Рішення № 80487778, 05.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2019 рокум. Ужгород№ 0740/1066/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Копосович Е.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,- представник ОСОБА_2

відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області ,- ОСОБА_3

третьої особи: Державне підприємство "Ужгородське лісове господарство" ,представник ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області за участю третьої особи ДП "Ужгородське лісове господарство" про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яким просить:

1.Визнати протиправними дії Відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо надання відмови у наданні дозволу та зобов'язати вчинити дії, а саме повторно розглянути, згідно порядку, який передбаченого ст.118 Земельного Кодексу України, клопотання від 19.06.2018 року (вхідна реєстрація від 19.06.2018 №0-1374/0/17-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області;

2.Зобов'язати Відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у встановлений судом строк подати звіт про виконання даного судового рішення.

3. Стягнути з Відповідача на мою користь суми судового збору.

1. Позиції сторін

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 19 червня 2018 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Кам'яницької сільської ради, Ужгородського району Закарпатської області.

Листом від 11.07.2018 р. за №0-1374/0-2709/0/18-18, відповідачем відмовлено у наданні такого дозволу з огляду на те, що дана земельна ділянка перебуває у користуванні ДП «Ужгородське, лісове, господарство».

Позивач вважає, що нормами Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

31 жовтня 2018 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що за результатами розгляду клопотання гр.ОСОБА_1, враховуючи всю надану інформацію та у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, керуючись частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, Головним управлінням надано вичерпну відповідь від 11.07.2018 №0-1374/0-2709/0/18-18, обґрунтувавши відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою тим, що зазначена на картографічних матеріалах земельна ділянка перебуває у користуванні ДП "Ужгородського лісового господарства" відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗК №000386, право на яку не припинено.

Відповідно до інформації ДП "Ужгородське лісове господарство" земельна ділянка площею 8,95 га в кварталі 26 на території Камяницької сільської ради була повернута в користування ДП "Ужгородське лісове господарство" на підставі розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації від 10.01.2005 №8.

Враховуючи вищенаведене, а також згідно індексної кадастрової карти земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність знаходиться у 26 контурі та перебуває у постійному користуванні ДП "Ужгородське лісове господарство". Отже, враховуючи викладене вище, Головне управління зазначає, що діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на звернення громадянина ОСОБА_1 надало обґрунтовану та вичерпну відповідь.

26 листопада 2018 року від представника третьої особи: Державне підприємство "Ужгородське лісове господарство", надійшли письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких, зокрема, зазначає, що на підставі розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації від 10.01.2005р. №8 «Про створення комісії прийому-передачі рекультивованих земель Кам'яницького щебеневого заводу» земельна ділянка площею 8,95 га в кварталі 26 на території Кам'яницької сільської ради була повернута в користування ДП «Ужгородське ЛГ».

Таким чином, спірна земельна ділянка передана в користування ДП «Ужгородське ЛГ» після виготовлення державного акту на право постійного користування землею серія 1-ЗК №000386 від 03.12.1996 року. Беручи до уваги те, що державний акт є правовстановлюючим документом, «старого взірця», який був виготовлений без проведення комплексу робіт з геодезичного встановлення відповідної до сучасної системи координат меж земельної ділянки, відомості про земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру, що в свою чергу, не дає змогу визначення точних меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), включених до державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗК №000386 на місцевості .

Таким чином, відмова ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області у надані дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із невідповідністю місцезнаходження земельної ділянки є правомірною, оскільки така земельна ділянка перебуває у користуванні ДП "Ужгородське ЛГ" та відноситься до земель лісогосподарського призначення.

На підставі викладеного, ДП "Ужгородське ЛГ" просить суд в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повністю.

В судовому засіданні представником позивача були наданні письмові додаткові пояснення, відповідно до яких зазначено наступне. Так, Відповідач додав до матеріалів справи листи відділу в Ужгородському районі: від 25.06.2018 року №698/402-18-0.28, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство» відповідно до державного акту про постійне користування землею серія І-ЗК №000386 та додає другий лист від 18.10.2018 року №1133/402-18-0.28, в якому зазначає, що дана земельна ділянка перебуває у користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство» відповідно до розпорядження голови Ужгородської райдержадміністрації від 10.01.2005 року №8 «Про створення комісії щодо прийому-передачі рекультивованих земель щебеневого заводу», який знаходиться зовсім в іншому місці та зазначає, що дане розпорядження не є таким, що надає право користування і прийняте всупереч порядку набуття права на користування землею, який передбачений лісовим і земельним законодавством, що діяв на момент його прийняття.

Зазначає, що наведене вище підтверджує протиправність дій Відповідача, який створює внутрішньо-організаційні документи, які спотворюють дійсні і фактичні дані, з метою виправдати свої незаконні дії та спрямувати суд у хибному напрямку для дослідження обставин, які не мають значення для об'єктивного вирішення справи по суті. Дане розпорядження не містить ні у назві, ні у констатуючій та розпорядчій частині тексту питання щодо надання у користування лісгоспу спірної земельної ділянки згідно порядку передбаченого Законом, а тільки містить інформацію про організаційні дії.

Окрім того, зауважує, що не заслуговує на увагу посилання Третьої особи на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на матеріали лісовпорядкування від 2011 року, як на підставу користування землею, оскільки таке є безпідставним. Вважає, що дане розпорядження та інші відомості надані Відповідачем і Третьою особою є недопустимими та недостатніми доказами, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого законом та у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність певних обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме наявність у лісгоспу права користування на спірну земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених вище.

Представник відповідача та третьої особи щодо задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав наведених вище.

Заслухавши представників сторін, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, проаналізувавши норми права, які підлягають або не підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін та мотиви суду, з яких суд дійшов до висновків у справі, констатує наступне.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 19 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням від 19.06.2018 №0-1374/0/17-18 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Кам'яницької сільської ради, Ужгородського району Закарпатської області. До клопотання додав: викопіювання з кадастрової карти та графічні матеріли, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; завірені копії паспорту громадянина України та ідентифікаційного номеру.(а.с.21).

За результатами розгляду клопотання гр.ОСОБА_1 11.07.2018 року, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом №0-1374/0-2709/0/18-18, відмовило позивачу у наданні дозволу, вказавши підставу відмови те, що за інформацією відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 25.06.2018 року № 698/402-18-0.28 зазначена на картографічних матеріалах земельна ділянка перебуває у користуванні ДП "Ужгородського лісового господарства" відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗК №000386, право на яку не припинено, і крім того, рекомендувало звернутися до розпорядника земель відповідно о повноважень визначених статтею 122 ЗКУ. (а.с.10-11).

Згідно листа від 20.06.2018 №Л-1405/0-2347/0/18-18, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось до відділу в Ужгородському районі Головного управління про надання всієї наявної інформації про земельну ділянку відповідно до поданого клопотання гр. ОСОБА_1 та клопотань інших осіб у письмовому та електронному вигляді, згідно відомостей з Державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку.(а.с.41).

Відповідно до інформації відділу в Ужгородському районі Головного управління від 25.06.2018 №698/402-18-0.28 зазначено, що:

- земельна ділянка загальною площею 14372,6 га для ведення лісового господарства знаходиться в користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство» відповідно до державного акту про постійне користування землею серія І-ЗК №000386

- відповідно до статистичної звітності - ліси та інші лісовкриті землі (а.с.42-44).

Відповідно до листа відділу в Ужгородському районі Головного управління від 18.10.2018 №1133/402-18-0.28 зазначено, що дана земельна ділянка перебуває у користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство» відповідно до розпорядження голови Ужгородської райдержадміністрації від 10.01.2005 року №8 «Про створення комісії щодо прийому-передачі рекультивованих земель щебеневого заводу». (а.с.45).

Згідно листа від 14.09.2009 №03-436ДП "Ужгородське лісове господарство", земельна ділянка площею 8,95 га в кварталі 26 на території Камяницької сільської ради була повернута в користування ДП "Ужгородське лісове господарство" на підставі розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації від 10.01.2005 №8.(а.с.48,50-59)

Згідно довідки, яка видана ДП "Закарпатським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою" від 10.09.2018 за №01-16/633 за результатами співставлення наданих замовником координат земельної ділянки, яка відводиться у власність гр. ОСОБА_1 на території Камяницької сільської ради Ужгородського району та координат земель державного підприємства "Ужгородське лісове господарство" згідно "Технічного звіту" не виявлено накладання меж вище зазначеної ділянки на межі Камяницького лісництва ДП "Ужгородське лісове господарство"( а.с. 12)

Згідно листа ДП "Закарпатським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою" від 24.10.2018 року № 01-16/733, адресованого ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вказано, що державний акт на право постійного користування земелю серії І-ЗК № 000386 є правовстановлюючим документом "старого взірця", який був виготовлений без проведення комплексу робіт з геодезичного встановлення меж земельної ділянки , відомості про земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру, що в свою чергу не дає змоги визначення точних меж земельних ділянок в натурі, у взязку з чим просять не брати до уваги довідки, . які видані ДП "Закарпатським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою" від 10.09.2018 за №№01-16/634- № 01-16/637 ( а.с. 71-72).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У світлі вимог цієї конституційної норми така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення особистого селянського господарства … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача від 11.07.2018 року №0-1374/0-2709/0/18-18, суд зазначає що вони законом не передбачені, а отже є незаконними.

Порушуючи ст. 3 Конституції України та визначені у ст. 4 Закону України «Про державну службу» принципи верховенства права (забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави), законності (обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) працівники відповідача створили перешкоди ОСОБА_1 на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661,

-наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Лист відповідача від 11.07.2018 року №0-1374/0-2709/0/18-18 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею площею 2,0000 га за змістом за формою є відповідь надана в порядку ЗУ "Про звернення громадян" і не може вважатись «відмовою» у розумінні частини 7 статті 18 ЗК України.

Одночасно суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №806/2208/17 прямо зазначено, що "рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляються розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника".

Оскільки рішення відповідача у формі наказу прийнято не було , то в даному випадку має місце бездіяльність субєкта владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.5ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено , що Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на обовязковість вищевказаної вимога вказана вимога закону відповідачем не дотримана.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржувана відмова, викладена в листі Відповідача від 11.07.2018 року №0-1374/0-2709/0/18-18 винесена не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним земельним законодавством, а тому є протиправною.

Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 2 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень статті 245 КАС України.

Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 статті 245 КАС України, відповідно до якої, суд може прийняти, окрім іншого, постанову про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Обрання способу захисту порушеного права повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Судом визнається, що в силу вимог Земельного кодексу України надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність віднесено до владних повноважень Відповідача.

Разом з тим, реалізація таких владних повноважень (межі, спосіб, підстави і вид) врегульована земельним законодавством і не дає можливості Відповідачу на власний розсуд визначити зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів рішень.

По цій причині такі владні повноваження Відповідача не можна ототожнювати із дискреційними повноваженнями.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 6 статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 ст. 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок ОСОБА_5 Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі № 814/741/16, постанові від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16.

Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких підстав порушене право Позивача підлягає судовому захисту та може бути поновлено виключно шляхом визнання протиправною протиправними дії та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області при розгляді клопотання від 19.06.2018 року та зобов'язання повторно розглянути, згідно порядку, який передбачений ст.118 Земельного Кодексу України, клопотання від 19.06.2018 року (вхідна реєстрація від 19.06.2018 №0-1374/0/17-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У такихсправах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, керуючись вищевказаною вимогою закону, суд бере до уваги тільки інформацію відділу в Ужгородському районі Головного управління від 25.06.2018 №698/402-18-0.28, на яку посилається відповідач в оскаржуваній відмові і не бере до уваги докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення та надані тільки під час судового розгляду.

Посилання відповідача на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення та надані тільки під час судового розгляду свідчать про необгрунтованість та немотивованість наданої відмови відповідача позивачу у листі від 11.07.2018 р. за №0-1374/0-2709/0/18-18.

Суд розглядаючи дану справу та надаючи правову оцінку діям відповідача керується вимогами ч. 2 ст. 2 КАСУ , якою передбачено , що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

і з врахуванням вказаного суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача зазначеним критеріям законності.

Керуючись статтями 243-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області при розгляді клопотання від 19.06.2018 року (вхідна реєстрація від 19.06.2018 №0-1374/0/17-18) ОСОБА_1.

Зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути, згідно порядку, який передбачений ст.118 Земельного Кодексу України, клопотання від 19.06.2018 року (вхідна реєстрація від 19.06.2018 №0-1374/0/17-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області ( код ЄДРПОУ 39766716, м. Ужгород, пл. Народна,4 )надати суду звіт про виконання судового рішення протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяОСОБА_6

Повний текст виготовлено та підписано 15 березня 2019 року