Рішення № 80485460, 06.03.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/101/19

В справі № 760/5804/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

представника позивача- ОСОБА_8

відповідача- ОСОБА_3

представника відповідача- ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-і особи: Київська міська рада, ОСОБА_4, Департамент земельних ресурсів Виконавчий орган Київської міської ради /Київська міська державна адміністрація / про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить зобов'язати відповідачку звільнити від огорожі і тимчасової споруди та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 0,0838 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Посилається в позові на те, що 31 серпня 2016 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0838 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Футуймою В.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 952.

Право власності на земельну ділянку зареєстроване нею 31 серпня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором Футуймою В.Б.

Відповідачка має суміжну земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 і є її сусідкою.

Не маючи ніяких документів та будь-яких правових підстав на користування земельною ділянкою відповідачка самовільно зайняла земельну ділянку, яка належить їй на праві власності, огородила земельну ділянку металевою сіткою та встановила тимчасову споруду.

Даний факт підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 11 жовтня 2017 року за № 17-1626-09, складеним посадовою особою Департаменту земельних ресурсів головним спеціалістом управління землеустрою та моніторингу земель ОСОБА_7

Такими діями відповідачки порушуються її права, як власника земельної ділянки, а тому просить задовольнити позов.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували.

Відповідачка посилалася на те, що вона разом із своєю родиною мешкає в будинку АДРЕСА_2.

Земельна ділянка площею 0, 08 га., що обліковується за вказаною адресою, була надана їй у користування на підставі наказу № 288 від 16 вересня 1988 року.

Друга земельна ділянка, площею 0, 08 га, яка розташована поряд з будинком за вищевказаною адресою була надана їй на підставі наказу № 241 від 06 серпня 1988 року під городництво.

Однак дана земельна ділянка, надана їй у користування, була передана іншій особі - ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку зі зміною адреси на АДРЕСА_1.

Вважає, що позивачка, купуючи спірну земельну ділянку, усвідомлювала недобросовісне її набуття, оскільки передача земельної ділянки ОСОБА_4 у власність було незаконним.

Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

Треті особи в судове засідання неодноразово не з'являлися, про час розгляду повідомлялися належним чином. Про причину неявки суд до відома не ставили.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з цього, належного повідомлення третіх осіб про час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Судом встановлено, що 31 серпня 2016 року між позивачко та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0838 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Футуймою В.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 952.

Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване позивачкою 31 серпня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором Футуймою В.Б.

/ т.1, а.с.73 - 78 /

Відповідачка є власником житлового будинку з господарськими спорудами №35 по вул. Учительській в м. Києві та користувачем земельної ділянки до нього

/ т.1, а.с. 150 - 155 /

Судом встановлено та підтверджується сторонами, що відповідачка зайняла спірну земельну ділянку, належну позивачці на праві власності, використовує її, встановила огорожу та розмістила на ній тимчасову споруду.

Даний факт підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 11 жовтня 2017 року за № 17-1626-09, складеним головним спеціалістом управління землеустрою та моніторингу земель Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_7

/ т.1, а.с. 133 - 135; 217 - 228 /

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 78 ЦК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Вона також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб'єктів права власності і гарантує кожному захист його прав і свобод.

Зазначені положення мають визначальне значення і для суб'єктів земельних правовідносин.

За змістом ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Судом встановлено та не заперечувала відповідачка, договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 31 серпня 2016 року між позивачкою та ОСОБА_5 є діючим.

Її право власності на земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку.

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року відповідачці відмовлено в позові про визнання недійсним рішення Київської міської ради про передачу спірної земельної ділянки у власність, договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 31 серпня 2016 року та скасування запису в Державному реєстрі речових прав про державну реєстрацію права власності позивачки на спірну земельну ділянку.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки.

Суд не приймає до уваги заперечень відповідачки в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Позивачка зазначила та підтверджено наданими нею наказами радгоспу «Совки» №288 від 16 вересня 1988 року та № 241 від 06 серпня 1988 року їй у користування була виділена земельна ділянка по вул. Учительській, 35.

Дана земельна ділянка з кадастровим номером 72:531:0063 зареєстрована за відповідачкою в Державному земельному кадастрі.

Враховуючи, що предметом спору є земельна ділянка, власником якої є позивачка, її право власності на даний час не оспорено, пояснення відповідачки судом не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню 640, 00 гр. судового збору. Сплаченого нею при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.15, 16, 20, 181, 182 ЦК України, ст.ст. 38, 39, 40, 78, 153, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов»язати ОСОБА_3 звільнити від огорожі та тимчасової споруди земельну ділянку площею 0, 0838 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 640, 00 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 березня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва