Рішення № 80497126, 18.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14475/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Тхір О.А.,

за участю секретаря Віраг Е.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Раковці Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2) до Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ( адреса: 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 55), про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №533649 від 23.11.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №4 старшого сержанта поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Раковці Р.О, про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №533649 від 23.11.2018 року.

Позов обґрунтований тим, що 23 листопада 2018 року, ОСОБА_1 рухався в транспортному засобі SKODA ОСТA VIA днз НОМЕР_3. Проїжджаючи на автодорозі Київ-Чоп біля АЗС WOG, що у селі Розівка, він був зупинений патрульним автомобілем SKODA OCTAVIA білого кольору. До його автомобіля підійшов поліцейський СРПП старший сержант поліції Раковці Р.О. та вимагав пред'явити документи, а саме водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та поліс обов'язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, аргументуючи зупинку тим, що ОСОБА_1 їхав у темну пору доби при цьому в нього не світила ліва фара. Зазначає, що поліцейським порушено процедуру накладення адміністративного стягнення, а сама причина зупинки є необґрунтованою, дії поліцейського протиправними, а постанова незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити, а саме визнати дії поліцейського протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №533649 від 23.11.2018 року.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю, з підстав зазначених в ньому. Надав пояснення по суті позову, вважає дії поліцейського незаконними, просить постанову про накладення стягнення скасувати, оскільки поліцейським не доведено вчинення правопорушення щодо керування транспортним засобом з неосвітленою лівою фарою в транспортному засобі, в зв'язку з чим вважає і незаконною постанову про накладення стягнення за не пред'явлення полісу ОЦВ власників наземних транспортних засобів, так як вважає, лише в передбачених Законом України "Про дорожній рух" випадках, поліцейський має право вимагати пред'явлення такого полісу, а оскільки протокол щодо нього не оформлявся за порушення ПДР та ним не вчинено ДТП, він як водій діє в межах закону та не зобов'язаний пред'являти такий поліс. За клопотанням позивача в судовому засіданні досліджено відеозапис з місця події.

На запитання суду щодо наявності такого полісу або відсутності на вказаний транспортний засіб позивач повідомив, що йому достеменно невідомо про таке, оскільки транспортний засіб йому не належить, і він не пам'ятає, чи на момент зупинки транспортного засобу такий був наявний чи ні.

Представник відповідача - старший сержант поліції Раковці Р.О., яким винесено оскаржувану постанову, у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, пояснив, що діяв в межах, встановлених КУпАП, зокрема, порушення не фіксувались в автоматичному режимі, однак, пояснив, що діяв в межах КУпАП, оскільки надано повноваження не складати протокол при фіксуванні порушень ПДР, кірм порушень, передбачених ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачеві надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачеві.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого судом, однак, відповідач прибув на виклик суду та надав усні пояснення по суті спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За правилами ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч.ч.1,2,8ст.262КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами,встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження,з особливостями,визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом встановлено, що Постановою серії ДПО18 №533649 від 23.11.2018 року поліцейського СРПП №4 старшого сержанта поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Раковці Р.О у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Із вказаної вище постанови слідує, що ОСОБА_1 23.11.2018 року о 22 годині 50 хвилин, рухався за кермом автомобіля Шкода Октавіа, номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Київ-Чоп біля АЗС ВОГ, що у селі Розівка із порушенням, а саме: не світилася ліва фара у темну пору доби та при перевірці документів не надав поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною ч. 1 ст. 126 Кодексу України.

Не погоджуючись з постановою ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно підпунктом "ґ" п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із пунктом 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі статтею 53 Закону № 1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Положеннями статті 53 Закону № 1961-IV передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.

За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п'ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (усіх), в тому числі, зафіксованих в автоматичному режимі, зокрема, передбаченого статтею 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній прямий обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Окрім того, суд звертає увагу позивача, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, на яке він посилається у позовній заяві, приймалось до внесення вищезазначених змін у статтю 258 КУпАП, а тому не може застосовуватися у цих правовідносинах.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі статтею 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс. Сама по собі наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, об'єктивна сторона якого полягає, зокрема, у непред'явленні відповідного договору на вимогу працівників поліції.

Окрім того, суд звертає увагу і на ту обставину, що позивачем не спростовано, викладені в постанові обставини, а саме, щодо непред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на вимогу поліцейського. Сам позивач наявності такого полісу в судовому засіданні не довів, а крім того, згідно з наданою роздруківкою із загальнодоступного інформаційного ресурсу з мережі Інтернет встановлено, що поліс на транспортний засіб з номерним знаком АО 3204ВВ станом на 01.11 2018 та на 23.11.2018 не знайдено. На цій підставі суд доходить висновку, що позивачем не доведено неправомірності оскаржуваної постанови в цій частині, зокрема про накладення на нього стягнення за непред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на вимогу поліцейського. Всі доводи щодо неправомірної вимоги або порушення порядку розгляду справи та порядку притягнення позивача до відповідальності суд відхиляє, за недоведеністю. Посилання на ту обставину, що не доведено в його діях складу та ознак порушення ПДР, зокрема, щодо керування ТЗ з неосвітленою лівою фарою, суд відхиляє, як такі, що не є предметом розгляду в межах даної справи, оскільки до відповідальності водія притягнуто за непред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який на транспортний засіб, яким керував водій, взагалі не видавався, та такий у нього був відсутній як на момент керування транспортним засобом так і на момент розгляду справи судом (аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у ряді своїх рішень, в тому числі і за наслідками розгляду справи 686/15383/17 у постанові від 13.03.2019).

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю (в тому числі і щодо вимоги про визнання дій не правомірними, оскільки така вимога не є предметом розгляду в межах справи про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення)

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №4 старшого сержанта поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Раковці Р.О. - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Рахівським РВ УМВС України в Закарпатській області від 21.05.1998 року, РНОКПП - НОМЕР_2, (місце проживання: АДРЕСА_2)

Відповідач: поліцейський СРПП №4 старший сержант поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Раковці Р.О. ( адреса: 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 55, код ЄДРПОУ - 40108913).

Суддя О.А.Тхір