Ухвала суду № 80482502, 11.03.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Матвієвська Г. В..

Справа № 644/9727/16-к

Провадження № 1-кп/644/380/19

11.03.2019

Справа № 644/ 9727/16-к

н/п 1-кп/644/380/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі : головуючого - судді Матвієвської Г.В., за участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_1, прокурора відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури прокуратури Харківської області - ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – ОСОБА_6, обвинуваченого – ОСОБА_5,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220530002702 від 09.08.2016 року, складений за результатами досудового розслідування старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_7 відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, який займає посаду заступника командира роти патрульної поліції особливого призначення « Східний корпус» ГУНП в Харківській області ( відсторонений від посади на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17.10.2016 року – захід забезпечення кримінального провадження/ строк застосування згідно даних обвинувального акту до 17.12.2016 року), раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кВ.30,30-а, м.Харків, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні та заявив клопотання про виклик свідків, згідно переліку реєстру, інших клопотань не заявив, представник потерпілого в цьому питанні покладався на розсуд суду, обвинувачений, захисник обвинуваченого вважали неможливим призначення судового розгляду за вказаним обвинувальним актом, бо наявні обставини, що свідчать про порушення права як обвинуваченого так і потерпілого на справедливий розгляд його справи, а саме : особа потерпілого у вказаному провадженні жодним чином не встановлена, такої фізичної особи взагалі не існує, підозру та обвинувачення у вчиненні цього правопорушення пред’явлено не до тієї особи, яка як на думку представника потерпілого так і захисника обвинуваченого й обвинуваченого, вчинила злочин, обставини якого викладені у обвинувальному акті, раніш в засіданні повідомляли про наявність іншого кримінального провадження № 12016220530003768, внесеного до ЄРДР 14.11.2016 року за заявою потерпілого ОСОБА_3, де правова кваліфікація ч.1 ст. 125 КК України щодо події 15.05.2016 року у під’їзді будинку 14 по вул.. Миру в м.Харкові; слідство проведено невідомо із якою особою, всі слідчі дії проведено з «потерпілим», особу якого не встановлено на підставі відповідних документів, одночасного допиту потерпілого та обвинуваченого не проводилося, як і слідчого експерименту, обвинувачений стверджує, що вказаного потерпілого жодного разу на слідстві не бачив, слідством не встановлено фактичних обставин у цьому кримінальному провадженні, що й призвело до обвинувачення не тієї особи, яка вчинила вказаний злочин, про яку заявляли слідчому як потерпілий, так і сторона захисту.

Представник потерпілого в підготовчому судовому засіданні посилався на той факт, що потерпілий ОСОБА_3 не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення цього злочину відносно нього, не звертався із заявою про визнання його по справі потерпілим, оскільки вважав себе потерпілим від дій іншої особи, на яку вказував під час виклику до себе додому свого адвоката ОСОБА_4

Але, пояснюють представник потерпілого та сторона захисту, слідчим все ж таке було складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_5, без належного встановлення особи потерпілого ОСОБА_3 та направлено до суду.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суд, що він взагалі не розуміє від якого обвинувачення йому треба захищатися, хто ця особа « ОСОБА_3Ю.», відомості, надані обвинуваченому, не є достатніми для повного розуміння ним суті висунутого проти нього обвинувачення.

Суд, ознайомившись з обвинувальним актом та доданими до нього матеріалами, вважає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5, 22.10.1987року народження, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, слід повернути прокурору з наступних підстав.

Згідно ст. 314 ч.3 п.3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до положень п.«а» §3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах «Маттоціа проти Італії» від/прийняття 4.08.2001 та «Ващенко проти України» від 26.06.2008 року, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п,1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000. ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь - якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» §3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Вищий спеціалізований суд з розгляду кримінальних та цивільних справ в своєму листі від 03.10.2012 року №223/1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначив, що в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення та повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291,292 КПК: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину.

Як з’ясовано, описова частина обвинувального акту не містить приводів та підстав початку досудового розслідування в повному об’ємі, а саме : спосіб та наслідки кримінального правопорушення, вчиненого саме ОСОБА_5, тобто обставини, які прокурор вважає встановленими як факт, відсутній детальний опис та конкретизація дій саме обвинуваченого ОСОБА_5, їх послідовність, механізм, фактично не зазначений мотив та мета таких дій, є лише припущення слідчого щодо мотиву, не зазначено вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Крім того, згідно вказаного обвинувального акту є потерпілою особою – ОСОБА_3, але після вжиття судом всіх можливих заходів щодо запрошення такої особи до суду для реалізації своїх прав, з’ясовано, відповідно до відповіді Прокуратури Харківської області від 17.01.2018 року № 15/1-851-16 ( а.с. 81), документів або їх копій, за якими встановлювалась особа потерпілого ОСОБА_3, матеріали досудового розслідування № 12016220530002702 не містять, особа ОСОБА_3 встановлювалася за медичною документацією КЗОЗ « ХКЛШНД ім..Мещанінова», що є недопустимим та є суттєвим порушенням вимог КПК України, крім того, за відповіддю на запит суду Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 04.02.2019 року ( а.с. 193), ОСОБА_3 за даними ГУДМС України в Харківській області не значиться.

Механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, в порушення вимог ст. 291 ч.2 п.5 КПК України не виписаний. Таке формулювання - « разом із зазначеною невстановленою особою із значною силою наніс не менше 20-ти ударів кулаками рук у передню бокову ділянку грудної клітини зліва по лівій боковій поверхні та верхній лівій кінцівці та в обличчя ОСОБА_3Ю.» , « металевою розкладною трубою ОСОБА_5 наніс не менше 5-ти ударів із значною силою у передню бокову ділянку грудної клітини зліва…» є не конкретним, в обвинуваченні, за належних підстав до цього, повинно бути зазначено, який саме механізм спричинення тілесних ушкоджень саме обвинуваченим, послідовність нанесення ударів ним, внаслідок яких наступили саме такі наслідки, причинний зв'язок між ними, розмежування ударів щодо осіб, які наносили, тобто хто з них та в які частини тіла.

Таким чином, характер інкримінованого порушення не розкритий, тому не зазначено обставин, що вказують на наявність необхідної ознаки об’єктивної сторони злочину – причинного зв’язку між цим діянням і наслідками, акт не містить зазначення мети вчинення кримінального правопорушення.

Судом, під час проведення підготовчого судового засідання по зазначеній справі виявлено, що передчасно, без належного встановлення саме фактичних обставин, а не поверхневих даних щодо зазначеної події у зазначеній справі, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, без з’ясування причинного зв’язку між встановленими медичними закладами ушкодженнями здоров’я потерпілого та події 15.05.2016 року, було спрямовано до суду.

В наданому суду обвинувальному акті відносно обвинуваченого ОСОБА_5 наведено положення, що суперечать одне одному, як наприклад «разом із зазначеною невстановленою особою із значною силою наніс не менше 20-ти ударів кулаками рук..».

Крім того, в обвинувальному акті викладене формулювання обвинувачення «зазначеній особі» , який не є обвинуваченим по даній справі і в другому абзаці зазначається, що дії ОСОБА_5 та «зазначеної особи» були спільними та цілеспрямованими, але мета таких дій так і не зазначена, розмежування та конкретизація дій кожної особи не проведено, тобто фактичні дані викладені таким чином, що не дають суду зробити висновок, що вони взагалі встановлювалися прокурором, як і особа потерпілого.

Невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України може бути підставою для повернення цього процесуального документа винятково на етапі проведення підготовчого судового засідання судом першої інстанції. Саме тому правильність формулювання обвинувачення як одна з вимог обвинувального акта має перевірятись лише судом першої інстанції в порядку, визначеному ст.314 КПК України, яка і визначає процесуальні наслідки неправильності, у тому числі неповноти сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення. З огляду на положення ст.337 КПК України, саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта має бути проведено судовий розгляд.

Крім того представник потерпілого наполягає на тому, що відносно ОСОБА_3 цей злочин вчинено іншою особою, яку ОСОБА_3 впізнав під час виклику до себе додому свого адвоката та у його присутності.

Законодавець передбачив у ст. 291 КПК України вимоги щодо обвинувального акту, зокрема ч.2 п.5 цієї статті зобов’язує слідчого та/або прокурора викласти фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та сформулювати обвинувачення, для того щоб забезпечити справедливий розгляд справи ( з дотриманням принципів верховенства права, законності, рівенства сторін, диспозитивності, забезпечення права на захист, змагальності сторін, безпосередності дослідження показань, речей і документів, гласності та відкритості), тому такий обов’язок покладається на орган досудового розслідування, з тим щоб виключити суттєві порушення КПК України, що в противному випадку може призвести до порушення права на справедливий суд, при чому як обвинуваченого так і потерпілого.

Враховуючи наведене, суд знаходить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення неконкретизованим та таким, від якого неможливо здійснювати якісний захист стороною захисту, за яким неможливо здійснити захист повною мірою інтересів потерпілого, що може призвести як до порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, так і до неможливості повною мірою реалізувати потерпілим свої законні права та захист інтересів у кримінальному провадженні.

Вказані недоліки не можуть бути усунені шляхом зміни обвинувачення в суді прокурором, з тих підстав, що прокурор має право лише змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини, а не зазначити ті, що були ним встановлені в ході досудового розслідування, однак в порушення ст.. 291 КПК України не зазначені в обвинувальному акті.

Таким чином, обвинувальний акт та додані до нього матеріали, не відповідають вимогам, встановленим нормами КПК України, а тому, у відповідності до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 91, 291, 314 КПК України,суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220530002702 від 09.08.2016 року, складений за результатами досудового розслідування старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_7 відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, який займає посаду заступника командира роти патрульної поліції особливого призначення « Східний корпус» ГУНП в Харківській області ( відсторонений від посади на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17.10.2016 року – захід забезпечення кримінального провадження/ строк застосування згідно даних обвинувального акту до 17.12.2016 року), раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кВ.30,30-а, м.Харків, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, - повернути прокурору відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури прокуратури Харківської області.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя