Рішення № 80489714, 15.03.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/2018/19

н/п 2-а/640/171/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Губської Я.В., при секретарі Балан Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до інспектора взводу 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Дунача Едуарда Вікторовича (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А), третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

28.01.2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому позивач просить: визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №022821 від 23.01.2019 року. Як на підставу позову посилається на те, що 23.01.2019 року відповідачем його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.122 КУпАП. Позивач вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки відповідачем невірно встановлені обставини справи, порушено його право на захист також відсутній факт вчинення правопорушення.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 29.01.2019 року було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відносно нього 23.01.2019 інспектором поліції взводу 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Дунача Е.В. було винесено постанову НК №022821 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої 23.01.2019 приблизно о 03 годині 30 хвилин він керуючи автомобілем AUDI A-4 д.н. НОМЕР_1 та рухався в районі перехрестя по просп..Московському та Академіка Павлова у м.Харкові, проїхав на заборонений сигнал додаткової секції світлофору, про що складено постанову про порушення п.п. 8.7.3.б ПДР України «Вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками)» та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КпАП України, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Позивач ОСОБА_1 вказує, що інспектор показав позивачу відеозапис, де нібито позивач перетинає перехрестя на вимкнений сигнал додаткового сектору світлофору. З даним відеозаписом, який був наданий відповідачем, позивач був не згодний, оскільки перехрестя позивач перетинав на миготливе зелене світло світлофора у додатковому секторі світлофора, внаслідок чого позивач повинен був завершити маневр і це чітко видно на відеозаписі. На відеозаписі також не видно чітко ні марки автомобіля, ні державного реєстраційного номеру, про що також було повідомлено відповідачу. Ознайомившись з документами позивача, відповідач на місці адміністративного правопорушення, за адресою: м. Харків, Академіка Павлова, 20Б без складання протоколу про адміністративне правопорушення склав постанову про накладання адміністративного стягнення по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

У постанові про накладення адміністративного стягнення, позивач зазначив наступне «З доказами не згодний, вважаю мою зупинку не правомірною».

Пунктом правил 8.7.3. п. (б) ПДР України встановлено, що сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків.

Пунктом правил 8.7.3. п. (в) ПДР України встановлено, що зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.

На відеозаписі, який був наданий відповідачем, чітко видно, що позивач перетинає перехрестя проспекту Московського та Академіка Павлова на миготливий зелений сигнал додаткового сектору світлофору, внаслідок чого, підстави щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні. Також зазначає. що справа інспектором розглянута без дослідження доказів, на місці вчинення, з порушенням права на захист, заслухання осіб, що беруть участь у справі та свідків, не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи. Крім того, позивач зазначає, що інспектором поліції не дотримано процедури притягнення особи до відповідальності, розглянуто справу без підготовки, чим порушено його права. Всупереч вимог ст.ст. 245, 280 КпАП України дана постанова винесена без з'ясування чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність чи заподіяно майнову шкоду, а також без з'ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В судове засідання позивач не з'явився, його представник - адвокат Розумовський О.С. надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно належним чином, заперечень до суду не надавав.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 23.01.2019 інспектором поліції взводу 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Дунача Е.В. було винесено постанову НК №022821 від 23.01.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно оскаржуваної постанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. з зазначенням, що водій 23.01.2019 приблизно о 03 годині 30 хвилин він керуючи автомобілем AUDI A-4 д.н. НОМЕР_1 та рухався в районі перехрестя по просп..Московському та Академіка Павлова у м.Харкові, проїхав на заборонений сигнал додаткової секції світлофору, про що складено постанову про порушення п.п. 8.7.3.б ПДР України «Вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками)». (а. с. 9).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що відповідач упереджено розглядав справу, з порушенням його права на захист та інших процесуальних норм, за відсутності доказів, що підтверджують його винність в порушенні ПДР України. Заперечень, доказів на спростування даної інформації відповідачем до суду не надано.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП).

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

Згідно ч. 1 ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стосовно порушення права позивача на належний захист, а саме права скористуватись послугами адвоката та відкладення розгляду справи, суд зазначає.

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією виявлення і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження та відмови у задоволення клопотання позивача щодо надання часу для отримання допомоги фахівця в галузі права та відкладення розгляду справи призвело до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП. І дана обставина порушення права позивача на належний захист також врахована судом при вирішенні питання правомірності складення постанови від 23.01.2019 року інспектором Дунач Е.В. та підстав для її скасування.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У постанові, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КпАП України.

Відповідач не надав суду жодних належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 23.01.2019 року Правил дорожнього руху України, а саме п.п.8.7.3.б ПДР України «Вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками)».

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позову стосовно протиправного складенні постанови в порушення положень Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 з огляду на наступне.

Так, згідно розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 р. №1376 передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене зокрема ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення за місцем його вчинення визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У свою чергу, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 № 596-VIII, який був прийнятий після винесення рішення Конституційним Судом України 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Таким чином, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015, на які посилається позивач, повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху" щодо надання права органам Національної поліції України виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці.

Таким чином, розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, оскільки дії інспектора поліції під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача не відповідають не вимогам ст.ст.245,251,280 КУпАП, а відтак є протиправними.

В зв'язку з чим постанова серії НК №022821 від 23.01.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. підлягає скасуванню.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КпАП України.

Керуючись ст. ст.2, 6-10,77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - задовольнити.

Визнати протиправними дії взводу 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Дунача Едуарда Вікторовича (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №022821 від 23.01.2019 року.

Скасувати постанову серії НК №022821 від 23.01.2019 року, винесену інспектором взводу 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Дунач Едуардом Вікторовичем (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А), якою до ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Я. В. Губська