Рішення № 80487243, 11.03.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3218/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із вказаним позовом звернулось АТ КБ «Приватбанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.10.2011 року в загальному розмірі 115980,62 грн., яка включає заборгованість за кредитом – 6578,79 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом – 107052,86 грн., заборгованість за пенею та комісією – 2348,97 грн., а також судові витрати у розмірі 1762,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.10.2011 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та, запропонованих «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті. Відповідач отримав кредит у розмірі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік. Проте кредитні зобов'язання відповідач не виконує, у зв'язку з чим станом на 01.04.2018 р. утворилась вказана заборгованість.

Крім того, позивач надав розрахунок сум, що стягується, зокрема, процентів. Так, нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість здійснювалось до 04.2014 року за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N – поточне тіло кредиту, M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N – поточне тіло кредиту, M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів;

З 04.2014 року нарахування процентів здійснюється за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, 2 або 1 – коефіцієнт процентної ставки (1 – застосовується у разі належного виконання зобов’язань, 2 – підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*2*Y=Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця), M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, 2 - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив про те, що позов визнає частково, а саме: в сумі 4347 грн. 59 коп., посилаючись на часткове погашення заборгованості, пропуск позивачем строку позовної давності, необґрунтованість розрахунку процентів за кредитом та пені, зазначивши про відсутність права позивача підвищувати процентну ставку за договором в односторонньому порядку та нарахування пені всупереч вимогам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Позивач надав відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.10.2011 року відповідач отримав платіжні картки зі строком дії останньої - липень 2017 року. Зміна процентної ставки відбувалась відповідно до умов договору, викладених в Умовах та правилах надавання банківських послуг. Вважає, що позивач звернувся до суду в межах позовної давності, оскільки його перебіг щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки. Щодо нарахованих штрафів та пені позивач запевнив, що після отримання банком достовірної інформації про місце проживання відповідача виконає вимоги, передбачені ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Представник позивача, відповідач та його представник в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.10.2011 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якого відповідач за рахунок кредитного ліміту, користуючись платіжними картками, строк дії останньої – 07/17, здійснювала витрати та платежі на погашення заборгованості, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1

З 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва – ПАТ КБ «ПриватБанк») змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва – АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснював платежі на погашення заборгованості.

Проте в порушення умов кредитного договору, ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.04.2018 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 115980,62 грн., яка складається з:

- 6578,79 грн. – заборгованість за кредитом,

- 107052,86 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом,

- 2348,97 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, виходить з того, що сторонами визнаються обставини щодо отримання відповідачем кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту станом на 01.04.2018 року в сумі 6578,79 грн.

Проте суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки судом встановлено, що остання кредитна картка, на підставі якої відповідач користувався кредитним лімітом, мала строк дії до 31 липня 2017 року, що відповідає строку кредитування, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов’язань сторони не передбачили, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за процентами, що виникла з 01 серпня 2017 року по 01 квітня 2018 року задоволенню не підлягають.

Крім того, суд дійшов висновку про необґрунтованість розрахунку процентів за користування кредитом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З розрахунку кредитної заборгованості, наданої позивачем вбачається, що позивачем змінювався розмір процентної ставки за кредитним договором. Проте позивачем не надані докази щодо погодження з відповідачем таких змін умов кредитного договору.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки вони не підписані відповідачем, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-2320цс16 від 22 березня 2017 року, відповідно до якої Умови надання банківських послуг застосовуються при наявності підпису позичальника, який відсутній на «Умовах та Правилах надання банківських послуг», наданих позивачем як частину кредитного договору, укладеного з відповідачем.

З наведеного випливає, що розмір процентної ставки, який має бути застосований до спірних правовідносин дорівнює 27,6 % річних, оскільки саме за таким розміром процентної ставки позивачем нараховувались проценти, а відповідачем здійснювалось погашення заборгованості, а отже вказаний розмір процентної ставки визнавався сторонами, що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

Крім того, судом встановлено, що з 04.2014 року банком запроваджена формула нарахування процентів, яка суперечить умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Також позивачем залишилось не доведеним факт повідомлення та узгодження з відповідачем запровадження іншого порядку (формули) нарахування поточних та прострочених процентів.

Вищевказане відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.

В зв’язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули, яка діяла на час укладання договору та до квітня 2014 року, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що строк кредитування, який відповідає строку дії кредитної карти, закінчився 31 липня 2017 року, а позивач звернувся до суду із вказаним позовом 19 червня 2018 року, що відповідає даті на відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла до суду позовна заява, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про повернення основної суми боргу, який мав бути повернутий в повному обсязі саме після спливу строку дії кредитної карти.

Згідно із ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Верховним Судом України у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15 викладений правовий висновок про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 19 червня 2018 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими до 19 червня 2015 року, пред’явлені позивачем поза межами строку позовної давності. А отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З банківської виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що заборгованість за кредитним договором була частково погашена за рахунок автоматичного списання заборгованості з інших рахунків відповідача, а саме: 18.04.2018 р. в сумі 590,65 грн., 18.05.2018 р. в сумі 750,69 грн., 18.06.2018 р. в сумі 488,69 грн., 19.07.2018 р. в сумі 750,69 грн., 17.08.2018 р. в сумі 750,69 грн., 18.09.2018 р. в сумі 750,69 грн., 18.10.2018 р. в сумі 750,69 грн., 16.11.2018 р. в сумі 14,14 грн. та 750,69 грн., а також за рахунок платежів, вчинених особисто відповідачем, а саме: 29.05.2018 р. в сумі 515,00 грн. та 13.06.2018 р. в сумі 1000,00 грн.

Таке виконання зобов’язання відповідачем не свідчить про переривання строку позовної давності, оскільки здійснено поза межами такого строку, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України від 29.03.2017 року у справі № 6-1996цс16, в якому зазначено, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності, а також оскільки частина грошових операцій була здійснена не особисто позивачем, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі 366/1088/16-ц, відповідно до якого не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення.

З розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 19 червня 2015 року по 31 липня 2017 року (774 днів) заборгованість за тілом кредиту, на яку нараховувались проценти складала 6578,79 грн.

Застосовуючи формулу N*M/365*Y=Z, яку запроваджено банком для розрахунку процентів поточної та простроченої заборгованості, та яка діяла до 04.2014 року, де N – тіло кредиту (в грн.), M – процентна ставка, 365 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів (в грн.), отримуємо наступний розрахунок заборгованості за процентами: 6578,79*27,6% / 365*774=3580,38 (грн.).

Позовні вимоги щодо наявності заборгованості за комісією та пенею суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо можливості нарахування банком комісії, крім того, в своїх розрахунках позивач не відокремлює суми заборгованості за пенею та комісією, ототожнюючи їх з неустойкою (пенею).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо розміру неустойки. Посилання позивача про те, що вказаний розмір передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду, оскільки вони не беруться до уваги судом з підстав, що зазначені вище.

Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею позивачем не враховані положення Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є с. Іванопілля Костянтинівського району Донецької області.

Місто Костянтинівка Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів є необґрунтованими. А отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Судом встановлено, що часткове погашення заборгованості за кредитним договором 18.04.2018 р. в сумі 590,65 грн., 18.05.2018 р. в сумі 750,69 грн., 18.06.2018 р. в сумі 488,69 грн., 19.07.2018 р. в сумі 750,69 грн., 17.08.2018 р. в сумі 750,69 грн., 18.09.2018 р. в сумі 750,69 грн., 18.10.2018 р. в сумі 750,69 грн., 16.11.2018 р. в сумі 14,14 грн. та 750,69 грн., 29.05.2018 р. суми 515,00 грн. та 13.06.2018 р. суми 1000,00 грн., на загальну суму 6347,79 грн. були направлені позивачем на погашення неустойки, що з наведених вище підстав було здійснено всупереч умовам договору та вимог закону, а отже вказана сума відповідно до черговості, передбаченої ч. 2 ст. 534 ЦК України, має бути спрямована на погашення процентів та основного боргу.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 станом на 01.04.2018 р. має заборгованість за кредитним договором в розмірі 4081,38 грн.(3850,38 - 6347,79 = - 2497,41; 6578,79 – (-2497,41) = 4081,38).

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.10.2011 року станом на 01 квітня 2018 року, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2497 грн. 41 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 107052 грн. 86 коп., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2348 грн. 97 коп., в всього в сумі 111899 гривень 24 копійок слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв’язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 62,01 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 265, 268, 273, 354-355, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,–

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.10.2011 року станом на 01 квітня 2018 року в розмірі 4081 (чотирьох тисяч вісімдесяти однієї) гривні 38 копійок.

В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.10.2011 року станом на 01 квітня 2018 року, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2497 грн. 41 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 107052 грн. 86 коп., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2348 грн. 97 коп., в всього в сумі 111899 (ста одинадцяти тисяч восьмисот дев’яноста дев’яти) гривень 24 копійок – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 62 (шістдесяти двох) гривень 01 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення – 15 березня 2019 року.

Позивач: акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження:м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, ЄРДПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя