Ухвала суду № 80489457, 10.12.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23155/18

провадження № 2/753/8560/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Вовк Є.І., вивчивши матеріали за позовом, підписаним ОСОБА_2, в якому позивачем вказано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява з додатками у виді письмових доказів, із зазначенням ціни позову 116618,94 грн.

З положень ч.1 ст.177 ЦПК України вбачається, що заявник повинен додати до заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідних учасників, а згідно з імперативними вимогами ч.5 ст.95 ЦПК України: учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (що заявником не виконано у повному обсязі).

Отже, вивчивши наявні матеріали, вважаю що вказану заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.177 (щодо вказаних додатків у виді письмових доказів, при цьому, надані для відповідача копії у зменшеному вигляді не читаються у повному обсязі) та ст.62, 175 ЦПК України, а саме: не надано документу на підтвердження повноважень ОСОБА_2, який передбачений ЦПК України, зокрема ст.62 ЦПК України; відсутнє обгрунтування щодо розміру процентної ставки, яка у позові не зазначена, та відсутнє посилання на дату початку періоду виникнення заборгованості за процентами; не вказано автентичного поштового індексу щодо адреси відповідача; не надано належних та допустимих доказів щодо сплати судового збору, який згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» становить 1762 грн.

Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вказані вимоги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.185 ЦПК України, вважаю, що заяву належить залишити без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України,

Ухвалив:

Залишити без руху позовну заяву, з наданням заявнику строку для виправлення недоліків - 10 днів, з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.

Якщо у встановлений строк зазначені вимоги не будуть виконані заява буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: