Рішення № 80483971, 04.03.2019, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/834/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 року

Корецький районний суд Рівненської області

у складі головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Степанюк Л.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, третя особа Прокуратура Рівненської області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду -

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою, просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 4000000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 125000 грн. в рахунок відшкодування витрат за надання правової допомоги.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вироком Корецького районного суду від 03.11.2017 року його визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 26.04.2018 року вирок Корецького районного суду від 03.11.2017 року залишено без змін.

Вказує, що він перебував під слідством та судовим розглядом з 30.03.2015 року по 26.04.2018 року.

Протягом перебування під слідством та судом його постійно супроводжували емоції страху, приниження та розпачу. Після оголошення підозри в нього погіршилися відносини з оточуючими людьми, оскільки вони почали звертати увагу на його постійні емоційні перепади та дратівливість, окрім того, у зв'язку із оголошенням підозри в нього значно погіршились відносини із односельчанами та родиною ОСОБА_5 (який був його другом), та загинув внаслідок ДТП в якій позивача звинуватили.

Поряд з цим ОСОБА_4 разом з захисником ОСОБА_1 намагаючись довести свою невинуватість у інкримінованому йому злочині він та його захисник неодноразово зверталися до слідчого, прокурора та слідчого-судді із клопотаннями про проведення слідчих експериментів для встановлення причини ДТП та встановлення дійсного винуватця ДТП в якій загинув ОСОБА_5, однак їм безпідставно в проведені вказаних слідчих дій відмовляли при цьому фактично не пояснюючи, у зв'язку з чим. В послідуючому позивача та його захисника обмежували в часі ознайомлення із матеріалами справи, що в свою чергу свідчить лише про те, що його цілеспрямовано незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду намагалися зробити винним в тому чому він винен не був. Вся сукупність вказаних фактів призвели до важких душевних страждань, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру-зокрема те, що його звинувачували в смерті друга і не давали жодної змоги довести невинуватість.

Також, позивач зауважує, що під час досудового слідства органи досудового слідства та прокуратури здобувши докази його невинуватості штучно їх спотворили, а так звані докази вини у вчиненому були явно сфальсифіковані, що в послідуючому підтвердили Корецький районний суд Рівненської області та Апеляційний суд Рівненської області. Однак незважаючи на цілий ряд доказів невинуватості, прокурор як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді наполягав на реальному позбавленні волі ОСОБА_4.

Тому, просить стягнути на його користь компенсацією за моральні страждання в розмірі 4000000 грн. та 125000 грн. в рахунок відшкодування витрат за надання правової допомоги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та просив задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, пояснила, що позивачем не надано доказів як завдання самої шкоди, так і протиправності діяння її заподіювача, вини останнього та наявності причинного зв"язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, котрими підтверджуються факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, що підлягають обов"язковому з"ясуванню при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди. Сам факт винесення виправдувального вироку щодо позивача не породжує обов"язку про відшкодування моральної шкоди. До позовної заяви не додано жодних доказів, які свідчили б про виникнення в останнього страху, приниження та розпачу. Відсутні і будь-які докази, тривалого лікування позивача, у зв"язку із суїцидальними спробами останнього.

Представник третьої особи Прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 в судовому засіданні, пояснив, що позивачем не надано достатніх доказів для задоволення даного позову. Позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, не надано будь - яких доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв"язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв"язків. До позовної заяви не додано обгрунтованого розрахунку суми, що стягується як відшкодування моральної шкоди. Також, до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів, які підтверджують оплату послуг адвоката.

Заслухавши учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, суд приходить до такого висновку.

Вироком Корецького районного суду Рівненської області від 03.11.2017 року ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано у зв"язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 26.04.2018 року вирок Корецького районного суду Рівненської області від 26.04.2018 року залишено без змін.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, в силу ст.81 ЦПК України суд не оцінює обставини ДТП, її механізм, дії учасників пригоди, оскільки оцінку їм вже було надано в ході проведення досудового розслідування, судового розгляду, у зв’язку з чим суд не повноважний переоцінювати їх в рамках даної справи, предмет якої стосується виключно цивільно-правової відповідальності винної особи, за дії якої несе відповідальність держава.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, визначені ст.ст.1174, 1176 ЦК України. Такі підстави характеризуються особливостями суб’єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб вказаних вище органів, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є безумовною підставою покладення цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду саме на державу в особі Державної казначейської служби України, незалежно від вини такої особи.

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду

За положеннями ч.2, ч.7 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування такої шкоди виникає у випадках, передбачених законом, яким встановлюється й порядок її відшкодування.

Таким чином, виходячи із характеру спірних правовідносин, останні регулюються спеціальним нормативно-правовим актом – Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року (із змінами та доповненнями в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. При цьому, ч.2 ст.1 цього Закону передбачено, що у випадках зазначених в ч.1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Відповідно до положень частин 5, 6 ст. 4 Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося відповідачем та третьою особою, що позивач ОСОБА_4 знаходився під слідством та судом з 30.03.2015 року (повідомлення про підозру) до 26.04.2018 року (ухвала апеляційної інстанції).

Таким чином, суд приходить до висновку, що безпідставним притягненням ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, йому спричинено моральну шкоду, право на відшкодування якої він має у відповідності до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Такі обставини дійсно призвели до порушення нормальних життєвих зав’язків, негативно вплинули на стосунки з оточуючими людьми, позначилися на стані його здоров’я, який значно погіршився, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст.4, ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», з урахуванням роз’яснень, викладених в ч.2 п.9, ч.2 п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться з урахуванням визначених Законом меж відшкодування, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що діє на час розгляду справи.

Аналогічне правило щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди визначено й в п.17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року.

Отже, з аналізу вказаних норм в їх системному зв’язку вбачається, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Аналогічна правова позиція висловлена й у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15.

Виходячи з положень ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» щодо розміру встановленої мінімальної заробітної плати у 2019 році в сумі 4173 грн. за кожен місяць перебування ОСОБА_4 під слідством та судом у зв’язку з обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, суд визначає розмір спричиненої моральної шкоди в сумі 154113,82 грн. виходячи з наступного: ОСОБА_4 перебував під слідством і судом 36 місяців 28 днів (30, 31 березня 2015 року - 26 квітня 2018 року) 4173*36=150228 грн.; 150228+269,22 грн. (30,31 березня 2015 року) +3616,6 грн. (1-26 квітня 2018 року) =154113,82 грн..

За даних обставин, враховуючи принципи розумності та справедливості, обставини справи, тривалість негативних наслідків для позивача, пов’язаних з доведенням своєї невинуватості, обсяг його емоційних та психологічних страждань, суд приходить до висновку, що розмір визначеної ним моральної шкоди в 4000 000 грн. є явно завищеним та недостатньо обґрунтованим, у зв’язку з чим вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково із стягненням з Державної казначейської служби України на його користь моральної шкоди в розмірі 154113, 82 грн.

Підстав для визначення розміру моральної шкоди виходячи з розміру не менше двох мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, як вважає представник позивача судом не встановлено. Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта № 18/15 від 26.01.2015 суїцидальна спроба в ОСОБА_4 сталася 19.11.2014, тобто до оголошення про підозру в кримінальному провадженні за ч.2 ст.286 КК України, отже не пов"язана з незаконними діяннями органів досудового розслідування, прокуратури чи суду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 заявив вимогу не тільки про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органами досудового слідства, прокуратури та суду, але й про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 125000 грн., понесених в рамках кримінального провадження.

Так, дійсно у відповідності до п.3 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору в силу ст.14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 понесені ним та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 125000 грн., оскільки з огляду на складність справи, тривалість здійснення провадження по ній, обсяг виконаної адвокатом роботи їх розмір є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 89, 133, 259, 263-265 ЦПК України, та на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1174, 1176, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1 у відшкодування моральної шкоди 154113 (сто п"ятдесят чотири тисячі сто тринадцять) грн. 82 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 125000 (сто двадцять п"ять тисяч )грн. в рахунок відшкодування витрат за надання правової допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Корецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя