Рішення № 80494198, 23.01.2019, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/819/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2019 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої - судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ «Чаплинський маслосирзавод» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання за ними право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 за набувальною давністю в обґрунтування якого вказували, що після реєстрації шлюбу у 2003 році вони вселилися до вказаного будинку. Проживали у будинку по АДРЕСА_1 безперервно з 2003 року та продовжують в ньому проживати й по даний час.

2017 року позивачі вирішили зареєструвати своє право власності на вказаний будинок та отримали у сільській раді довідку з погосподарської книги №8, відповідно до якої вони вказувалися власниками даного будинку.

З даною довідкою позивачі звернулися до державного реєстратора з метою реєстрації права власності та 31.01.2018 року державним реєстратором винесено рішення про відмову у реєстрації права власності з тих підстав, що в реєстрі міститься запис про заборону відчуження вказаного будинку, який було накладено на підставі договору застави від 12.06.2000 року де власником будинку вказано ОСОБА_4.

Вказують, що на протязі 15 років відкрито проживають у вказаному будинку, здійснюють в ньому поточні ремонти, відкрито ним розпоряджається та володіють, сплачують комунальні платежі, тощо. У свою чергу на протязі даного періоду, ніхто претензій з приводу володіння та користування будинком до них не пред'являв.

З урахуванням того що позивачі проживають у спірному будинку понад 15 років, жодна особа не оспорює їхнє право на цей будинок, зобов'язання ОСОБА_4 перед ПАТ «Чаплинський маслосирзавод» виконано у повному обсязі, звернулися до суду з позовом про визнання за ними права спільної сумісної власності на житловий будинок на підставі давності володіння цим нерухомим майном, що передбачено вимогами ст.. 344 ЦК України та ст. 60 СК України.

ОСОБА_2, будучи позивачем та представником за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Додатково суду пояснила, що 2003 року вселилися до будинку по АДРЕСА_1 разом з чоловіком та з того часу в ньому проживають. Вважали себе власниками цього будинку, та лише 2018 року дізналися про наявність особи яка була власником цього майна.

Представник позивача ОСОБА_2 за дорученням про надання безоплатної правової допомоги №157 ОСОБА_5 в судовому засіданні також повністю підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити, оскільки сторони безперервно, відкрито володіють нерухомим майном протягом 15 років, а особа яка записана власником майна не заперечує проти задоволення позову, про що свідчить його заява. Також вказує, що відповідно до довідки ПАТ «Чаплинський маслосирзавод» застава, на підставі якої було внесено запис про обтяження нерухомого майна, припинила свою чинність, що підтверджується відповідною довідкою.

Представник ПАТ «Чаплинський маслосирзавод», в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду листа в якому позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнав повністю, та пояснив, що дійсно будинок по АДРЕСА_1 ним покинуто та позивачі добросовісно ним заволоділи.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11.01.2003 року зареєстрували шлюб, який було зареєстровано Павлівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області, актовий запис №5, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_1.

Як вбачається з пояснення позивачів, викладених у позовній заяві, та наданих ОСОБА_2 в судовому засіданні, у 2003 році після реєстрації шлюбу, позивачі вселилися до житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, який на час вселення не мав господаря та право власності на який у встановленому законом порядку не було зареєстровано.

Також позивачці зазначали, що з 2003 року проживають у вказаному житловому будинку та весь час вважали його своїм, здійснювали дії щодо утримання будинку, поліпшення умов проживання в ньому, проводили поточні та капітальні ремонти.

В 2017 році позивачі вирішили зареєструвати своє право власності на вказаний будинок, та звернулися до органу місцевого самоврядування для отримання правовстановлюючого документа. Відповідно до довідки Григорівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області №421 від 05.05.2018 року ОСОБА_2 згідно погосподарської книги №8 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1; заресєтрвоана та проживає у вказаному будинку.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, при зверненні до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на нерухоме майно, останнім рішенням №39446081 від 31.01.2018 року було відмовлено позивачам у реєстрації їхнього права власності на будинок, оскільки під час перевірки встановлено наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відомості щодо реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у відповідному реєстрі відсутні.

У свою чергу з вказаного витягу встановлено, що 16.05.2006 року державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору застави №957 від 12.06.2000 року, укладеного між ПАТ «Чаплинський маслосирзавод» та ОСОБА_4, як власником вказаного будинку.

Відповідно до довідки №304 від 15.03.2018 року, виданої ПАТ «Чаплинський маслосирзавод», у зв'язку з поверненням безвідсоткової позики, жодних вимог майнового характеру до ОСОБА_4 у підприємства немає.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, звертаючись до суду із вказаним позовом, в його обґрунтування посилалися на те, що вони з 2003 року проживають у спірному будинку та відкрито ним користуються на протязі 15 років, та вважали себе повноцінними власниками цього будинку та вважають, що є такими особами, які набули право власності на нерухоме майно відповідно до ст.. 344 ЦК України.

Так, стаття 344 ЦК України, вказує, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року виникнення права власності, як набувальна давність, виникає при вирішенні юридичної долі задавненого майна, власник якого пропустив позовну давність і не може повернути собі майно назад. Потреба у набувальній давності виникає, і у випадку придбання майна на законних підставах, коли власник втрачає необхідні докази свого статусу і проволодівши достатній час таким майном, не може довести своїх прав.

Умовами виникнення права власності за давністю володіння є:1) добросовісність; 2) відкритість; 3) безперервність: 4) тривалість володіння.

Тривалість володіння - для виникнення права власності на нерухоме майно передбачає, що особа повинна ним проволодіти протягом 10 років.

Крім спливу набувальної давності, для виникнення права власності необхідним є факт державної реєстрації.

Для набуття права власності на нерухоме майно, перебігу строку набувальної давності не достатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Набувальна давність застосовується до випадків безтитульного володіння чужим майном.

В судовому засіданні позивачем доведені обставини, які дають підстави вважати рішення суду завершальним юридичним фактом, що призводить до виникнення права власності у позивача. Так з наданих позивачами документів, зокрема довідки Григорівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області №421 від 05.05.2018 року, підтверджується доводи позивачів, щодо добросовісного набуття ними права на цей будинок, добросовісного відкритого володіння цим майном.

Враховуючи зміст вимог ст.. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

З наданих позивачами документів, зокрема довідки Григорівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області №380 від 23.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 на даний час зареєстровані та постійно проживають в будинку АДРЕСА_1.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу набуття ними права власності за набувальною давністю посилалися на те, що вони добросовісно заволоділи вказаним вище нерухомим майном, відкрито та безперервно користується ним, підтверджуючи зазначену обставину наявністю у них документів про оплату необхідних платежів, щодо надання/отримання комунальних послуг.

Вказані обставини, свідчать про добросовісність заволодіння майном, відповідно до положень ст.. 344 ЦК України.

За правилами ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду саме за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивачем в судовому засіданні доведено обставини, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог, та надано відповідні докази в обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до правової позиції Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висвітленої у постанові №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирiшеннi спорiв, пов'язаних iз набуттям права власностi за набувальною давнiстю, суди повиннi враховувати, зокрема, таке: володiння є добросовiсним, якщо особа при заволодiннi чужим майном не знала i не могла знати про вiдсутнiсть у неї пiдстав для набуття права власностi; володiння визнається вiдкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володiннi. Вжиття звичайних заходiв щодо забезпечення охорони майна не свiдчить про приховування цього майна; володiння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давностi.

З огляду на викладене суду вважає, що позивачем доведено добросовісність заволодіння житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, розташованим за адресою АДРЕСА_1, однак в позасудовому порядку вирішити питання з приводжу реєстрації права власності позивачі не мають можливості, тому їх право підлягає судовому захисту.

У свою чергу ст. 60 СК України регламентує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

З огляду на те, що позивачами заявлено вимогу при визнання за ними права власності житловий будинок з урахуванням вимог ст. 60 СК України, то вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають задоволенню з визнанням за подружжям права спільної сумісної власності подружжя на будинок АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко