Ухвала суду № 80491281, 15.03.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/3610/19

Провадження № 1-кп/520/596/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2019 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

при секретарі Кондрашевої К.С.,

за участю прокурора Росінського О.В.,

захисника Слуцького К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42018161010000321 від 12.07.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за № 42018161010000321 від 12.07.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор надав до суду угоду про визнання винуватості між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Росінським О.В. та обвинуваченим ОСОБА_2 з підстав зазначених в письмовій угоди. Захисник Слуцький К.В., обвинувачений ОСОБА_2 підтримали клопотання прокурора в повному обсязі.

Суд заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості прийшов до висновку про відмову у затвердження угоди, з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Вимоги ст. 470 КПК України передбачають, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри); наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 472 КПК України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.

Частинами 6, 7, 8 ст. 474 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх. Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам КПК України та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі судове провадження продовжується у загальному порядку. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Із змісту поданої до суду для затвердження угоди про визнання винуватості не зрозуміло яке саме покарання належить призначити обвинуваченому ОСОБА_2 за ч.1 ст. 263 КК України, окремо за ч.1 ст. 263-1 КК України. Також вимоги ст. 70 КК України, та вимоги ст. 76 КК України, взагалі не зазначені.

Відповідно до ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Оскільки текст угоди про визнання винуватості між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Росінським О.В. та обвинуваченим ОСОБА_2 не відповідає положенням ст. 472 КПК України, якою встановлено вимоги до змісту угод про визнання винуватості, суд вважає, що зазначена угода, затвердженню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 350, 369,471 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 20.02.2019 року між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Росінським О.В. та обвинуваченим ОСОБА_2 на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Войтов Г. В.