Ухвала суду № 80486498, 11.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1304/19

УХВАЛА

11 березня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши матеріали позову Роздільнянської районної ради Одеської області до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги та частини акту ревізії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Роздільнянської районної ради Одеської області до Південного офісу Держаудитслужби, в якій позивач просить суд:

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 04 лютого 2019 року №15-06-23-14/583-2019 (вх.№15/01-18 від 06 лютого 2019 року):

пункту 1, щодо покриття Роздільнянською районною радою витрат Роздільнянської районної державної адміністрації за обслуговування та утримання частини оренди адміністративної будівлі, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) районній раді на суму 381,73 тис. гривень»;

пункту 2, щодо зайвого виділення в 2016 році КЗ СВТГРР стадіон «Спартак» з районного бюджету 86,19 тис. грн. бюджетних коштів, які в подальшому використані не на проведення індексації доходів працівникам стадіону, а на виплату різного виду премій з нарахуваннями, що в свою чергу призвело до збитків районному бюджету на вказану суму.

Визнати протиправними та скасувати Акт ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Роздільнянської районної ради Одеської області за період з 01.11.2015 по 30.11.2018 за№ 06-11/1 від 03 січня 2019 в частині висновків:про порушення п.1.1, 2.1, 3.1, 3.2, договорів на відшкодування, статей 526,629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, через неврахування понесених радою витрат на власну адміністративну будівлю в частині виплаченої заробітної плати (із нарахованим ЄСВ) працівникам, робота яких пов’язана із обслуговуванням та утриманням такої будівлі, від Орендаря недоперераховані кошти у вигляді відшкодування за понесені радою витрати на зазначену будівлю, частина якої протягом всього ревізує мого періоду перебувала в оренді у Роздільнянської РДА, та що вказане порушення призвело до покриття Роздільнянською районною радою витрат Роздільнянської районної державної адміністрації за обслуговування та утримання частини оренди адміністративної будівлі, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) районній раді на суму 381 734, 54 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши даний позов, суддя дійшов висновку, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування Акту ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Роздільнянської районної ради Одеської області за період з 01.11.2015 по 30.11.2018 за№ 06-11/1 від 03 січня 2019 в частині висновків про порушення п.1.1, 2.1, 3.1, 3.2, договорів на відшкодування, статей 526,629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, через неврахування понесених радою витрат на власну адміністративну будівлю в частині виплаченої заробітної плати (із нарахованим ЄСВ) працівникам, робота яких пов’язана із обслуговуванням та утриманням такої будівлі, від Орендаря недоперераховані кошти у вигляді відшкодування за понесені радою витрати на зазначену будівлю, частина якої протягом всього ревізує мого періоду перебувала в оренді у Роздільнянської РДА, та що вказане порушення призвело до покриття Роздільнянською районною радою витрат Роздільнянської районної державної адміністрації за обслуговування та утримання частини оренди адміністративної будівлі, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) районній раді на суму 381 734, 54 гривень, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну “адміністративна справа”, а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір – це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб’єктного складу – участь суб’єкта владних повноважень є обов’язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 №550 затверджено Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, який визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання (далі – Порядок №550).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Отже, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб’єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 19 КАС України.

При вирішенні питання про наявність публічно-правового спору, суд враховує правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 10.09.2013 в адміністративній справі №21-237а13, де зазначено, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті перевірки, не породжують обов'язкових юридичних наслідків;

Разом з тим, ОСОБА_1 Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 по справі №823/2042/16 вказала, що помилковим є застосування статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з правовою позицією, викладеною ОСОБА_1 Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №803/3/18, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене вимоги позивача про оскарження Акту ревізії в частині окремих висновків не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

З урахуванням зазначеного, суддя дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акту ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Роздільнянської районної ради Одеської області за період з 01.11.2015 по 30.11.2018 за№ 06-11/1 від 03 січня 2019 в частині висновків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 256, 294 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Роздільнянської районної ради Одеської області до Південного офісу Держаудитслужби, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасувати Акт ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Роздільнянської районної ради Одеської області за період з 01.11.2015 по 30.11.2018 за№ 06-11/1 від 03 січня 2019 в частині висновків: про порушення п.1.1, 2.1, 3.1, 3.2, договорів на відшкодування, статей 526,629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, через неврахування понесених радою витрат на власну адміністративну будівлю в частині виплаченої заробітної плати (із нарахованим ЄСВ) працівникам, робота яких пов’язана із обслуговуванням та утриманням такої будівлі, від Орендаря недоперераховані кошти у вигляді відшкодування за понесені радою витрати на зазначену будівлю, частина якої протягом всього ревізує мого періоду перебувала в оренді у Роздільнянської РДА, та що вказане порушення призвело до покриття Роздільнянською районною радою витрат Роздільнянської районної державної адміністрації за обслуговування та утримання частини оренди адміністративної будівлі, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) районній раді на суму 381 734, 54 гривень– відмовити.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Копія позову з додатками залишається в суді.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається.

Ухвала підлягає оскарженню у встановлений статтями 295, 297 та Перехідних положень КАС України строк і порядок.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Суддя Корой С.М.