Рішення № 80486397, 11.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 р. Справа№200/12239/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – УПФ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 квітня 2018 року він звернувся до УПФ із заявою про призначення пенсії. Проте рішенням від 18 липня 2018 року відповідач відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи.

На думку позивача, УПФ протиправно не зарахувало до пільгового стажу періоди його роботи а саме: роботи з 22.12.1986 року по 03.05.1987 року на підприємстві шахта «Селидівська» у якості учня підземного електрослюсаря з повним робочим днем в шахті; з 12.06.1987 року по 24.06.1987 року на підприємстві шахта «Селидівська»; з 07.08.1989 року по 24.09.1992 року на підприємстві шахта «Селидівська»; з 03.08.2016 року по 11.01.2017 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля»; період строкової військової служби в лавах збройних сил СРСР з 01.07.1987 року по 23.05.1989 року. Крім того відповідачем до страхового стажу не зараховано: період роботи водія-експедитора з 03.01.1994 року по 29.12.1994 року на підприємстві ТОВ «Екотех» за трудовою угодою; періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 03.08.2016 року по 11.01.2017 року, 12.01.2017 року по 31.03.2018 року. Зазначає, що вказані періоди його роботи підтверджено належними документами.

Позивач вважає таке рішення УПФ протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Виходячи з наведеного, позивач просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 липня 2018 року про відмову в призначенні пенсії; 2) зобов’язати відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи: з 22.12.1986 року по 03.05.1987 року на підприємстві шахта «Селидівська» у якості учня підземного електрослюсаря з повним робочим днем в шахті; з 12.06.1987 року по 24.06.1987 року на підприємстві шахта «Селидівська» у якості підземного електрослюсаря з повним робочим днем в шахті; період моєї роботи з 07.08.1989 року по 24.09.1992 року на підприємстві шахта «Селидівська» у якості підземного електрослюсаря з повним робочим днем в шахті; з 03.08.2016 по 11.01.2017 на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» у якості заступника начальника дільниці РМУ з ремонту прохідницького обладнання з повним робочим днем в шахті; період строкової військової служби в лавах збройних сил СРСР з 01.07.1987 року по 23.05.1989 року, зобов’язати відповідача зарахувати до страхового стажу: період роботи з 03.01.1994 по 29.12.1994 на підприємстві ТОВ «Екотех»; період роботи на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 03.08.2016 року по 11.01.2017 року, 12.01.2017 року по 31.03.2018 року в якості у якості підземного електрослюсаря з повним робочим днем в шахті; 3) зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії № 1910 від 23 квітня 2018 року, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

19 грудня 2019 року від представника УПФ надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи з 22.12.1986 року по 03.05.1987 року, з 12.06.1987 року по 24.06.1987 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки не має записів у трудовій книжці. З 07.08.1989 року по 24.09.1992 року на підприємстві ВП Шахта «Селидівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки запис зроблено в дублікаті трудової книжки. ОСОБА_2 до пільгового та страхового стажу не зараховано період навчання з 03.08.2016 року по 11.01.2017 на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки в довідці не вказано, що 80 % робочого часу позивач працював під землею та відсутня сплата страхових внесків до МДЗ України цим підприємством. Крім того до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.01.1994 року по 29.12.1994 року на підприємстві ТОВ «Екотех», оскільки відсутній запис у трудовій книжці та у зв’язку з тим, що підприємство не здійснювало реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території і перевірити достовірність виданої довідки не має можливості. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 12.01.2017 року по 31.03.2018 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня сплата страхових внесків до МДЗ України цим підприємством.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22 січня 2019 року, справу призначено для розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач до суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до суду у визначений час не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи приписи чинного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та вирішення справи за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить копія паспорту (а.с. 8-10).

23 квітня 2018 року позивач звернувся до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788- XII від 05.11.1991 року та п.2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.

До вказаної заяви було додано: копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків; копію дубліката трудової книжки від 30.03.2006 року серії АХ № 410709; копія військового квитка від 01.07.1987 серії НУ № 9109234; копію диплому від 11.06.1987 року серії ЛТ-І № 031734; пільгові довідки про особливий характер роботи з підприємства ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» від 19.04.2018 року № 1-616, від 23.04.2018 року № 5-638; довідка видана підприємством ВАТ «Селко» від 18.04.2018 року № 18; довідка видана підприємством ТОВ «Екотех» б/н; трудова угода видана підприємством ТОВ «Екотех» без номеру реєстрації та дати.

Рішенням Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18 липня 2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за нормами п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» у зв’язку з відсутністю страхового стажу роботи не менше 22 років.

Рішення про відмову у призначенні пенсії вмотивовано тим, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 22.12.1986 року по 03.05.1987 року, з 12.06.1987 року по 24.06.1987 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні записи у трудовій книжці; з 07.08.1989 року по 24.09.1992 року на підприємстві ВП Шахта «Селидівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки запис зроблено в дублікаті трудової книжки. До пільгового та страхового стажу не зараховано період роботи з 03.08.2016 року по 11.01.2017 на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки в довідці не вказано, що 80 % робочого часу позивач працював під землею та відсутня сплата страхових внесків до МДЗ України цим підприємством. До страхового стажу не зараховано період роботи з 03.01.1994 року по 29.12.1994 року на підприємстві ТОВ «Екотех», оскільки відсутній запис у трудовій книжці та у зв’язку з тим, що підприємство не здійснювало реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території і перевірити достовірність виданої довідки не має можливості. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 12.01.2017 року по 31.03.2018 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня сплата страхових внесків до МДЗ України цим підприємством (а.с. 14).

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ОСОБА_2 № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі – ОСОБА_2 № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

ОСОБА_2 гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України № 1788-XII, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Підпунктом 1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі за текстом - Порядок ведення трудових книжок), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно п. 2.2 Порядку ведення трудових книжок, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Порядку ведення трудових книжок визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 5.2 Порядку ведення трудових книжок працівників дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

У дублікаті трудової книжки позивача зазначено, що останній з 07.08.1989 року по 24.09.1992 року працював на підприємстві ВП Шахта «Селидівська» ДП «Селидіввугілля» підземним електрослюсарем 4 розряду на дільниці з ремонту забойного обладнання (а.с.11-13).

Як вже зазначалось судом, пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що уточнюючі довідки для підтвердження пільгового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Отже, належним та допустимим доказом, а саме дублікатом трудової книжки підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення періоду роботи з 07.08.1989 року по 24.09.1992 року на підприємстві ВП Шахта «Селидівська» ДП «Селидіввугілля» підземним електрослюсарем 4 розряду на дільниці з ремонту забойного обладнання до пільгового стажу.

Суд критично ставиться до посилань відповідача, як на підставу щодо не зарахування стажу, на необхідність проведення перевірки достовірності виданих документів, оскільки перевірка вказаних документів не повинна покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, така обставина не пов'язана з волею останнього.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.01.2018 року у справі № 583/392/17, від 20.03.2018 року у справі № 527/1655/17.

Крім того в матеріалах справи наявна довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.04.2018 року №1-616, яка підтверджує факт його роботи в умовах зайнятості повний робочий день під землею в період з 07.08.1989 року по 24.09.1992 року на підприємстві ВП Шахта «Селидівська» ДП «Селидіввугілля».

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 22.12.1986 року по 03.05.1987 року, з 12.06.1987 року по 24.06.1987 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» через відсутність записів у трудовій книжці суд зазначає наступне.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

На підтвердження спірних періодів роботи позивачем надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.04.2018 року №1-616, яка підтверджує факт його роботи в умовах зайнятості повний робочий день під землею в період з 22.12.1986 року по 03.05.1987 року, з 12.06.1987 року по 24.06.1987 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля».

Щодо не зарахування УПФ до пільгового стажу періоду роботи позивача з 03.08.2016 року по 11.01.2017 на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» заступником начальника дільниці РМУ з ремонту прохідницького обладнання, оскільки в довідці не вказано, що 80 % робочого часу позивач працював під землею суд зазначає наступне.

На підтвердження вказаного періоду роботи позивачем надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2018 року №1-616 (а.с. 18).

Зазначена довідка видана на підставі особового рахунку на зарплату, контрольних табелів спуску в шахту, архівної особистої картки ф. т-2, наказів по атестації робочих місць.

Пунктом 3 Порядку №637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що пільговий стаж роботи позивача в період часу з 03.08.2016 року по 11.01.2017 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» заступником начальника дільниці РМУ з ремонту прохідницького обладнання підтверджено довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2018 року №1-616.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернення УПФ до ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» із запитами, що до перевірки достовірності виданої довідки.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 03.08.2016 року по 11.01.2017 року, з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 12.01.2017 року по 31.03.2018 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», через відсутність відомостей про сплату щомісячних внесків за ці періоди, суд зазначає наступне.

Перерахування щомісячних обов’язкових внесків за ці періоди підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- довідкою № 442 року, виданою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», з якої вбачається, що єдиний соціальний внесок за період з 01 серпня 2016 року по 31 березня 2018 року перерахований до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області в повному обсязі (а.с.17);

- довідкою № 443, виданою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», з якої вбачається, що страхові внески, утримані з заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року перераховано в Пенсійний фонд України в повному обсязі (а.с.16).

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.

Згідно абз. 1 ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010, № 2464-VI ( далі ОСОБА_2 №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок

Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч.2. ст.25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16).

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на включення до страхового стажу періодів роботи у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 03.08.2016 року по 11.01.2017 року, з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 12.01.2017 року по 31.03.2018 року.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 03.01.1994 року по 29.12.1994 року на підприємстві ТОВ «Екотех», оскільки відсутній запис у трудовій книжці та у зв’язку з тим, що підприємство не здійснювало реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території і перевірити достовірність виданої довідки не має можливості суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься довідка ТОВ «Екотех» без номеру та дати в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював на вказаному підприємстві водієм-експедитором, відомості про сплату страхових внесків за спірний період відсутні (а.с.88).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Екотех» недійсне.

У відповідності до Додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначається номер та дата її видачі.

Враховуючи відсутність у довідці, виданій ТОВ «Екотех» номеру та дати її видачі, недійсність свідоцтва про державну реєстрацію зазначеної юридичної особи, суд не може прийняти вказану довідку у якості належного та допустимого доказу періоду роботи позивача з 03.01.1994 року по 29.12.1994 року.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи відсутність відповідного запису у трудовій книжці, невідповідність довідки виданою ТОВ «Екотех» вимогам законодавства, а також відсутність будь-яких інших доказів, які б підтверджували вказаний період роботи позивача, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.01.1994 року по 29.12.1994 року на підприємстві ТОВ «Екотех».

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду військової служби позивача з 01.07.1987 року по 23.05.1989 року, суд вказує на наступне.

Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже зарахування відповідачем періоду військової служби можливе після зарахування періоду роботи позивача, що передував призову на військову службу, до пільгового стажу.

Суд звертає увагу, що УПФ питання про зарахування військової служби позивача до пільгового стажу не розглядалось, спірне рішення не містить посилань на не зарахування вказаного періоду до пільгового стажу.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу періоду військової служби, оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено УПФ при повторному розгляді заяві про призначення пенсії. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено те, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов’язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що УПФ повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об’єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26 вересня 2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_3 Андрійовича до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 18 липня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 квітня 2018 року №1910 про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи а саме: з 22.12.1986 року по 03.05.1987 року, з 12.06.1987 року по 24.06.1987 року, з 03.08.2016 року по 11.01.2017 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», з 07.08.1989 року по 24.09.1992 року на підприємстві ВП Шахта «Селидівська» ДП «Селидіввугілля», до страхового стажу: з 03.08.2016 року по 11.01.2017 року, з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 12.01.2017 року по 31.03.2018 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Героїв Праці, 6, м. Селидове, Донецька область, 85400; код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 599(п’ятсот дев’яносто дев’ять) гривень 08 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.