Рішення № 80490738, 05.03.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/731/18

Провадження № 2/500/477/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 09 січня 2018 року по день винесення рішення судом, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26.09.2011 року вона була прийнята на посаду провідного спеціаліста Ізмаїльської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 01.11.2011 року вона призначена на посаду директора Ізмаїльської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 01.08.2017 року була переведена на посаду заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області. 21.12.2017 року на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №451-к «По особовому складу» вона була звільнена з посади заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗПП України. Підставою для прийняття наказу від 21.17.2017 року зазначено наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області від 18.12.2017 року №260 «Про внесення змін до структури відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області та скорочення штату і чисельності працівників». У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю на день звільнення, керуючись ч.3 ст.40 КЗпП України, на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №07-к від 09.01.2018 року скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області від 21.12.2017 року №451-к «По особовому складу» та звільнено позивачку 09.01.2018 року з посади заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Позивачка вважає, що її звільнення є не законним з таких підстав, а саме, постановою правління Фонду соціального страхування України №47 від 12.09.2017 року затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Фонду соціального страхування України у кількості 5192 штатних одиниць, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - 188 штатних одиниць. Відповідно до наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №250 від 13.12.2017 року вказано на необхідність заступникам начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, начальникам структурних підрозділів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області та начальникам відділень в районах області прийняти вичерпні заходи щодо підготовки та проведення скорочення працівників, дотримуючись діючого чинного законодавства та надати в стислий термін свої пропозиції до кадрової комісії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області. Виходячи зі змісту наказу №250 від 13.12.2017 року, станом на вказану дату, скорочення працівників було на стадії її підготовки. В той же час, ще у жовтні 2017 року (коли наказу про скорочення штату працівників ще не існувало) позивачку було ознайомлено з листом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, відповідно до якого її було попереджено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію з 01.01.2018 року та про можливе майбутнє звільнення. З урахуванням того, що список посад, які підлягають скороченню з'явився лише 13.12.2017 року в якості додатку до наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №111/23 про майбутнє вивільнення працівників, зокрема ОСОБА_1 могли бути попереджені тільки після 13.12.2017 року, а звільнені - не раніше 13.12.2018 року. Позивачка вважає, що попередження, з яким вона була ознайомлена у жовтні 2017 року не є попередженням про майбутнє звільнення у сенсі статті 49-2 КЗпП України. Це пояснюється тим, що попередження зроблене у жовтні 2017 року було обґрунтовано посиланням на положення ст.32 КЗпП України. Листом від жовтня 2017 року працівники виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області були попереджені про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію з 01.01.2018 року. Що стосується попередження про майбутнє звільнення, в даному випадку йдеться про звільнення працівника на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України - припинення трудового договору у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Таким чином, у жовтні 2017 року позивачка була попереджена про майбутнє звільнення у випадку якщо вона не погодиться продовжувати роботу за зміненими істотними умовами праці. 19.12.2017 року позивачку було ознайомлено з листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про те, що в управлінні та відділеннях Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області соціального страхування України в Одеській області відбувається процедура скорочення штату працівників, про що вона нібито була попереджена за два місяці у встановленому законодавством порядку, а також повідомлено, що відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані для подальшого працевлаштування. Позивачка зазначає, що починаючи з 13.12.2017 року і по день звільнення (09.01.2018 року) їй не пропонувалась інша робота, окрім того, що 19.12.2017 року її було повідомлено про те, що на даний момент відсутні вакантні посади, які б могли були запропоновані їй для подальшого працевлаштування. Позивачка вказує, що за наявною у неї інформацією, станом на 09.01.2018 року (день її звільнення) у Ізмаїльському відділенні виконавчої дирекції Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області була вакантна посада головного спеціаліста Ізмаїльського відділення виконавчої дирекції Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, у зв'язку з виходом у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особи, яка займала цю посаду. На засідання профспілки «Соціал», членом якої є позивачка, на якому розглядалося питання про надання згоди на її звільнення вона не запрошувалася, тобто профспілка згоду на її звільнення не надавала. Оскільки внаслідок незаконного звільнення порушені конституційні та трудові права позивачки, видачею наказу про звільнення без законних підстав їй спричинено моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв'язків, а саме вона була позбавлена доходу, що негативно відобразилося на її сім'ї, що змусило прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, вона просить суд стягнути суму на відшкодування моральної шкоди, яку вона оцінює у 10 000,00 грн., та суму сплачених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. 05.03.2019 року позивачка надала суду уточнення до позовної заяви, в яких вказала, що на теперішній час вона перебуває у вимушеному прогулі (кількість днів вимушеного прогулу з 09.01.2018 року - по 05.03.2019 складає 289 робочих днів, а саме з 09.01.2018 року по 31.01.2018 року - 16 робочих днів, у лютому 2018 року - 20 робочих днів, у березні 2018 року - 21 робочих днів, у квітні 2018 року - 19 робочих днів, у травні 2018 року - 21 робочих днів, у червні 2018 року - 20 робочих днів, у липні 2018 року - 22 робочих днів, у серпні 2018 року - 22 робочих днів, у вересні 2018 року - 20 робочих днів, у жовтні 2018 року - 22 робочих дні, у листопаді 2018 року - 22 робочих дні, у грудні 2018 року - 20 робочих днів, у січні 2019 року - 21 робочих днів, у лютому 2019 року - 20 робочих днів, з 01.03.2019 року по 05.03.2019 року - 3 робочих дня). Згідно довідки Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №130 від 20.02.2018 року, середньоденна заробітна плата позивачки склала 723,36 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 209051,04 грн. (289 робочих днів * 723,36 грн. = 209 051,04 грн.). У зв'язку з зазначеним, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №07-к від 09.01.2018 року, поновити на роботі на посаді заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області , стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 209 051,04 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивачка та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та в запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, подані до суду 12.03.2018 року, 27.03.2018 року, додаткових поясненнях від 23.01.2019 року, та у письмовому виступі в дебатах від 10.01.2019 року в яких вказує, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області вчасно за 2 місяця виконало вимоги ст. 32 КЗпП України. 19.12.2018 року начальником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області було повідомлено ОСОБА_1 про скорочення посади та відсутність вакантних посад для її працевлаштування, про що свідчить її особистий підпис. 29.12.2017 року у зв'язку з реорганізацією Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області та його відділень, було звільнено, у зв'язку зі скороченням посад, 77 посадових осіб та 40 переведено. Будь-яких вакантних посад не було. Серед інших було звільнено 3 начальника районних відділень, 20 заступників начальника районних відділень, з яких було працевлаштовано 1 звільненого начальника відділення та 11 заступників начальника відділення. Тобто, у поточний час не працевлаштовано 2 звільнених начальника відділення та з працівників аналогічної ОСОБА_1 кваліфікації - 9 заступників начальника відділення. 3 29.12.2017 року вакантних посад працівників аналогічної кваліфікації, для переведення або прийняття на роботу ОСОБА_1 в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області не було. Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Фонду соціального страхування України у кількості 5192 штатних одиниці, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 188 штатних одиниць. Начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області листом від 28.09.2017 року №110/45 довів до відома голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації професійної спілки «Соціал» Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області , що відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105 правлінням Фонду соціального страхування України видана постанова «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» від 12.09.2017 року за №47, якою з 01.01.2018 року затверджена гранична чисельність працівників Фонду соціального страхування України у кількості 5192 штатних одиниць, а на сьогодні гранична чисельність працівників Фонду соціального страхування України складає 7988 штатних одиниць. У зв'язку з чим, на виконання вимог ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», попереджено про майбутні можливі зміни в структурі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та відділень, про зміну істотних умов праці та вивільнення працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 01.01.2018 року, відповідно до п.1 ч.1. ст.40 КЗпП України. Постановою правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду соціального страхування України», затверджена структура робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, яка вводиться в дію з 01.01.2018 року, згідно якої до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області входить 16 відділень. Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23.10.2017 року №569 «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області», відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року №47, затверджено граничну чисельність працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області та його відділень у кількості 231 штатних одиниць та зобов'язано начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області провести до 01.11.2017 року передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його відділень про зміни в організації виробництва і праці та про зміну істотних умов праці. 26.10.2017 року заступнику начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області було вручене письмове попередження від 26.10.2017 року № 326, яким відповідно до вимог статей 32,40,49-2 КЗпП України, керуючись постановами правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», від 10.10.2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду соціального страхування України», від 10.10.2017 року №51 «Про затвердження схем посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», від 10.10.2017 року №52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», а також наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23.10.2017 р. № 569 «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області, попереджено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01.01.2018 р. та про можливе майбутнє звільнення, про що мається її власноруч поставлений підпис з зазначенням дати 26.10.2017 року. 26.10.2018 року за формою №4-ПН затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №317 за погодженням із Державною службою статистики України звітність інформації про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області до державної служби зайнятості. Начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області 19.12.2017 року №111/26 звернувся з листом до голови первинної профспілкової організації на виконання постанов правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», від 10.10.2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду соціального страхування України», наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23.10.2017 року №569 «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області» (зі змінами), у зв'язку зі змінами у штатному розписі з 01.01.2018 року про заплановане вивільнення працівників 29.12.2017 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Засіданням комітету первинної профспілкової організації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області розглянуто питання 19.12.2017 року та складено протокол №3 про надання згоди на звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників, у тому числі ОСОБА_1 Іншої роботи, яку могла б виконувати ОСОБА_1 за своєю кваліфікацією у відділенні немає. Крім того, 19.12.2017 року заступнику начальника відділення Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області був вручено лист, яким повідомлено, що у штатному розписі Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області , що вводиться в дію з 01.01.2018 року, відсутня посада яку вона займає (вона є скороченою). Запропонувати іншу роботу у відділеннях та управлінні області не має можливості, так як вакантні посади відсутні. Згідно наказу начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області від 09.01.2018 року №07-к, керуючись постановами правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року № 47 та від 10.10.2017 року №50, на виконання наказів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за №569 від 23.10.2017 року, №676 від 24.11.2011 року, звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України), у тому числі, ОСОБА_1 Посилання ОСОБА_1 на те, що при звільненні з роботи, в порушення вимог ст.42 КЗпП України, не було враховано вимог щодо переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників, не знайшло свого підтвердження, оскільки ст.42 КЗпП України передбачає, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі працівникам, які мають додаткові переваги визначенні ч.2 даної статті. Відповідно до довідки начальника відділу кадрів ОСОБА_1 закінчила Одеський інститут інженерів морського флоту та має спеціальність - механізація портових перевантажних робіт тому вакантних посад за цією спеціальністю не було як не було посад заступника начальника відділення. Доводи ОСОБА_1 про те, що була вакантна посада головного спеціаліста не можуть бути взятими до уваги, оскільки «декретні» посади не є вакантними, і згідно ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років ч.6 ст.179 КЗпП України), одиноких матерів у разі наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника чи вповноваженого ним органу не допускається, окрім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. З огляду на вищевикладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вислухавши позивачку та її представника, представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01.08.2017 року ОСОБА_1 була переведена на посаду заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, що підтверджується копією трудової книжки.(а.с. 160)

Як вбачається з листа а.с. 40 від 19 грудня 2017 року №23 начальником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області було повідомлено ОСОБА_1 про скорочення посади та відсутність вакантних посад для її працевлаштування.

На підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №451-к від 21.12.2017 року «По особовому складу» ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Підставою для прийняття наказу від 21.17.2017 року зазначено наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеські області від 18.12.2017 року №260 «Про внесення змін до структури відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та скорочення штату і чисельності працівників». (а.с 62)

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю на день звільнення керуючись ч.3 ст.40 КЗпП України, на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №07-к від 09.01.2018 року скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області від 21.12.2017 року №451-к «По особовому складу» та звільнено ОСОБА_1 09.01.2018 року з посади заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 1 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року за №9 Верховний Суд України звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП України, й інших актів законодавства України. До того ж діяльність судів по розгляду справ цієї категорії має бути спрямована на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Українив Одеській області мали місце зміни в організації виробництва і праці, що підтверджується наказом №563 від 23.10.2017 року (а.с 83), звітністю (а.с 87), витягом з протоколу №2 від 19.12.2017 року (а.с. 88) та іншими матеріалами.

Згідно наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області від 09 січня 2018 року №08 - кв надано Бабаян В.С. - головному спеціалісту Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.01.2018 року по 26.10.2020 року, до фактичного виходу її на роботу, відповідно до ст. 181 КЗпП України. (а.с. 198)

Дана посада не пропонувалася ОСОБА_1

Суд не приймає до уваги, доводи представника відповідача про те, що дана посада не була запропонована позивачці, оскільки не є вакантною, так як виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а не вакантну посаду чи іншу постійну роботу. Тобто працівнику можна пропонувати будь-яку іншу роботу, у т. ч. і за строковим трудовим договором (зокрема, для заміщення тимчасово відсутнього працівника).

Крім того, з наданих представником відповідача доказів не вбачається, які саме вакансії існували чи мали звільнитися найближчим часом з дня попередження про вивільнення до звільнення позивачки в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, чи в його відділеннях.

Оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Дана правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду України від 01.04.15р. №6-40цс15 , від 01.07.15р. № 6-491цс15 та від 09.12.15р. № 6-2123цс15.

Згідно вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1ст.40 цього ж Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно внесене. Розгляд подання в разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з протоколу засідання комітету перинної профспілкової організації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області від 19 грудня 2017 року № 3, ОСОБА_1 на засіданні первинної профспілкової організації не була присутня. Також не надано суду доказів виклику ОСОБА_1 на засідання комісії.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не було запропоновано всі вільні посади на підприємстві, та звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням встановленої законом процедури.

Також з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №07-к від 09.01.2018 року щодо звільнення ОСОБА_1 з 21.12.2017 року з посади заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1ст.40 КЗпП України, підлягає скасуванню як такий, що ухвалений з грубим порушенням чинного законодавства, тобто, як незаконний - прийнятий з порушенням норм та вимог процедури розірвання трудового договору. Тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі зі стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.2 ст.253 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш, як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 8 лютого 1995р., №100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз.3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка, відповідно до п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

При визначені розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу суд враховує надані представником відповідача відомості, в тому числі довідку розрахунок (а.с. 124), згідно якого середньоденна заробітна плата складає 723,36 грн. та розрахунок розміру суми, що підлягає стягненню на користь позивачки, проти цього розміру та суми з боку відповідача обґрунтованих заперечень не надходило.

Згідно розрахунку кількість днів вимушеного прогулу з 09.01.2018 року - по 05.03.2019 складає 289 робочих днів, а саме з 09.01.2018 року по 31.01.2018 року - 16 робочих днів, у лютому 2018 року - 20 робочих днів, у березні 2018 року - 21 робочих днів, у квітні 2018 року - 19 робочих днів, у травні 2018 року - 21 робочих днів, у червні 2018 року - 20 робочих днів, у липні 2018 року - 22 робочих днів, у серпні 2018 року - 22 робочих днів, у вересні 2018 року - 20 робочих днів, у жовтні 2018 року - 22 робочих дні, у листопаді 2018 року - 22 робочих дні, у грудні 2018 року - 20 робочих днів, у січні 2019 року - 21 робочих днів, у лютому 2019 року - 20 робочих днів, з 01.03.2019 року по 05.03.2019 року - 3 робочих дня

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 209051,04 грн. (289 робочих днів * 723,36 грн. = 209 051,04 грн.

Одночасно, згідно п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999року №13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає загальну суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Щодо вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди суд прийшов до наступного висновку, що порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Враховуючи характер та обсяг страждань, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у житті ОСОБА_1 та з урахуванням інших обставин, суд приходить до висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в сумі 2 000 грн.

Зазначене у ст.133 ЦПК України, поняття «судові витрати» за визначенням, включає в себе лише фактично понесені сторонами на дату постановлення відповідного судового рішення витрат, пов'язані з розглядом справи (судовий збір, витрати на послуги перекладача, витрати на судову експертизу, витрати на правничу допомогу тощо).

Зокрема, згідно п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014р № 10, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням.

Як вбачається з розрахунку витрат на правничу допомогу (а.с. 75) та квитанції а.с. 76 ОСОБА_1 сплатила за надання юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги від 17.01.2018 року адвокату Арнаут А.Г. 5 000 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки також підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч гривень) грн.

Таким чином, у зв'язку з викладеним, порушені трудові права позивачки мають бути захищені шляхом скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивачки на роботі на посаді, яку вона обіймала до звільнення у відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення суду про поновлення на роботі працівника, незаконно звільненого з роботи або незаконно переведеного на іншу роботу, підлягає негайному виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та частини п'ятої статті 235 КЗпП.

При ухваленні рішення суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.12,141,258,259,263-265,268,274,279 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 5-1,40,42,43, 49-2, 233, 234, 235 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, місцезнаходження юридичної адреси: 65014, Одеська область, м.Одеса, Лідерсівський бульвар, буд.3-Б, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області №07-к від 09 січня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Ізмаїльського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, 65014, Одеська область, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, будинок 3-б, код ЄДРПОУ 41322052, середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, індивідуальний ідентифікаційний номер - «НОМЕР_1», у сумі 209 051,04 (двісті дев'ять тисяч п'ятдесят одна гривня чотири копійки) грн.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, 65014, Одеська область, м.Одеса, Лідерсівський бульвар, будинок 3-б, код ЄДРПОУ 41322052, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, індивідуальний ідентифікаційний номер - «НОМЕР_1», моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі гривень) грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч гривень) грн.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, 65014, Одеська область, м.Одеса, Лідерсівський бульвар, будинок 3-б, код ЄДРПОУ 41322052, в дохід держави судовий збір в розмірі 2936,27 ( дві тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень двадцять сім копійок) грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 березня 2019 року.

Суддя: Т.П.Пащенко