам у зв'язку з порушенням наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування» від 14.02.2012 року, а саме: пункту 2 ведення журналів оперативних втручань. Так, п. 1.5. наказу МОЗ України №110, затверджено форму первинної облікової документації N 008/о "Журнал запису оперативних втручань у стаціонарі" та Інструкцію щодо її заповнення. Згідно п.2 Інструкції, Форма N 008/о заповнюється лікарями-хірургами розбірливо. Після завершення оперативного втручання обов'язково завіряється підписом лікаря, який проводив операцію.

Як вбачається із рапорту, заступника головного лікаря з медичної частини ЗОКОД ОСОБА_4, у журналі запису оперативних втручань, відсутні підписи оперуючих хірургів, в більшості випадків хірургів абдомінального відділення, в т.ч. позивача - ОСОБА_3

У зв'язку із цим, ОСОБА_3 було запропоновано надати пояснення. Згідно його власноручно написаних пояснень від 13.10.2017 року, зазначає «... ви самі не підписували протоколи і від нас не вимагали». Тобто, вважає , що ОСОБА_3 визнав, що не ставив підписи, та не виконував покладені на нього посадовою інструкцією обов'язки по контролю за веденням медичної документації хірургами ввіреного йому відділення. Твердження позивача про порушення відповідачем ч.1 ст. 149 КЗпП України вважає недостовірними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім цього, як вбачається із п.1 наказу №279/к, із чотирьох осіб яким оголошено догану - троє є лікарями абдомінального відділення. Отже, ОСОБА_3, крім того, що сам допускає порушення, він також не здійснює контроль за виконанням посадових обов'язків лікарями абдомінального відділення.

А тому, вказує, що догана ОСОБА_3 була винесена перш за все за неналежний контроль за веденням медичної документації працівниками абдомінального відділення. До прикладу, лікар-хірург абдомінального відділення ОСОБА_6 згідно рапорту ОСОБА_4 не виконав вимоги наказу МОЗ №110 та не завірив 51 протокол операцій, ОСОБА_7, - 42, ОСОБА_8 - 3, що підтверджуєтсья Журналом запису оперативних втручань за 07.06.2017 року операції №340, 341, 342, 344, 346, що підтверджує невиконання ОСОБА_3 своїх функціональних обов'язків по контролю за веденням Журналу запису оперативних втручань станом на 07.06.2017 року.

Ввжає, що ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у повній відповідності до вимог чинного законодавства із дотриманням вимог ст. 148 КЗпП України.

Крім того, завідувач абдомінального відділення повинен досконало знати директивні документи, що визначають роботу закладів, де лікуються онкологічні хворі (п.2.41.); Основи законодавства охорони здоров'я та основні директивні документи, що визначають діяльність установ та закладів охорони здоров'я (п.5.1.). Посадовою інструкцією, визначені кваліфікаційні вимоги завідувача абдомінальним відділенням згідно яких він повинен оформити медичну документацію як передбачено законодавством з охорони здоров'я (п.6.8).

Згідно посадової інструкції ОСОБА_3 несе відповідальність за правильне ведення медичної документації відділення та достовірне складання статистичних звітів (п.4.5.); підвищення власної ділової та професійної кваліфікації та кваліфікації всього медичного персоналу абдомінального відділення (п.4.8.); правильне ведення медичної документації (п.4.14)

24 листопада 2017 року, позивачу оголошено чергову догану наказом №330/к «Про догану». Підставою для оголошення догани є внесення неправдивих даних в медичну картку стаціонарного хворого №3973 пацієнтки ОСОБА_5, яка була госпіталізована в абдомінальне відділення без дозволу адміністрації, внесені неправдиві дані, чим порушено вимоги наказу МОЗ України №110.

Так, п. 1.2. наказу МОЗ України №110, затверджено форму первинної облікової документації N 003/о "Медична карта стаціонарного хворого N___" та Інструкцію щодо її заповнення. Форма N 003/о містить всі дані щодо стану хворого протягом усього періоду перебування в стаціонарі, організації та проведення лікування, а також дані об'єктивних, функціональних, рентгенологічних, лабораторних та інших методів обстежень.

Зокрема Медична карта стаціонарного хворого N 3973 має такі порушення: не відмічено причини вибуття пацієнта із стаціонара, час вибуття, кількість проведених ліжко-днів, не має підпису лікаря ОСОБА_3 при встановлені клінічного діагнозу. Крім того, у пункті 20 картки №3973 зазначена дата виписки 12.08.2017 року, година не відмічена. Виписка №3703973 вказує, що хвора виписана 11.08.2017 року на симптоматичне лікування за місцем проживання. На арк. 70, ОСОБА_3 вказує що проводив маніпуляції 12.08.2017 року, а хвора за наполяганням родичів виписана до дому для виконання санітарних потреб.

Згідно Інструкції у пунктах 10-30 всі записи здійснює лікуючий лікар. Після цього у пункті 31 він зазначає свої прізвище, ім'я, по батькові, підпис і реєстраційний номер. У пункті 32 завідувач відділення зазначає свої прізвище, ім'я, по батькові, підпис та реєстраційний номер.

При цьому, в різних розділах картки зазначається лікуючим лікарем різні лікарі - ОСОБА_6, ОСОБА_3

Отже, твердження ОСОБА_3 про те, що лікуючим лікарем ОСОБА_5 був інший лікар, не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно посадової інструкції ОСОБА_3, він несе відповідальність за правильне ведення медичної документації відділення (п.4.5., п. 4.14 Посадової інструкції). Все це свідчить про неналежне виконання ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків, та правомірне дисціплінарне стягнення у вигляді догани.

Від дачі пояснень по розгляду медичної документації - Медичної карти стаціонарного хворого N 3973, ОСОБА_3 відмовився, про що складений комісійний акт від 24.11.2017 року, що спростовує безпідставні твердження позивача про те, що йому не було запропоновано дати пояснення.

При цьому, в обґрунтування протиправності наказу №330/к від 24.11.2017 року, ОСОБА_3, вказує, що до нього вже було застосоване дисциплінарне стягнення - догана згідно наказу №279/к від 17.10.2017 року, а тому за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Отже, ОСОБА_3 визнає у своєму позові, що вчинив порушення Наказу МОЗ№110.

Крім того, ОСОБА_3 раніше вже притягався до дисциплінарної відповідальності в 2012 та 2016 року в т.ч. за порушення директивних актів МОЗ України.

Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав та мотивів викладених у письмовому відзиві та вказав, що є головним лікарем ЗОКОД, невиконання позивачем своїх функціональних обов'язків мало негативні наслідки для закладу в цілому оскільки це було причиною того, що заклад отримав акредитацію по першій категорії всього на 1 рік , хоча завжди отримував на три роки, що призведе в подальшому в зайве витрачання бюджетних коштів МОЗ на відрядження фахівців з акредитації.

В ході розгляду справи проведені наступні процессуальні дії:

22 лютого 2018 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду заяву представника позивача про витребування доказів задоволено ;

15 червня 2018 року ухвалою судді Ужгородського міськраойнного суду було поновлено судовий розгляд по даній справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, пода-ними відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Части-ною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що наказом головного лікаря ЗОКОД від 17.10.2017 № 279/к оголошено догану в.о. завідувача абдомінальним відділенням ОСОБА_3 та трьом іншим особам (а.с. 5).

З даного наказу, вбачається, що підставою видачі цього наказу є рапорт заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_4 від 13.10.2017, в якому він повідомляє про порушення Наказу МОЗ від 14.02.2012 № 110 - пункту 2 - ведення журналів оперативних втручань. При цьому у наказі від 17.10.2017 № 279/к вказано, що саме надані пояснення вказують на халатне відношення до функціональних обов'язків та відсутність знань директивних документів.

У згаданому рапорті ОСОБА_4 від 13.10.2017 року вказано, що в результаті проведення вибіркової експертизи оформлення медичної документації, а саме операційних протоколів з 09.12.2016 по 11.10.2017, виявлено недоліки, зокрема: відсутні підписи оперуючого хірурга у 114 протоколах (ОСОБА_3 -4; ОСОБА_6 - 51; ОСОБА_7 -42; ОСОБА_10 -2,) тощо. (а.с.6).

З операційних протоколів, наданих ЗОКОД на обґрунтування правомірності наказу від 17.10.2017 №279/к про оголошення догани, вбачається, що протоколи із журналу запису оперативних втручань на яких відсутні підписи оперуючого хірурга датовані за 07.06.2017 року № 340, 341,342,344,346.( оригінал журналу запису оперативних втручань оглянуто в судовому засіданні)

Згідно Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації N 008/о «Журнал запису оперативних втручань у стаціонарі», затвердженої Наказом МОЗ від 14.02.2012 № 110, форма N 008/о заповнюється лікарями-хірургами розбірливо. Після завершення оперативного втручання обов'язково завіряється підписом лікаря, який проводив операцію.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Зазначені вимоги закону були виконані відповідачем при застосуванні до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Відповідно до пояснюючої ОСОБА_3 від 13.10.2017 року , останній надав пояснення з приводу відсутності підписів хірургів в операційних журналах під протоколами операцій , в яких вказав " що ви самі не підписували протоколи і від нас не вимагали".

Аналізуючи письмові пояснення ОСОБА_3 від 13.10.2017 року, суд вважає, що ОСОБА_3 фактично визнав і не заперечив відсутність підписів хірургів в операційних журналах під протоколами операцій.

Судом встановлено, що наказом головного лікаря ЗОКОД від 24.11.2017 № 330/к оголошено ще одну догану в.о. завідувача абдомінальним відділенням ОСОБА_3 (а.с. 7).

Зі змісту цього наказу вбачається, що в медичній картці стаціонарного хворого №3973 пацієнтки ОСОБА_5 , яка була госпіталізована в абдомінальне відділення без дозволу адміністрації ( пацієнтка з іншої області) внесені неправдиві данні, чим порушено вимоги наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження норм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовується в закладах здоров'я незалежно від форм власності та підпорядкування».

Так, п. 1.2 наказу МОЗ України № 110, затверджено форму первинної облікової документації № 003/о " Медична карта стаціонарного хворого N____" та Інструкцію щодо її заповнення. Форма N 003/о містить всі дані щодо стану хворого протягом усього періоду перебування в стаціонарі, організації та проведення лікування, а також дані об'єктивних , функціональних, рентгенологічних , лабораторних та інших методів обстежень.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Зазначені вимоги закону були виконані відповідачем при застосуванні до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Від надання таких пояснень ОСОБА_3 відмовився, про що комісією складено 24.11.2017 року відповідний акт , копія якого наявна в матеріалах справи.

Як встановлено судом, наказом головного лікаря ЗОКОД створено комісію " Про розгляд медичної документації померлих комісією ЗОКОД".

Так, комісією ЗОКОД було проведено розгляд медичної документації пацієнтки ОСОБА_5, померлої в післяопераційному періоді, результати якого викладені у протоколі №4.

Згідно з протоколом засідання комісії №4, створеної за наказом головного лікаря від 09 жовтня 2017 року № 67/0 " Про розгляд медичної документації померлих комісією ЗОКОД", комісією при розгляді медичної документації пацієнтки ОСОБА_5, померлої в після операційному періоді виявлено порушення вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110, а саме в медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_5 за N 3973 лікарями абдомінального відділення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відмічено причини вибуття пацієнта із стаціонара, час вибуття, кількість проведених ліжко-днів; не має підпису лікаря ОСОБА_3 при встановлені клінічного діагнозу. Відсутні підписи протоколу операції хірурга ОСОБА_3, асистента ОСОБА_6 Посмертний епікриз оформлений лікарем Ваіт. Не має дозволу адміністрації на госпіталізацію пацієнтки з іншої області України.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача було оглянуто оригінал медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 за N 3973.

Із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 за N 3973 вбачається, що не відмічено причини вибуття пацієнта із стаціонара, час вибуття, кількість проведених ліжко-днів ( пункт 21), не має підпису лікаря ОСОБА_3 при встановлені клінічного діагнозу. Крім того, у пункті 20 картки №3973 зазначена дата виписки 12.08.2017 року, година не відмічена.

Водночас , виписка із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 №3703973 вказує, що хвора виписана 11.08.2017 року на симптоматичне лікування за місцем проживання. Хоча в медичній карті , лікар к.м.н. ОСОБА_3 12.08.2017 року зробив у ній такий запис : " загальній стан хворої важкий . ..... хвора періодично встає з ліжка, робить декілька кроків. .... Виконано перевязку. Лікування згідно л/призначень. За наполяганням родичів виписана до дому для виконання санітарних потреб."

Згідно Інструкції у пунктах 10-30 всі записи здійснює лікуючий лікар. Після цього у пункті 31 він зазначає свої прізвище, ім'я, по батькові, підпис і реєстраційний номер. У пункті 32 завідувач відділення зазначає свої прізвище, ім'я, по батькові, підпис та реєстраційний номер.

При цьому, в різних розділах картки зазначається лікуючим лікарем різні лікарі - ОСОБА_6, ОСОБА_3

Трудові обов'язки позивача визначені посадовою інструкцією завідувача абдомінального відділен ня ЗОКОД , затвердженої головним лікарем ЗОКОД від 03.01.2017 року, з якою позивач ознайомлений під підпис, копія долучена до матеріалів справи.

Пунктом 2.14 розділу 2 Посадової інструкції завідувача абдомінального відділення ЗОКОД, затвердженої головним лікарем закладу 03.01.2017 року, передбачено, що завідувач абдомінального відділення зобов'язаний організовувати ведення встановленої медичної документації згідно з діючими методичними вказівками та інструкціями, локальні протоколи та маршрути пацієнтів.

Пунктом 2.25 розділу 2 Посадової інструкції завідувача абдомінального відділення ЗОКОД, передбачено, що завідувач абдомінального відділення зобов'язаний перевіряти якість ведення поточних історій хвороб , своєчасне заповнення " Журналу протоколів операцій".

Пунктом 2.26 розділу 2 Посадової інструкції завідувача абдомінального відділення ЗОКОД, передбачено, що завідувач абдомінального відділення зобов'язаний перевіряти та підписувати історії хвороб та епікрізи хворих.

Пунктами 2.29 і 2.32 розділу 2 Посадової інструкції завідувача абдомінального відділення ЗОКОД, передбачено, що завідувач абдомінального відділення зобов'язаний встановити систематичний контроль за виконанням всіх положень. Контролювати проведення експертизи тимчасової непрацездатності , оформлення медичної документації лікарями відділення.

Пунктом 4.5 розділу 4 Посадової інструкції завідувача абдомінального відділення ЗОКОД, передбачено, що завідувач абдомінального відділення несе відповідальність за правильне ведення медичної документації відділення та достовірне складання статистичних звітів.

Пунктом 4.14 розділу 4 Посадової інструкції завідувача абдомінального відділення ЗОКОД, передбачено, що завідувач абдомінального відділення несе відповідальність за правильне ведення медичної документації.

Встановлені обставини , на думку суду, підтверджують факт порушення позивачем вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110 та посадової інструкції.

Таким чином, порушення, за які позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, напряму пов'язані з неналежним виконанням останнім своїх посадових обов'язків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.

Отже, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, уставів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливо застосування положень ст. 147 КЗпП України.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівни-ком своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголо- шує право кожного на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першої ст. 90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України.

Статтею 2 КЗпП України одночасно передбачено і право громадянина на працю і право на отриман-ня за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно дост.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Догана є найменш суворим стягнення за порушення трудової дисципліни та заходом особистого немайнового характеру.

Органами, правомочними застосовувати дисциплінарні стягнення, відповідно до ст. 147-1 КЗпП України є орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посадуданого працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну відповідальність, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку (не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці) та не може бути накладене пізніше шести місяців з дня його вчинення.

Таким чином, законодавець обмежив можливість застосування до працівника дисциплінарного стягнення строками, за спливом яких відповідальність не може наставати.

Як встановленом судом, приписи ст. 148 КЗпП України відповідачем при накладенні адміністративного стягнення дотримані.

Згідно ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судом встановлено, що приводом для застосування до позивача такого виду дисциплінарних стягнень як догана стало порушення Наказу МОЗ від 14.02.2012 № 110 - пункту 2 - ведення журналів оперативних втручань та в другому випадку застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як догана стало порушення наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження норм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовується в закладах здоров'я незалежно від форм власності та підпорядкування».

Також в судовому засіданні встановлено, що роботодавець в особі головного лікаря мав право застосувати до позивача такий вид дисциплінарного стягнення як догана.

Представником відповідача в судовому засіданні стверджено, що при обранні позивачу виду стягнення було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, у зв'язку з чим було обрано відносно позивача найменш суворе дисциплінарне стягнення у вигляді догани , а не у вигляді звільнення.

Окрім того, представником відповідача в судовому засіданні стверджено, що неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків призвело до негативних наслідків для закладу, а саме заклад отримав акредитацію по першій категорії строком на один рік, хоча в попередні роки отримував строком на три роки.

Як встановлено судом, Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер, як заклад охорони здоров'я пройшов акредитацію у міністерстві охорони здоров'я строком нна один рік, що стверджується акредитаційним сертифікатом Серії МЗ № 013706 виданим 07.11.2017 року, строк дії з 0.10.2017 року до 06.10.2018 року.

Інших доказів, які б підтверджували незаконність оскаржуваних Наказів чи спростовували б висновки комісії створеної за наказом головного лікаря від 09 жовтня 2017 року № 67/0 " Про розгляд медичної документації померлих комісією ЗОКОД", позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивач не довів перед судом ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог з мотивів викладених вище.

Крім того, обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача. Оскільки в позові відмовлено, позивач звільнений від сплати судового збору , підстав для присудження на користь позивача з відповідача витрат по сплаті судового збору суд не вбачає.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 147 - 151, 233, 234 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ :

В позові ОСОБА_3 до Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру про скасування наказу головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 17.10.2017 року № 279/к в частині п.1 та наказу від 24.11.2017 року № 330/к- відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 , (місце проживання АДРЕСА_1) ;

Відповідач - Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер (місце знаходження вул. Бродлаковича , 2, м. Ужгород, 88014 )

Дата складання повного судового рішення 06.03.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца