Постанова № 80483240, 12.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/480/19Головуючий по 1 інстанції - Кальчук А.П. Категорія: 304090000 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя - доповідач )

Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»;

відповідачі - ОСОБА_3;

особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_4

розглянувши у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2013 року, постановлене під головуванням судді Кальчук А.П. у залі Соснівського районного суду м. Черкаси 28.05.2013 року об 11 год. 30 хв., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, - :

в с т а н о в и в :

01.03.2013 року ПАТ «Банк «Демарк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ПАТ «Банк «Демарк», яке є правонаступником ВАТ «Банк «Демарк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 99-076. Згідно умов даного договору позивачем було надано відповідачу ОСОБА_3 кредит на суму 10 000 грн., зі сплатою 26 % річних та щомісячної комісії в розмірі 50, 00 грн. з кінцевим строком повернення 19.08.2010 року.

Згідно п. 3.7.1. даного договору погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за цим договором здійснюється щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту в сумі 588 грн. При цьому з суми, яка надійшла на погашення заборгованості, в першу чергу здійснюється погашення штрафу за порушення строків сплати процентів, нарахованих відсотків, комісії, а потім заборгованості за кредитом.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю шляхом видачі готівки позичальнику. Позичальником в свою чергу умови договору виконано частково, а саме: останній сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 1550,19 грн.; в рахунок погашення основного боргу по кредиту сплачено 1766,81 грн.; частково сплачено щомісячну комісії в сумі 331,43 грн. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 не виконував умови договору належним чином, не здійснював погашення заборгованості за наданий банком кредит, порушив кінцевий строк повернення кредиту.

Позивач зазначає, що у відповідності до п. 6.3 договору у разі порушення строку погашення кредиту Банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за Кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 6.4. кредитного договору у разі порушення перший та другий раз сплати відсотків за кредитом на строк до двох днів, позичальник сплачує за таке порушення штраф у розмірі 50,00 грн. за кожний факт порушення строку сплати процентів. У разі, якщо позичальником порушено строк сплати процентів три і більше разів, розмір штрафу, який указано вище, збільшується у 2 рази. При несплаті процентів на строк більше двох днів, банк має право стягнути з позичальника пеню, починаючи з третього дня прострочення за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму несплачених відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з третього дня прострочення і до дати повного погашення заборгованості у відсотках у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня.

Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед банком по кредитному договору № 99-076 від 20.08.2008 року станом на 26 лютого 2013 року становить 22 339,83 грн., а саме: заборгованість за кредитом 8233,19 грн.; заборгованість за відсотками 8841,99 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом 1146,08 грн.; штраф за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом 1200 грн.; не сплачена щомісячна комісія 2918,57 грн.

В забезпечення виконання взятих зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору, згідно до ст. 553, 554 ЦК України, було укладено договір поруки № 99-076/1 від 20.08.2008 року з ОСОБА_4. Поручитель відповідно до умов договору поруки взяв на себе солідарне зобов`язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1, які виникли між банком і позичальником на підставі кредитного договору № 99-076 від 20.08.2008 року.

Позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором кредиту в сумі 22 339,83 грн., та сплачений позивачем судовий збір - 229,40 грн.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк « Демарк» задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованість в розмірі 22 339 грн. 83 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі - 229,40 грн., а всього 22 569 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 23 копійки.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася 26.12. 2018 року в суд із заявою про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2013 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 28 травня 2013 року - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2013 року, ОСОБА_4 оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши 18.02. 2019 року апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_4 зазначає, що на її думку суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, вдався до порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник, акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не застосував норму ч. 4 ст. 599 ЦК України, відповідно до якої порука в силу закону є припиненою.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.05.2013 року в цивільній справі № 712/2628/13-ц в частині солідарного стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Банк « Демарк» з ОСОБА_4 заборгованості в розмірі - 22 339 грн. 83 коп., витрат по сплаті судового збору в сумі 229, 40 грн., а всього 22 569 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять ) грн. 23 коп., відмовити у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_4

Відзив на адресу апеляційного суду Черкаської області на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційному суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без виклику сторін у суд апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення заборгованості солідарно з поручителя ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Демарк», виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, зазначивши, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі шляхом видачі готівки позичальнику, а позичальник в свою чергу умови договору виконав частково, що призвело до заборгованості перед банком, яка не була сплачена відповідачами відповідно до умов договору у встановлені строки, а тому підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя згідно наданого банком розрахунку.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо солідарного стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором, оскільки висновки суду щодо солідарного стягнення заборгованості не відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов кредитного договору № 99-076 від 20.08.2008 року ПАТ «Банк «Демарк», яке є правонаступником ВАТ «Банк «Демарк», зобов`язувався надати відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 10000,00 грн., з кінцевим строком повернення 19.08.2010 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26% річних. За умовами вказаного договору позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом та відсотками за кредитним договором щомісяця не пізніше 10-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту в сумі 588 грн.

Відповідно до п. 3.5.2. позичальник щомісячно сплачує банку за користування кредитом комісію в розмірі 50,00 грн.

Згідно п. 3.7.1. даного договору погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за цим договором здійснюється щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту в сумі 588 грн. при цьому з суми, яка надійшла на погашення заборгованості, в першу чергу здійснюється погашення штрафу за порушення строків сплати процентів, нарахованих відсотків, а потім заборгованості за кредитом.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю шляхом видачі готівки позичальнику, що підтверджується квитанцією від 20 серпня 2008 року, яка наявна в матеріалах справи (а. с. 9).

Відповідач ОСОБА_3 в свою чергу умови договору виконав частково, а саме: сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 1550,19 грн., в рахунок погашення основного боргу по кредиту ним сплачено 1766,81 грн. та частково сплачено щомісячну комісії в сумі 331,43 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі порушення строку погашення кредиту Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочки. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за Кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за Кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.4 договору у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом на строк до двох днів, позичальник сплачує за таке порушення штраф у розмірі 50,00 грн. за кожний факт порушення строку сплати процентів. У разі, якщо позичальником порушено строк сплати процентів три і більше разів, розмір штрафу, який указано вище, збільшується у 2 рази. При несплаті процентів на строк більше двох днів, банк має право стягнути з позичальника пеню починаючи з третього дня прострочення за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму несплачених відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з третього дня прострочення і до дати повного погашення заборгованості у відсотках у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня.

Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед банком по кредитному договору № 99-076 від 20.08.2008 року станом на 26 лютого 2013 року становить 22 339,83 грн., яка складається із : заборгованості за кредитом в сумі 8233,19 грн., заборгованості за відсотками - 8841,99 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом 1146,08 грн., штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в сумі 1200 грн., не сплаченої щомісячної комісії 2918,57 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. За порушення зобов'язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, що встановлено ст. 629 ЦК України.

За приписами статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначено у статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені норми права, приймаючи до уваги, що позивачем ПАТ «Банк «Демарк» належним чином виконані умови договору, оскільки банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю шляхом видачі готівки позичальнику, а боржником ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконані, що підтверджується наданими банком розрахунками, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення виконання умов кредитного договору та суд дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості перед банком у розмірі 22 339 грн. 83 коп.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованості у розмірі 22 339 грн. 83 коп., виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи в забезпечення виконання взятих зобов`язань позичальника ОСОБА_3, що випливають з кредитного договору, було укладено договір поруки № 99-076/1 від 20.08.2008 року з ОСОБА_4. Поручитель згідно до умов договору поруки взяла на себе солідарне зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням ОСОБА_3, які виникли між банком і позичальником на підставі кредитного договору № 99-076 від 20.08.2008 року.

Згідно статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь кого з них окремо.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Згідно до роз'яснення п. 24 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів апеляційного суду, приймає до уваги доводи скаржника, поручителя ОСОБА_4 про те, що матеріали справи не містять у підтвердження позовних вимог доказів, що позивач ПАТ «Банк «Демарк» звертався з вимогою до поручителя як направленням чи врученням вимоги поручителю погасити борг (залежно від умов договору), так і звернення безпосередньо до суду у встановлені законом строки.

Так ч.4 ст. 559 ЦК України передбачено, якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір між ПАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_3 був підписаний 20.08.2009 року, договір поруки № 99-076/1 з ОСОБА_4 було укладено також 20.08.2008 року, кредит наданий з кінцевим строком повернення 19.08. 2010 року, а ПАТ «Банк «Демарк» звернувся з позовом в суд лише 01.03.2013 року, оскільки до звернення в суд з вимогами про повернення коштів до відповідачів не звертався.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи належні, допустимі докази, враховуючи той факт, що позивачем в підтвердження позовних вимог не надано доказів щодо пред'явленням вимоги до поручителя як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору) так і звернення безпосередньо до суду у встановлені строки, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до задоволення.

Доводи скаржника є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення солідарно заборгованості з боржника та поручителя а рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованості в розмірі 22 339 грн. 83 коп. та 229 грн. 40 коп. судових витрат підлягає скасуванню, з постановленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» та стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 на користь банку в розмірі - 22 339 грн. 83 коп., витрат по сплаті судового збору 229 грн. 40 коп., а всього 22 569 грн. 23 коп. У задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_4 відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору не в повній мірі врахував всі обставини справи, дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача в частині солідарного стягнення заборгованості, тому допустив неправильне застосування норм матеріального права і порушення процесуального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору по суті та є підставою для скасування рішення суду про задоволених позовних вимог банку солідарно з відповідачів.

Згідно до вимог частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, тому стягненню підлягають судові витрати за сплату судового збору при подання апеляційної скарги з ПАТ «Банк «Демарк» на користь ОСОБА_4 у розмірі 343 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки - скасувати, прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованість в розмірі 22 339 грн. 83 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі - 229,40 грн., а всього 22 569 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 23 копійки.

Відмовити у задоволені позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Стягнути з ПАТ «Банк «Демарк» на користь ОСОБА_4 судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 343 грн. 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, в порядку та за умов , визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Василенко Л.І.

Карпенко О.В.