Рішення № 80495661, 13.03.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

13.03.2019 227/5550/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого судді - Левченка А.М.,

за участю:

секретаря судовго засідання - Черкасової О.В.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Чумак І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області цивільну праву за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_7, третя особа Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ

В грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_7 з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування в сумі 18470,99 грн. та вартість проведення автотоварознавчого дослідження №40 від 31.10.2018 р. в сумі 2200 грн. З ОСОБА_7 стягнути розмір франизи в сумі 1000 грн. та різницю між страховим відшкодуванням і оціночною вартістю відновлювального ремонту автомобіля «OPEL VECTRA 1.8i» н.з НОМЕР_1 в сумі 14357,06 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в результаті ДТП, яка відбулась 02.09.2018 р. за участі автомобілів «VOLKSWAGEN POLO» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 та «OPEL VECTRA 1.8i» н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, автомобілю останнього, спричинено суттєві механічні пошкодження, тим самим спричинено позивачу матеріальний збиток.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Цивільно-правова відповідальність відповідача, була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу № АМ/1490674. В жовтні 2018 року ОСОБА_2, як власник пошкодженого автомобіля «OPEL VECTRA 1.8i» н.з НОМЕР_1 звернувся до ПАТ «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про страхове відшкодування, попередньо надавши всі необхідні документи. Окрім того, позивач був змушений нести витрати у розмірі 2200 грн. у вигляді вартості експертного автотоварознавчого дослідження.

Однак, до теперішнього часу виплату страхового відшкодування не проведено, в зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_7, третя особа Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на корсить позивача суми франшизи в розмірі 1000,00 грн. - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їз задовольнити. У якості обґрунтування своїх вимог надали суду пояснення аналогічні викладеним у змісті позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання призначене на 13.03.2019 року не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в попередньому судовому засіданні 23.01.2019 р. позовні вимоги в частині стягнення з нього розміру франшизи 1000 грн. визнав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, позовні вимоги визнала тільки в частині стягнення заборгованості за франшизою, яку було сплачено позивачу. При цьому, послалася на те, що позивач погодився з висновком аварійного комісара, подав заяву про страхове відшкодування, а страхова компанія перерахувала йому розмір страхового відшкодування відповідно до розрахунку. Разом з тим, зауважила, що висновок експерта є неправомірним та не може бути прийнятий до уваги судом.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання призначене на 13.03.2019 року не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм особисто судової повістки до суду. Надав відзив, просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Страхова компанія «Брокбізнес» в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судової повістки.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що автомобіль VOLKSWAGEN POLO н/з НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 на праві власності та автомобіль OPEL VECTRA н/з НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 на праві користування.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.09.2018 року в 14:30 год. на перехресті вул.Першотравнева та вул.Ремінного в м.Добропілля Донецької області сталася ДТП у результаті зіткнення автомобілів VOLKSWAGEN POLO н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 та OPEL VECTRA н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2018 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_7

Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «VOLKSWAGEN POLO» реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно з полісом № АМ/1490674. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, визначено у розмірі 100 тис. гривень, а франшиза 1000 тис.гривень.

З матеріалів справи вбачається, що страховик, Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», виконав майнові зобов'язання за полісом №АМ/1490674 та виплатив страхове відшкодування, в розмірі 4565,80 грн., про що свідчить копія платіжного доручення № ЗР094712 від 28.12.2018 р.

Наданий ОСОБА_2 та зроблений на його замовлення висновок судового експерта ОСОБА_8 експертного автотоварознавчого дослідження №40 за фактом аварійних пошкоджень автомобіля OPEL VECTRA н/з НОМЕР_1, складений 31.10.2018 року, відповідно до якого, судовий експерт дійшов висновку, що вартість матеріальних збитків (з технічної точки зору), заподіяної власнику автомобіля OPEL VECTRA н/з НОМЕР_1, на момент проведення дослідження, може становити 19470,99 грн.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_7 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля VOLKSWAGEN POLO н/з НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_7, як особою, яка на законних підставах керувала вказаним транспортним засобом. Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 02.09.2018 року суду не надано.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як встановлено цивільно - правова відповідальність відповідача власника автомобіля «VOLKSWAGEN POLO» реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно з полісом № АМ/1490674.

Вказаним договором (поліс № АМ/1490674) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (страхова сума) становить 100000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Відповідно до п.36.6. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Тому, на відповідача ОСОБА_7, як особи, винної у завданні шкоди, покладений обов'язок сплатити франшизу у розмірі 1000 грн., яка у відповідності до ч.18 ст.9 ЗУ «Про страхування» є частиною збитків, що не відшкодовується страховиком згідно із договором страхування.

В долучених до судової справи матеріалах страхової справи ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» стосовно розгляду ДТП від 02.09.2018 року в м. Добропілля міститься проведена ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ремонтна калькуляція, виконана за допомогою системи «Audatex» від 17.09.2018 року, автомобіля OPEL VECTRA н/з НОМЕР_1, на підставі якої 28.12.2018 року позивачеві виплачено страхове відшкодування у розмірі 4565,80 грн., з вже відрахованою із загальної суми відшкодування 1 000 грн. безумовної франшизи.

Також в матеріалах страхової справи є наданий ОСОБА_2 та зроблений на його замовлення висновок експертного авто-товарознавчого дослідження за фактом аварійних пошкоджень автомобіля потерпілого, що складений 31.10.2018 року. Експерт дійшов висновку, що вартість матеріальних збитків (з технічної точки зору), заподіяної автомобілю позивача OPEL VECTRA н/з НОМЕР_1, на момент проведення дослідження, може становити 19470,99 грн.

За заявою позивача від 30.10.2018 року страхова компанія перерахувала йому 4565,80 грн. страхового відшкодування на відшкодування майнової шкоди.

Отже, потерпілий і страховик досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, а останній в передбаченому законом порядку здійснив виплату страхового відшкодування, тобто належним чином виконав свої зобов'язання відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 36.7 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Тобто, в разі незгоди з розміром відшкодування потерпіла особа вправі оскаржити в судовому порядку рішення страховика про здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, звертаючись 30.10.2018 року із заявою до страховика, позивач визначив розмір відшкодування (5565,80 грн.), тобто погодився на відшкодування в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» збитків саме у заявленому розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов'язки сторін щодо доказування.

Судом встановлено і сторонами не заперечувалося, що цивільно-правову відповідальність відповідача було застраховано у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», страховиком у порядку, визначеному чинним законодавством України та договором страхування, здійснено необхідні дії щодо визначення розміру шкоди, завданої ДТП, та виплаті страхового відшкодування.

Таким чином обов'язок доведення наявності завданої шкоди у розмірі більшому, ніж встановлено звітом страхової компанії, та, як наслідок, - обов'язку по відшкодуванню його завдавачем шкоди, покладається на позивача, який звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц дійшла наступних висновків (пункти 55 - 57).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Позивачу було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5565,80 грн., визначеному відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов договору страхування, висновок страховика про визначення вартості заподіяної шкоди позивач не спростував, клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для усунення розбіжностей між висновками страхової компанії та оцінювача щодо визначення розміру заподіяної шкоди автомобілю внаслідок ДТП позивач не заявляв, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18470,99 грн., та шкоди у розмірі 14357,06 грн., яка складає різницю між страховим відшкодуванням та оціночною вартістю відновлювального ремонту автомобіля, оскільки зазначені вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, і як наслідок такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ст. 34 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Таким чином, беручи до уваги те, що страховиком на виконання приписів закону було направлено свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, а позивачем було залучено без узгодження з страховиком, то вимоги позивача про стягнення витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження в розмірі 2200 грн. задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку з їх безпідставністю та неообгрунтованістю.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, повинні бути стягнуті пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.22, 979, 988, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.10,12, 81, 89, 141, 258, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_7, третя особа Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області..

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.М. Левченко

Повний текст судового рішення складений 14.03.2019 року.

13.03.2019