Ухвала суду № 80489312, 10.12.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23012/18

провадження № 2/753/8511/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Вовк Є.І., вивчивши матеріали за позовом ОСОБА_2 до «ВАТ СКБ Дністер та Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві» про визнання правочину недійсним та вилучення запису,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява з додатками у виді письмових доказів.

З положень ч.1 ст.177 ЦПК України вбачається, що заявник повинен додати до заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідних учасників, а згідно з імперативними вимогами ч.5 ст.95 ЦПК України: учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (що заявником не виконано).

Отже, вивчивши наявні матеріали, вважаю що вказану заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.177 (щодо вказаних додатків у виді письмових доказів), та ст.175 ЦПК України, в тому числі: зміст позовних вимог конкретно не викладено; не зазначено доказів щодо відсутності зобов»язань перед відповідачем, при цьому, на цю обставину міститься посилання в обгрунтуванні позову; не вказано повних автентичних назв відповідачів.

Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вказані вимоги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.185 ЦПК України, вважаю, що заяву належить залишити без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України,

Ухвалив:

Залишити без руху позов, з наданням строку для виправлення недоліків - 10 днів, з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.

Якщо у встановлений строк зазначені вимоги не будуть виконані заява буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: